Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Українка в США створила революційний контрацептив

Автор:

|

Червень 22, 2017

|

Рубрика:

Українка в США створила революційний контрацептив

Поліна Лішко

Не кожна стаття, яка з’являється в академічному журналі «Праці Національної академії наук США», потрапляє в популярні мас-медіа. Та якщо ваше дослідження присвячено особливостям поведінки сперматозоїда та пропонує кардинально новий метод контрацепції, то у вас є шанс.

Бурити вглиб яйцеклітини
Стаття авторства Наді Мановець, Мелісси Міллер і Поліни Лішко «Регулювання сперми кальцієвих каналів Катспер ендогенними стероїдами та рослинними трітерпеноїдами» стала саме такою сенсацією. Вчені пропонують використання рослинних компонентів для того, щоб зупинити запліднення яйцеклітини шляхом блокування кальцієвого каналу сперматозоїду.
Діє це наступним чином. Після того, як сперма потрапляє в організм жінки, сперматозоїди вирушають до яйцеклітини, б’ючи хвостами з боку в бік, як маленькі пуголовки. Таким чином вони долають відстань в 12-14 см, або 240 тис. разів їхню довжину.
На це їм потрібно чотири-п’ять годин. Закріпившись на яйцеклітині, сперматозоїд проходить через біохімічну трансформацію — в його хвіст упродовж кількох хвилин входить потужний потік кальцію. Тепер він зміцнив і його можна використовувати вже зовсім іншим чином — як маленьким дрилем бурити вглиб яйцеклітини.
«Ми дослідили компоненти, які у дуже маленькому обсязі присутні в рослинах, що в традиційній медицини асоціюються з лікуванням безпліддя або навпаки — використовувалися як контрацептивні препарати. З близько 50 компонентів, які ми розглянули, два справді дуже добре працюють», — пояснює д-р Лішко.
Компоненти, присутні в малих дозах в алое, манго, оливках і в деяких інших, блокують іонний канал, через який кальцій потрапляє в хвіст сперматозоїду. Отже хвіст залишається хвостом, у дриль не перетворюється і запліднення не відбувається.

І для чоловіків, і для жінок
Наразі д-р Лішко з колегами опублікували дослідження, яке описує механізм дії цих двох рослинних речовин — люпіола (lupeol) і прістімеріна (pristimerin) — на іонний канал сперматозоїда. «Наступний крок, — розповідає вона, — тестування на мавпах. Якщо все пройде успішно, то далі — на волонтерах».
Науковець прогнозує, що на ринок цей препарат (у вигляді пігулок чи пластиру) вийде не раніше, ніж через три роки. Викликів чимало: дослідити, чи справді механізм працює на мавпах і людях саме так, як вони його описали; знайти шляхи збагачення речовин, бо вони в природі присутні в дуже маленькій кількості; переконатися, чи не викликає препарат якихось побічних дій; дослідити, як довго цей препарат виходить із організму чоловіка, щоб відновити фертильність, відповісти на багато інших питань, а також постійно знаходити гроші для продовження дослідження.
У разі успіху це буде дуже хороший контрацептив, упевнена Поліна Лішко. Ним зможуть користуватися як чоловіки, так і жінки. Адже єдиний доступний чоловічий контрацептив на сьогодні, окрім презервативу, «Вазалгель», вимагає незначного хірургічного втручання.
Дослідник вважає, що існують дуже високі шанси на те, що цей препарат не матимемо побічних дій. «Виявилося, що ці дві речовини за своєю структурою нагадують стероїдні гормони, які містяться в нашому організмі, але вони не є гормонами. Вони діють на той же рецептор, що і стероїди, але не дають таких саме побічних ефектів», — пояснює вона.

Без побічних ефектів
Сучасні гормональні контрацептиви викликають такі побічні ефекти, як депресія, цист, нудота, емоційні порушення. А жінки зможуть його приймати як екстрену контрацепцію впродовж 5-6 годин після статевого акту, без наслідків для здоров’я. Мають задовольнити ці контрацептиви і деякі релігійні групи, бо ці пігулки, на відміну від деяких інших методів, будуть діяти ще до запліднення.
Колеги д-ра Лішко її результати сприйняли зі захопленням. Ервін Ґолдберґ, молекулярний біолог і відомий дослідник із Північно-Західного університету (Чикаґо), вважає, що це дослідження, з наукової точки зору має зацікавити фармацевтичні компанії. «У нас нічого нового не було з сфері чоловічої контрацепції з появи презервативу», — каже він.

Вихідці з України
Родина біофізиків із України добре відома в наукових колах США. У США Поліна Лішко — з кінця 2000 року. В Україні вона закінчила факультет біології Національного університету ім. Тараса Шевченка, а потім захистила аспірантську дисертацію в Інституті фізіології імені Богомольця під керівництвом академіка Олега Кришталя. Там же познайомилася та вийшла заміж за іншого аспіранта — Юрія Кірічка.
Спочатку подружжя переїхало до Бостону (штат Массачусетс), де обоє працювали в різних лабораторіях Гарвардського університету. 11 років тому д-р Кірічок отримав викладацьку посаду в Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско, де він працює й досі. Поліна після приїзду в Сан-Франциско, працювала з чоловіком в одній лабораторії.
«Це було просто чудово. Нарешті ми отримали незалежну лабораторію й удвох могли почати займатися власними науковими дослідженнями!» — радіє вона.
Саме тоді, завдяки відкриттю чоловіка, Поліна вивчала нейрони, зосередившись на дослідженні структур молекул рецепторів болі та температурних рецепторах. В лабораторії вони зацікавилися іонними каналами в інших системах, зокрема в мітохондріях (структурах усередині клітин, які виробляють енергію). Але вивчати іонні канали в сперматозоїдах тоді ще не міг ніхто в світі, бо це — найменша клітина в людському тілі: голова — 5 мк і хвіст — півмікрометра завширшки. А щоб дослідити іонний канал, в цю клітину треба вставити електрод.
Юрій Кірічок відомий у біофізиці тим, що розробив технологію вимірювання електричних токів на маленьких об’єктах. «Це були мітохондрії та мишині сперматозоїди. А мишині сперматозоїди вдвічі більші за людські», — ділиться дослідниця.

Новий науковий напрямок
Коли вдалося вимірювати іонні канали на людських сперматозоїдах, це відкрило новий науковий напрямок. Над цим Поліна разом із колегами працювала вже у власній лабораторії в Каліфорнійському університеті Берклі, що неподалік Сан-Франциско. «З часом ми вирішили, що краще мати власні лабораторії, бо тоді можна знайти більше грантів, і я почала шукати нову роботу», — розповідає українка.
Першу власну лабораторію, де під її керівництвом працюють також півдюжини аспірантів і студентів, Поліна отримала, коли була вагітна другою дитиною. Перший рік, пригадує вона, був дуже інтенсивним. Вдома з немовлям залишалася всього три місяця, під час яких також писала наукові статті та робила рецензії на статті інших дослідників. Каже, що поєднувати наукове та родинне життя, їй, утім, вдається дуже добре, бо має для цього всі умови та розуміння, як на роботі, так і вдома.
Іншим важким періодом, пригадує вчена, став Майдан і початок війни в Україні. Дослідниця місяцями не відривалася від новин із України та разом із родиною, друзями та колегами ходила протестувати під російське дипломатичне представництво в Сан-Франциско та брала участь в інших зусиллях діаспори допомогти українцям.
В Україну родина вже, мабуть, не повернеться. Але жінці дуже хочеться допомогти у розвитку української науки. «Я була б дуже зацікавлена, щоб налагодити якісь спільні проекти чи якимось іншим чином допомогти молодим українським ученим. В Університеті Берклі є багато програм міжнародної співпраці. Можна було б сюди запрошувати українських аспірантів, навчати їх новим технологіям і побудові наукової інфраструктури, щоб вони після повернення могли робити те ж саме в Україні. Тут дуже багато людей, котрі справді хочуть допомогти підняти українську науку до західного рівня».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...