Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Apr. 19, 2018

Панацея від радіації

Автор:

|

Жовтень 26, 2011

|

Рубрика:

Панацея від радіації

Сполуки олеїнової кислоти, головного компонента в складі оливкової олії, захистили лабораторних мишей від летальної дози радіації й тепер можуть стати основою для препаратів, які оберігатимуть організм від наслідків опромінення. Валеріан Каган із Піттс­бурзького університету та його колеґи використовували олеїнову кислоту для «складання» сполуки, що здатна захистити організм від впливу радіації навіть за кілька годин або днів після ін’єкції.

Як зазначають учені, радіація в першу чергу пошкоджує мембрани всередині мітохондрій — клітинних «енерґетичних станцій», унаслідок чого частина білків із внутрішнього середовища мітохондрії потрапляє в клітину. Один із таких білків — цитохром «с», проникаючи в клітину, запускає процес самознищення. Каган і його колеґи припустили, що нейтралізація білка може продовжити життя організму, який отримав чи отримає велику дозу радіації. Біологи проаналізували структуру цього білка й виявили в ньому ділянку Met-80, що «розгортається» під дією радіації. При пошкодженні цієї ділянки білок «забуває» свою первинну функцію та починає руйнувати мітохондрію зсередини.

Науковці зібрали молекулу пошкодженого білка в комп’ютерному конструкторі та приєднували до неї різні комбінації сполук жирних кислот і гетероцикли імідазолу. Потім вони перевірили, чи нейтралізують ці ланцюжки пошкоджені молекули білка-руйнівника в комп’ютерній «пробірці». Виявилося, що найкраще себе проявили довгі хвости олеїнової та стеаринової кислот, до яких було приєднано кільце імідазолу. Дослідники синтезували невелику кількість таких сполук і молекул пошкодженого білка в реальній хімічній лабораторії. Вони додали їх у пробірку з розчином органічних речовин, котрі становлять оболонку мітохондрій.

Як зазначають біологи, поява жирних кислот у розчині значно знизила активність білка, яка зменшувалася зі зростанням концентрації нейтралізатора. Якщо жирних кислот було в 20 разів більше, ніж білка, реакції окислення повністю припинялися. Учені перевірили роботу сполук олеїнової та стеаринової кислот на популяції живих мишей, які отримували смертельну дозу радіації — 9,25 Грей — за 11 хвилин опромінення. Вважається, що для людини така доза становить приблизно 5 Грей.

Більш як половина гризунів із контрольної групи загинула впродовж двох перших тижнів після опромінення, і до кінця місяця живих залишилося тільки 20 % популяції. Миші, які отримали дозу жирних кислот після опромінення, краще перенесли радіацію — вижило близько

60 % тварин. Ті ж популяції гризунів, яким науковці ввели засіб завчасно, вижили фактично в повному складі — загинуло лише 5 % мишей при ін’єкції за десять хвилин до опромінення. Дослідники вважають, що їхнє відкриття може бути використане для порятунку постраждалих від техногенних катастроф або для захисту окремих органів від впливу радіації під час радіотерапії або рентґенографії.

 Іван Заторський

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...