Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 24, 2018

Їстівна… упаковка

Автор:

|

Жовтень 01, 2012

|

Рубрика:

Їстівна… упаковка

Винахідник із Харкова вирішив проб лему утилізації пакувальних матеріалів, над якою б’ються вчені зі США, Німеччини, Японії та Фінляндії. «Ідею, як це не дивно, мені «подарували» смітники. Я проїжджав районом міського полігону твердих побутових відходів. І він увесь був завалений пластиковими упаковками, поліетиленовими пакетами. Так же можна перетворити на смітник усю країну! Поліетилен і взагалі термопластика за всіх їх переваг мають спільний недолік: вони фактично не розкладаються в природних умовах, а якщо це робити примусово, наприклад спалювати, то це — викид в атмосферу отруйних сполук. Ще один важливий фактор: поліетилен роблять із нафти, сировини, яка не відновлюється, тобто раніше чи пізніше його просто не буде із чого виготовляти», — розповів Сергій Тимчук (на фото), працівник лабораторії ґенетики, біотехнологій і якості біосировини Інституту рослинництва імені Юр’єва.

Створення біоплівки, що розкладається в природних умовах, тривало близько 15 років. «Перше, що мені спало на думку, — це культурні рослини, які є основним джерелом нашого харчового раціону. Потрібен був плівкоутворювач, найбільше підходив крохмаль, його видобувають із пшениці, жита й інших зернових. Виявилося, для плівки найбільше придатний крохмаль, видобутий із кукурудзи», — зазначив учений.

Однак із першої спроби створення плівки не увінчалося успіхом — матеріал виходив неміцним, швидко рвався. «Звичайний крохмаль не підходив. Він має дві складові: амілозу й амілопектин у співвідношенні 25 на 75 %, відповідно. Ми встановили, що для плівки потрібно створити крохмаль, де частка амілози становитиме як мінімум 50 %, а краще — 60 %», — пояснив д-р Тимчук.

Отримана їстівна плівка виявилася дуже практичною. За її допомогою можна, наприклад, збільшити термін придатності хліба з кількох днів до місяця. «У нас зазвичай буханець хліба може зберігатися один-два дні, далі ми пускаємо його на сухарі. Якщо ж на хліб напилити нашу плівку, то він залишатиметься свіжим до чотирьох тижнів. Його навіть можна їсти, не знімаючи плівки», — додає винахідник.

Із цього ж крохмалю можна зробити піддон, аналогічний до тих, у яких у супермаркетах продають супові набори. «Берете піддон і разом із м’ясом кидаєте у воду — і вже за кілька хвилин від піддону не залишиться й сліду, а відвар вийде чудовим», — запевняє Сергій Тимчук. Науковець також зауважив, що біоперероблювані пакувальні матеріали не змінюють смаку їжі, у них узагалі немає смакових якостей. А якщо плівку просто викинути, то вже за чотири тижні від неї не залишиться й сліду — розкладеться в природному середовищі.

Проте говорити про масове виробництво такої плівки ще рано: підприємцям дешевше робити звичайний поліетилен. «Технології виробництва поліетилену вже існують, а от плівки — ні. І їх створення вимагає великих фінансових витрат. А наших бізнесменів цікавить лише негайна вигода», — констатує д-р Тимчук. За словами винахідника, єдиний шанс розпочати масове виробництво біоперероблюваної упаковки — зобов’язати її впровадження на урядовому рівні.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...