Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jan. 22, 2018

Щодо загибелі видатного медика Володимира Підгаєцького

Автор:

|

Січень 11, 2018

|

Рубрика:

Щодо загибелі видатного медика Володимира Підгаєцького

Десять років минає від часу, коли 2008-го вийшла в світ знаменита книга «Володимир Якович Підгаєцький. Повернення з забуття. 1889-1937». Олександр Яворівський, один із її авторів та академік Національної академії медичних наук України, очолює в Національному медичному університеті ім. О. Богомольця відповідну профільну кафедру, яку 1923 року заснував фундатор профілактичних напрямків на українських теренах Володимир Підгаєцький.
Він народився 1889-го у Кам’янці-Подільському в сім’ї вчителя. Батьки майбутнього вченого належали до національно свідомої української інтелігенції. Згодом сім’я переїхала до Острогорського, де Володимир здобув гімназійну освіту. Звідси родина переїхала до Юр’єва і Володимир подався на студії до Петербурзької військово-медичної академії, де як син учителя, юнак отримав стипендію. В чужому оточенні він весь час цікавився українською культурою. Читав твори Шевченка, Куліша, приятелював із українськими студентами та зібрав багато книг на українську тематику. 1913 року успішно закінчив студії Й одружився з Оленою Чаушанською. За отримувану стипендію був змушений погодитися на посаду військового лікаря в Амурську і там відпрацювати у військовій частині Благовіщенська. Там Володимирові вдалося нав’язати контакти з вихідцями з України, вони часто зустрічалися, співали рідні пісні та спільно святкували.
1914-го Підгаєцький організував урочисте святкування 100-річчя з дня народження Шевченка. Та незабаром його перевели до військової частини Балтійського флоту. Там його й застала Перша світова війна. Після якої, а особливо після революції та розпаду Російської імперії науковцю вдалося зі сім’єю повернутись до Києва. Здійснилася мрія Володимира, адже він завжди тужив за рідною землею. Він став членом партії українських соціалістів-демократів, від якої його обрали до складу Центральної Ради. За наказом військового міністра від 28 жовтня 1918 року Підгаєцького призначено лікарем 1-ої кінної дивізії та лікарем 22-го пішого Канівського полку. Так само служив лікарем і за часів Гетьманату.
Українська національна революція 1917-1921 рр. зумовила піднесення народу. Українські вчені взялися за створення медичного факультету Українського державного університету (1918), та за формування відділів народного здоров’я, клінічної медицини, епідеміології та бактеріології при Українській академії наук. Д-р Підгаєцький організував кафедру загальної та спеціальної гігієни і став викладати виключно українською. Він же науково опрацював програми навчання, провадив ґрунтовні дослідження і видав близько десяти книжок. З приходом радянської влади л-р Підгаєцький, як і чимало інших вітчизняних інтелігентів, повіривши у щирість намірів щодо проведення політики українізації, став активним прихильником. 1920-го його обрали членом Київської міської ради та члена Вищої ради фізичної культури і Губернської ради фізкультури, призначили заступником декана факультету професійної освіти, де навчалося близько 800 студентів-українців. Володимир Підгаєцький читав лекції і проводив семінарські заняття на різних факультетах архітектурного, кооперативного, політехнічного, сільськогосподарського та художнього інститутів м. Києва. Учена рада архітектурного інституту 15 січня 1921 року присвоїла Підгаєцькому звання професора, його призначають директором Науково-дослідного інституту фізичної культури.
За ініціативи проф. Підгаєцького 1927-го на кафедрі було запроваджено семінар, а потім і курс зі шкільної гігієни та фізичної культури. Йому навіть пощастило побувати за кордоном в німецьких та італійських інститутах і клініках, досліджуючи їхні наукові досягнення.
Свої наукові ідеї Володимир широко пропагував, беручи активну участь в роботі різноманітних наукових з’їздів і конференцій. Так, він виступав із доповідями на II Всесоюзній конференції НОП у Москві (1924), IV Всеукраїнському з’їзді бактеріологів, епідеміологів і санітарних лікарів у Києві (1924), Всеукраїнському з’їзді з проблем розвитку продуктивних сил у Харкові (1924), на І (1924) та II (1927) Всесоюзних профгігієнічних з’їздах у Москві, III Міжнародному конґресі з НОП у Римі (1927), XI з’їзді гігієністів у Ленінграді (1928) й інших країнах. Наукові праці проф. Підгаєцького публікувалися у багатьох українських, англійських, німецьких та італійських наукових збірниках.
Проте період українізації закінчився і сталінський тоталітарний режим у 1930-х рр. не лише вів ґеноцид Голодомору в Україні, але й продумав методу знищення української інтелігенції. 19 жовтня 1929 рок проф. Підгаєцького заарештували. Після тривалого слідства і тортур сфабрикували йому акт оскарження за приналежність до вигаданої націоналістичної організації «Спілка визволення України» (СВУ), головною метою якої нібито було «повалити радянську владу і в Україні збудувати самостійну державу». Судовий процес відбувався з 9 березня по 19 квітня 1930 року в залі оперного театру в Харкові, на якому засудили наукову еліту України — 474 осіб. Під час процесу засудили: до розстрілу — 15, до концтаборів — 192, висилці за межі України — 87, умовно — трьох, звільнили від покарання 124 особи. На чолі оскаржених СВУ, за іронією долі поставили академіка Сергія Єфремова. Цей судовий вирок оголосила так звана трійка товаришів, яка 9 жовтня 1937-го призначила й суворіші покарання. 266-х осіб засудили до розстріли, серед них проф. Підгаєцький, його розстріляли 3 листопада 1937 року.
Про могилу страченого немає точних даних, є лише кілька версій. Одна з них — що тіло Володимира Підгаєцького втопили з баржі «Клара Цеткін» у Білому морі. Так кати НКВС розправлялися з видатними вченими України. Як тіло вченого зникло безслідно, так і його ім’я було викреслене з пам’яті нашого народу. Щойно 1989 року Володимира Підгаєцького реабілітував Верховний суд УРСР, однак треба більше часу, щоб це славне ім’я повернути науці й українському народові.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...