Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Підліткові крадіжки: шлях до самоствердження чи недуга?

Автор:

|

Травень 14, 2015

|

Рубрика:

Підліткові крадіжки: шлях до самоствердження чи недуга?

Дитячі крадіжки

«Моєму синові нещодавно виповнилося 15 років. З 12-річного віку в нього почалися проблеми зі школою — пропускав уроки, тижнями взагалі не ходив до школи. Всі мої вмовляння, розмови та покарання ніяк на нього не діяли. Великий вплив на його поведінку мали небажані друзі. Першу крадіжку — скутера — вони скоїли у 14 років. Син зізнався, що це зробив він, хоч я дуже сумніваюся, що він діяв сам. Тут без «друзів» не обійшлося. Справу вдалося залагодити, його не засудили. Проте я зауважила, що з гаманця щезають гроші, спочатку — дрібні, поступово суми зростали. І це при тому, що ми ніколи не відмовляли йому у кишенькових грошах. Як могли, ми з чоловіком намагалися припиняти злодійство, але, на жаль, нічого не допомагало. Буквально позаминулої ночі він викрав мопед, на нього завели карну справу». Такий лист отримала редакція тижневика «Міст». Про крадіжки, вчинені підлітками, розповів практикуючий сімейний психолог Ігор Василькевич.
— Отже, чому діти з благополучних сімей крадуть?
— Дуже часто злодійство — це спосіб привернути до себе увагу батьків. Деякі діти крадуть заради розваги, власне, це часто трапляється з підлітками, і такий тип злодійства найчастіше стає звичкою. Деякі діти крадуть, аби бути прийнятими своїми однолітками. Цей тип злодійства часто є зумовлений тиском із боку однолітків.
Якщо дитина не зважає на моральні та соціальні норми, в сім’ї її не навчили, що не можна брати чуже, то дитина втягнеться в таку «гру» однолітків. Дуже важливо те, як батьки спілкуються зі своєю дитиною, як поводяться з нею. Якщо батьки можуть порпатися в кишенях, у шафі, у портфелі дитини, то чому дитина не може поритися в маминій торбинці й узяти звідти певну суму грошей?
З метою виховання у дітей моральної культури батьки повинні питати дозволу: покажи мені щоденник, а не безцеремонно шукати його у портфелі. З віком проблема крадіжок тільки ускладнюється. Те, що в ранньому дитинстві є помилкою, випадковим епізодом, у підлітковому віці — уже усвідомлений крок, а то й шкідлива звичка.
Але чи означає це, що тринадцятирічний підліток — пропаща людина? Звісно, не можна залишати вчинки своїх дітей без уваги, але не слід забувати й про те, що мотиви крадіжки можуть бути найрізноманітнішими, і перш ніж засуджувати свою дитину, спробуйте зрозуміти причини її вчинку. Доконаний факт — ще не провина.
— Як у цій ситуації діяти батькам?
— Батьки мають знати, що для підліткового середовища дуже характерні так звані крадіжки престижу: дитину на негідний вчинок підбивають однолітки, аргументуючи необхідність крадіжки підтриманням статусу в групі або, іншими словами, «на спір».
Тож, якщо вашу дитину впіймали на крадіжці, насамперед слід відкинути ситуацію «вимушеного злодійства», коли гроші у підлітка вимагають. По-друге, треба проаналізувати, що змінилося в житті вашої дитини або у вашій родині. Чому ще вчора все було гаразд, а сьогодні ви маєте серйозні проблеми? А якщо не змінилося нічого, то це — теж причина: змінився сам підліток, і він очікує нового до себе ставлення, на яке, можливо, і не заслужив, але ми повинні дати його авансом, так би мовити — «на виріст».
Гроші або куплені на них речі сприймаються як символічне заміщення батьківської любові. У цьому разі крадіжки свідчать про те, що дитина не отримує достатньо уваги або взаємини в родині — напружені, порушений психологічний клімат.
Крадіжка — це своєрідний протест, спосіб пережити гострі емоції та розрядити постійне напруження, спричинене стосунками батьків одне з одним або з іншими дітьми. Подумайте, яка у вас сім’я? Якщо у сім’ї є вітчим, то які стосунки склалися в нього з підлітком? Чи є у другому шлюбі спільні діти? Чи відчуває підліток різницю у ставленні до себе й інших дітей? Підлітки часто болісно реагують на появу в сім’ї нового чоловіка.
На жаль, іноді дорослі вирішують свої проблеми за рахунок дітей, втрачаючи з ними контакт. Для підлітка вкрай важливо, щоби його вислуховували, не засуджували, цікавилися його проблемами та життям загалом. Наголошую, саме цікавилися, а не допитували та контролювали кожен крок. А ще — аби поважали його думку та надавали підтримку у складних ситуаціях, а не карали за кожну дрібну провину. Якщо у батьків вистачає терпіння, мужності та мудрості виконувати все перераховане вище, то їхня дитина відчуває захищеність, увагу та любов.
— Порадьте, як мають поводитися батьки у ситуації, коли виявляють крадіжку вдома?
— Насамперед поясніть дитині, наскільки такі вчинки є небезпечні для неї. Не треба кричати, «воювати» з підлітком, а слід разом подумати, як вийти із цього становища. Розмовляти з підлітком треба без звинувачень, а з бажанням зрозуміти його проблеми, мету добування грошей.
Але тут важливо розуміти, що за відсутності належної довіри до вас навряд чи ви відразу почуєте правду. Відновити довіру дитини — справа не одного дня. Щоби її повернути треба зрозуміти, що довіра — річ обопільна. Тому треба задуматися: чи довіряєте ви дитині самі? Чи часто ділитеся з нею досвідом своїх помилок, невдач, того, що вважаєте неправильним у своєму житті, чи тільки розповідаєте про свої досягнення та висуваєте вимоги?
Якщо підліток усвідомить, що ваша мета — зрозуміти його, а не покарати та засудити, то це дасть вам змогу розпочати спільну роботу над проблемою. Коли ж становище не зміниться, то варто звернутися до фахівця. Іноді діти крадуть через хворобливий потяг до крадіжок — клептоманію. Це — патологія, психічна недуга, яка не піддається контролю.
— Як розпізнати цей розлад вчасно, щоби якомога раніше звернутися по допомогу до фахівця?
— Якщо у батьків є відчуття, що щось не так із дитиною, треба відразу звертатися до професіоналів, аби підтвердити наявність розладу або спростувати його. У разі виявлення клептоманії слід звернутися до психіатра. У будь-якому разі, у розмові з дитиною не потрібно акцентувати увагу на тому, що з нею щось не так і вона потребує допомоги. Так можна спровокувати захисну реакцію. Сподіваюся, що у батьків, котрі зіштовхнулися з такою проблемою, вистачить сил і мудрості прожити цей складний період разом із вашою дитиною і вийти з нього, поліпшивши ваші взаємини. Яке би лихо не сталося з вашою дитиною, головне — не відвертайтеся від неї, а дайте шанс вирости гарною людиною.
Розмовляла Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...