Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Думки фахівців із приводу посмертного донорства розділилися

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

Думки фахівців із приводу посмертного донорства розділилися

До 15 грудня Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України проведе в кожній області обговорення своєї ініціативи, що стосується трансплантації органів. Чиновники пропонують відмовитися від обов’язкового погодження громадян на трансплантацію їхніх органів після смерті. Якщо людина не написала за життя відмови, то після її смерті органи буде вилучено. Про те, яку концепцію розробляють лікарі, скільки громадян України має потребу в чужих органах і як до цього ставиться Церква, правоохоронні органи та психологи, розповіли фахівці.

Україна дійшла до останньої межі
Руслан Салютін, директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ, акцентує у на тому, що це ще – не законопроект, а тільки ініціатива МОЗ, оформлена у вигляді концепції розвитку трансплантаційної служби України. «Вона була розроблена групою фахівців, створеної за наказом Міністерства охорони здоров’я. Після того, як ми проведемо широке обговорення в суспільстві, із правоохоронними органами та профільним комітетом Верховної Ради (ВРУ), можна буде братися до оформлення концепції у вигляді законопроекту. Одне з основних положень документа, який виноситься на обговорення, — створення єдиної служби, яка би координувала всю діяльність, пов’язану з трансплантацією органів, клітин і тканин. У цій службі повинна бути наглядова рада, куди в обов’язковому порядку будуть входити працівники правоохоронних органів, представники релігійних і громадських організацій, благодійних фондів. Діяльність служби має бути прозорою, щоби не виникало інцидентів, пов’язаних із так званою чорною трансплантацією. Зараз такої служби немає, як немає ні трансплант-координаторів, ні налагодженої системи транспортування, ні чіткої системи контролю.»
Директор Координаційного центру трансплантації розповів, що зараз питаннями трансплантології займається кілька департаментів МОЗ, а також деякі державні підприємства, що не дає змоги оперативно вирішувати проблеми. До того ж наявність такої служби дозволить скоротити видатки державного бюджету.
«Ми пропонуємо змінити існуючу презумпцію незгоди на презумпцію згоди, – каже п. Салютін. – Що це означає? Зараз орган із тіла померлого можна вилучити тільки у двох випадках: якщо людина за життя дала на це згоду або ж коли погодяться родичі після її смерті. Не є таємницею те, що таких згод – украй мало, а хворих, які потребують пересадки, навпаки, – багато. Щороку в Україні робиться близько 100 операцій із пересадки органів або тканин, тоді як їх необхідно проводити близько 5 тис. Тож ми пропонуємо запровадити презумпцію згоди, яка передбачає, що людина апріорі згодна віддати свій орган після смерті, якщо за життя не написала відмови. Ця пропозиція викликала гостру дискусію як у суспільстві, так і серед членів робочої групи. Але ми все-таки дійшли висновку, що це потрібно запроваджувати.
Так, одна подружня пара американців приїхала в Іспанію. Сталася аварія, у якій загинула їхня дитина. За законодавством Іспанії, усі громадяни апріорі є потенційними донорами, тому що там діє презумпція згоди. А в США, навпаки, діє презумпція незгоди. Проте батьки американської дівчинки погодилися, щоби її орган пересадили іспанській дитині. Цей випадок отримав великий резонанс у пресі — батьки загиблої дитини мало не стали національними героями Іспанії, тому що вони перейнялися проблемою місцевої дитини».
Експерт зазначив, що Україна дійшла до останньої межі в трансплантології, за якою – прірва: «Будьмо відверті, лікарів зараз вистачає. Але ми повинні задуматися про майбутнє своєї медицини й трансплантації. Бо трансплантація є локомотивом розвитку всієї медичної галузі. І нам зараз ніяк не можна розгубити існуючий потенціал. Наші громадяни змушені їздити за кордон і там проводити такі операції, фінансуючи медицину інших країн. І поки що вони цю можливість мають. Але рано чи пізно все закінчиться, тому що є Стамбульська декларація, й Україна її підписала. Згідно з нею, кожна країна повинна в першу чергу забезпечити донорськими органами своїх громадян, а не іноземців. Настане момент, коли пересадка органів негромадянам країни буде заборонена. Що українці будуть робити в цій ситуації? Як ми зможемо допомогти їм? Невже потрібно буде їхати в Пакистан чи Іран, де процвітає торгівля органами? Звичайно, є система обміну органами у світі, але така велика країна, як Україна, у жодному разі не повинна обмінюватися анатомічним матеріалом з іншими державами».

Правильне рішення — тільки в серці людини
А ось єпископ Макарівський Іларій, голова Комітету з біоетики й етичних питань при Священному синоді Української православної церкви (УПЦ), заявив: УПЦ у цьому питанні спирається на соціальну концепцію, яка співвідноситься з ученням Церкви. «Сама по собі трансплантологія, дарування органів — гарне, добре діло, коли людина з власної волі віддає свій орган іншій людині, щоби врятувати їй життя. Але один із принципів, якого дотримується Православна церква, полягає в тому, що дарування має бути добровільним. Людина сама повинна вирішувати, чи хоче вона пожертвувати свій орган. Крім того, у питанні презумпції незгоди або згоди Церква схиляється більше до презумпції незгоди: у людини має бути вільний вибір, це стосується й її родичів, і людей, які її оточували. Людина не може стати доброю з примусу. Правильне рішення — тільки в серці людини. Церква не буде пропагувати, ми будемо просто проповідувати».
Своєю чергою, підполковник міліції Олександр Вакуленко, начальник управління Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ (МВС) України, дуже задоволений, що так багато засобів масової інформації приділяє увагу цьому питанню: «Сподіваюся, що дискусія в суспільстві дасть можливість показати, що трансплантолог рятує життя людей і дарує надію безнадійно хворим. Тепер – про те, як правоохоронці запобігають уже зараз зловживанням у цій сфері, тому що, якщо є попит, є й пропозиція. Завжди знайдуться люди, готові порушити закон, аби допомогти вижити родичам. Нинішнє законодавство призвело до того, що кількість операцій із трансплантації в Україні є мізерна, порівняно з потребами. Тож спроби МОЗ поставити трансплантацію в нові законні рамки будуть вітатися МВС. Ми готові допомогти в розробці законопроекту, щоби уникнути зловживань і карних злочинів у цій царині. Але ця галузь медицини має розвиватися в Україні, це однозначно».
Утім, Олександр Вакуленко має й певні застереження: «Єдине, що в нас зараз викликає побоювання, ця пропозиція дозволити проводити трансплантації не тільки державним установам (таких центрів в Україні зараз є сім), а й підприємствам недержавної форми власності. На мій погляд, цю норму недоцільно включати в законопроект. Ми не готові до того, щоби приватні фірми займалися такою діяльністю, навіть якщо вона буде ліцензійною».

Побоювання — небезпідставні
Надія Лунєва, президент Асоціації психологів України, зазначає, що ініціатива МОЗ є неоднозначною: «Реципієнти – тільки за те, щоби здійснювалися операції й їхні шанси на виживання підвищилися. Але в потенційних донорів наростає тривога, пов’язана з питанням запровадження презумпції згоди. Є дуже мало інформації, ми не бачимо ініціатив МОЗ у відкритому доступі, ми обговорюємо тільки новини та чиїсь коментарі».
Перш ніж приймати презумпцію згоди, переконана п. Лунєва, потрібно провести роз’яснювальну, просвітницьку роботу, щоби було зрозуміло, що людина все-таки має право відмовитися від донорства. «У нас є право надавати кваліфіковану медичну допомогу, право на здоров’я і життя. Якщо запроваджувати презумпцію згоди, потрібно, щоби не було жодних лазівок для легалізації «чорної трансплантології», треба гарантувати людям, що лікар у першу чергу зробить усе можливе для врятування життя людини, а вже потім, у разі її смерті, буде піклуватися про пересадку органу іншому, — зауважила вона. – Мені здається, що презумпція незгоди — демократичніша, це не утискає свободу вибору особистості та її прав. Вважаю донорство даруванням, і це дарування має бути добровільним».
Як писав «Міст», 17 листопада ц. р. МОЗ передав у ВРУ законопроект, що дозволяє використовувати органи українців після їхньої смерті, якщо вони не написали відмови від цього за життя. Трансплантологи кажуть, що в Україні населення дуже негативно ставиться до презумпції згоди, тому потрібно, щоби відомі люди — спортсмени, політики, зірки — публічно підтримали законопроект.
У травні ц. р. уже повідомлялося, що МОЗ пропонує революційний експеримент — загальне «автоматичне» донорство. Доки проект нового закону перебуватиме в стадії підготовки, десяткам тисяч хворих в Україні лікарі зможуть пересаджувати органи лише від найближчих родичів.
Донорів — одиниці. Навіть із-поміж родичів, кажуть медики, на пересадку зголошується лише одна з п’яти родин. Лікарі стверджують: для тисяч пацієнтів така ситуація означає смертний вирок. Нагадаємо, що зараз, за даними МОЗ України, у країні діє Державна цільова соціальна програма «Трансплантація», працює сім державних трансплантаційних центрів. Щороку вони могли би робити приблизно 6,5 тис. операцій із пересадки печінки, серця, нирок, допомагати хворим на цукровий діабет. Проте, за інформацією головного трансплантолога МОЗ України, лікарі виконують лише 1 % необхідних операцій.
Побоювання людей, однак, — небезпідставні. Рік тому в Боярці на Київщині працівників місцевого моргу звинуватили в тому, що ті нелегально вирізали в мертвих рогівку очей на продаж. У вересні 2011-го справу було передано до суду.
newsru.com.ua

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...