Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 23, 2019

Фахівці виявили, чому з віком час прискорюється

Автор:

|

Грудень 26, 2018

|

Рубрика:

Фахівці виявили, чому з віком час прискорюється

Коли ми були дітьми, літніх канікул, здавалося, не було кінця, і чекати новорічних свят доводилося вічно. Фахівці пояснили, чому з роками час ніби набирає ходи: тижні, а то й місяці пролітають непомітно, і пори року змінюються зі запаморочливою швидкістю.
Чи не є ж таке очевидне прискорення часу результатом обов’язків і турбот, що навалилися на нас у нашому дорослому житті? Втім, насправді, дослідження показують, що час, який відчувається, справді рухається швидше для дорослих, наповнюючи наше життя клопотами та суєтою.
Є кілька теорій, які намагаються пояснити, чому наше відчуття часу прискорюється в міру того, як ми стаємо старішими. Одна з них вказує на поступову зміну нашого внутрішнього біологічного годинника. Уповільнення обмінних процесів в нашому організмі, коли ми стаємо старшими, відповідає уповільненню нашого пульсу та дихання. Біологічні кардіостимулятори у дітей пульсують швидше, а це означає, що їхні біологічні показники (серцебиття, дихання) вищі у встановлений період часу, тому за відчуттями і час триває довше.
Інша теорія припускає, що тривалість часу, який ми відчуваємо, пов’язана з кількістю нової інформації, яку ми сприймаємо. З виникненням великої кількості нових подразників нашому мозку потрібно більше часу, щоб обробити інформацію — таким чином, цей період часу відчувається довше. Цим можна було б пояснити і «повільне сприйняття дійсності», яке, як часто подейкують, відбувається за секунди до аварії. Зіткнутися з незвичними обставинами означає отримати лавину нової інформації, яку треба обробити.
Насправді, може бути таке, що, стикаючись з новими ситуаціями, наш мозок запам’ятовує докладніші спогади, так, що наш спогад про подію проявляється повільніше, ніж сама подія. Те, що це відповідає дійсності, було продемонстровано в ході експерименту з людьми, котрі відчувають вільне падіння.
Але як усе це пояснює постійне скорочення часу, яке відчувається в міру того, як ми старіємо? Теорія каже, що чим старшими ми стаємо, тим звичнішим стає наше оточення. Ми не помічаємо деталей навколишньої нас обстановки в будинку і на роботі. Для дітей же світ — це часто незнайоме місце, де багато нових вражень, які можна отримати. Це означає, що діти повинні задіяти значно більше інтелектуальної потужності для перетворення своїх розумових уявлень про навколишній світ. Ця теорія припускає, що таким чином час іде повільніше для дітей, ніж для дорослих, котрі застрягли в рутині буденного життя.
Таким чином, чим звичнішим для нас стає щоденне життя, тим швидше, як нам здається, минає час. Було висловлене припущення, що біохімічний механізм, що лежить в основі цієї теорії, є ніщо інше, як вивільнення нейротрансмітерного гормону при сприйнятті нових подразників, які допомагають нам навчитися вимірювати час. Після 20 років і до старості рівень цього гормону щастя падає, тому нам і здається, що час іде швидше.
Але все ж, здається, жодна з цих теорій усе ж не може пояснити, звідки береться коефіцієнт прискорення часу, що збільшується мало не з математичною постійністю.
Очевидне скорочення тривалості певного періоду, в міру того, як ми дорослішаємо, передбачає існування «логарифмічної шкали» щодо часу. Логарифмічні шкали використовують замість традиційних лінійних шкал при вимірюванні сили землетрусу або гучності звуку. Оскільки величини, які ми вимірюємо, можуть варіюватися і досягати величезних ступенів, нам потрібна шкала зі ширшим діапазоном вимірювань, для того, щоб реально зрозуміти, що відбувається. Те ж саме можна сказати і про час.
На логарифмічній шкалі Ріхтера (для вимірювання сили землетрусів) збільшення магнітуди від 10 до 11 відрізняється від збільшення наземних коливань на 10 %, що б не показала б лінійна шкала. Кожен пункт збільшення за шкалою Ріхтера відповідає десятикратному збільшенню хитань.
Але чому наше сприйняття часу також має вимірюватися за допомогою логарифмічної шкали? Справа в тому, що ми співвідносимо будь-який період часу з частиною життя, яке ми вже прожили. Для дворічних малят рік становить половину їхнього прожитого життя, саме тому, коли ви маленькі, і здається, що дні народження доводиться чекати так довго.
Для десятирічних рік — це лише 10 % від їхнього життя, а для 20-річних — всього 5 %. Якщо взяти логарифмічну шкалу, то видно, що 20-річному, щоб випробувати те ж саме пропорційне збільшення часу, який відчуває дворічний малюк в очікуванні наступного дня народження, потрібно було б почекати, поки йому не виповниться 30. З урахуванням усього цього не дивно, що час, як нам здається, з віком прискорюється.
Зазвичай ми думаємо про наше життя в масштабах десятиліть — наші 20, 30 тощо. Вони уявляються, як рівнозначні періоди. Однак, якщо взяти логарифмічну шкалу, то виявиться, що ми помилково сприймаємо різні періоди часу як періоди однакової тривалості. В рамках цієї теорії, такі вікові періоди будуть сприйматися однаково: від п’яти до десяти, від десяти до 20, від 20 до 40 і від 40 до 80 років.
Отже, ваш п’ятирічний досвід, який охоплює вік від п’яти до десяти років, за сприйняттям рівноцінний періоду життя, що охоплює вік від 40 до 80 років. Що ж, час летить, незалежно від того, отримуєте ви задоволення від життя чи ні. І з кожним днем воно летить все швидше і швидше.

About Author

Meest-Online

Loading...