Україна може будувати власні електромобілі
Росіяни зі серпня 2012 року планують розпочати серійний випуск Е-мобілів. Це будуть гібридні автівки спрощеної конструкції, які рухатимуться частково завдяки двигунам внутрішнього згоряння на газі, а частково — завдяки електричним суперконденсаторам. Свої розробки електромобілів також є в Європі (існують навіть Mercedes S-class і Mini, що працюють на електродвигунах), у Японії, США, навіть у Новій Зеландії.
Але, як з’ясувалося, в Україні теж є напрацювання в цьому напрямку. Поява електрозаправок і 50 японських електромобілів у Києві є проґресивним явищем. Як тут не згадати пророцтво одного зі співвітчизників? «Настане час і, щоб підтвердити статус Києва як європейського міста, усе одно доведеться запроваджувати електромобілі — але закуповувати їх будемо вже за кордоном, витрачаючи величезні кошти (доведеться купувати й всю структуру обслуговування). До речі, гроші на програму розвитку українського електромобіля потрібні навіть менші, ніж, скажімо, кошти, що виділяються на ремонт Хрещатика, реконструкцію Михайлівської площі чи спорудження собору. Невже й тут ми не зможемо знайти «пророків» у своїй Вітчизні?» (Володимир Корніцький «Український електромобіль: міф чи реальність?»).
Виявилося, що таких пророків в Україні знайти не складно. Вони є, і їхні пророцтва мають реальні шанси здійснитися щодо створення навіть цілої галузі машинобудування — екомобілебудування. Тож купувати за кордоном, можливо, і не буде потреби.
Конфіцієнт корисної дії двигуна внутрішнього згоряння — 12 % Зараз автомобілів у світі — близько півмільярда, а, за прогнозами, до 2050 року їх буде в чотири рази більше. Звідси — зростання обсягів виробництва моторного палива та підвищення його вартості. Частка забруднення навколишнього середовища автотранспортом у багатьох містах і промислових реґіонах світу досягла 70—80 % від загального обсягу промислових викидів. Тепер ситуація стала загрозливою, а її поліпшення — світовою проблемою.
Саме тому провідні країни інтенсивно ведуть пошуки раціональних технічних рішень у створенні перспективних моделей електромобілів і всі зусилля спрямовують на їх промислове виробництво. Поступова заміна автомобілів електромобілями, у першу чергу — у великих містах і промислових реґіонах із високою щільністю населення, стала неминучою.
Єврокомісія вимагає скоротити до 2050-го викиди СО2 в атмосферу двигунами автомобілів на 80—95 %, порівняно з 2010 роком. У найближчий час промислове виробництво електромобілів у деяких країнах світу набуде статусу самостійних галузей промисловості.
Крім того, що вони є джерелом шкідливих викидів у вигляді хімічних речовин і сполук, двигуни внутрішнього згорання є неефективними. У балансі теплової енерґії, що виділяється двигуном автомобіля, лише близько 12 % витрачається власне на рух, а інші 88 % теплової енерґії марно випромінюються через різні пристрої автомобіля в зовнішнє середовище. Вартість же енерґоресурсів у структурі виробничих витрат автотранспорту досягла гранично допустимих показників.
На нинішньому рівні науково-технічних можливостей серед відомих видів енерґії раціональність використання електроенерґії складає 85—90 %, порівняно з використанням тільки 12 % теплової енерґії від згорання моторного палива у двигунах автомобілів.
Що таке український електромобіль?
Україна ще в 1970-х рр. була лідером світового рівня зі створення електронних систем управління електродвигунами електромобілів, ориґінальних конструкцій шасі, кузовів із композитних матеріалів і вдалих компонувальних вирішень.
Перший український електромобіль «ЗМІ-Електро» було сконструйовано в Запорізькому машинобудівному інституті ще 1973 року на шасі автомобіля ЗАЗ-968. 1974-го
він демонструвався в павільйоні «Космонавтика» ВДНГ СРСР і був удостоєний бронзової медалі. У ті часи електродвигун, приміром, французького електромобіля «Цитадін» управлявся ще примітивним реостатом, а «ЗМІ-Електро» — уже електронним перетворювачем українських винахідників.
Цікавий і інший факт щодо композитних кузовів та ориґінальних конструкцій шасі. Перший автомобіль для перегонів зі склопластиковим кузовом ХАДІ-2 було розроблено в Харківському автодорожньому інституті (ХАДІ) 1961 року, майже одночасно зі створенням і першого в СРСР легкового автомобіля зі склопластиковим кузовом у місті Сватовому (Луганської обл.). Ще 1959 року цей шедевр мав фанерний кузов, а 1961-го його було замінено на склопластиковий, і автомобіль одержав назву «Ювілей».
Згодом він був удосконалений у Рубіжанському філіалі Харківського політехнічного інституту (місто Рубіжне, Луганської обл.), що й поклало початок створенню ориґінального мікроавтобуса «Старт» зі склопластиковим кузовом у Сєвєродонецьку. Малосерійний випуск «Стартів» тоді склав біля 50 екземплярів і був організований на межі міст Рубіжного та Сєвєродонецька, неподалік заводу «Зоря».
До слова, мікроавтобус «Старт» знімався у відомому кінофільмі «Кавказька полонянка» (епізод наприкінці фільму, де Шурик посадив Полонянку в «попутній» красивий автомобіль американізованої форми зі стрімкими обводами). Це й був «Старт». А його попередник «Ювілей», уже двічі вдосконалений, 1970 року був нагороджений золотою медаллю Всесоюзної виставки в Москві.
Поєднання творчих пошуків і досконалих технічних рішень щодо шасі, кузовів зі склопластику ХАДІ-2, «Ювілей» і «Старт» і електронного управління електродвигунами електромобілів, започаткованого на «ЗМІ-Електро», згодом дали поштовх до започаткування нового проекту в Бучі Київської області. Є надія, що в Україні за цим проектом буде дано старт і Державній програмі. А в результаті її виконання — і промисловому виробництву українських екомобілів.
Коли б Ринат Ахметов узяв проект під свою опіку…
За роки незалежності в Україні було втрачено значну частину науково-технічного потенціалу в багатьох науково-технічних напрямках, але це не стосується електромобілів. Натомість саме в цьому напрямку в країні нагромаджено великий обсяг науково-технічних напрацювань.
На його основі та з урахуванням досягнень світового досвіду було своєчасно (і навіть із випередженням!) розроблено вихідні матеріали для створення Державної цільової науково-технічної програми України «Виробництво малотоннажних вантажних і інших перспективних моделей екомобілів». Разом із ними був розроблений проект концепції цієї програми.
Поняття «екомобіль» тут відповідає одночасно двом «еко» — екології й енерґоефективності. Тобто екомобіль — це екологічно безпечний і енерґоекономний автотранспортний засіб, що не продукує шкідливих викидів у необхідних умовах або забезпечує їх мінімізацію, незалежно від виду споживаних енерґоресурсів. До цієї категорії входять і електромобілі.
Державною експертизою зазначено: «Пропозиції щодо розвитку в Україні екомобілів — безперечно слушні й актуальні як щодо альтернативної енерґетики автопарку й зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів, так і стосовно покращення екології довкілля». Їх визнано як «неминучі напрямки розвитку з врахуванням світових тенденцій розвитку».
Ще 2009 року Міністерство промислової політики відзначило подальші шляхи розвитку цього напрямку. Проект отримав підтримку Комітету з промислової політики Верховної Ради, Української спілки промисловців і підприємців, Національної академії наук тощо.
Створена була навіть громадська організація — Спілка екомобілебудівників України «Екомобіль». Свої напрацювання фахівці скерували до Київської міської державної адміністрації (КМДА), щоби їх було враховано в Програмі стратеґічного розвитку Києва до 2025 року. Відомо, що 2007-го столиця України опинилася на 28-му з 215 можливих місць у переліку найзабрудненіших міст світу, за рейтинґом авторитетної міжнародної компанії Mercer Рuman Кesource Сonsulting. Зараз ситуація, мабуть, ускладнилася, бо кількість автомобілів у місті майже подвоїлась. Тож вибір КМДА був невипадковим.
Не зрозуміло, хто й чому протягом кількох років блокував просування цього перспективного проекту. Адже ще 2008-го державна експертиза запропонувала терміново розпочати роботу. Справа навіть перебувала під контролем Секретаріату президента України.
Але тільки в листопаді 2011 року за дорученням першого заступника Мінекономрозвитку Вадима Копилова почали розглядати справу в Головному управлінні з розвитку промисловості цього відомства. Прикметно, що проект спрямований на розвиток реальної економіки України, на підвищення її інвестиційного й інфраструктурного потенціалу, насичення внутрішнього ринку вітчизняною промисловою продукцією та на створення десятків тисяч нових робочих місць. Вона передбачає утворення нової галузі — екомобілебудування.
Тому незрозумілою є позиція посадовців, яка призвела до того, що просування згаданого проекту було заблоковане. Хоча в Україні є й науково-технічні напрацювання, і досвід. Таке ставлення влади відкинуло Україну назад — не тільки у своєчасному розвитку екомобілебудування, а й у розвитку суміжних із ним напрямків.
Пропоную найближчим часом провести аналіз фактів щодо зволікань у просуванні згаданого проекту, та згодом опублікувати ці результати. Стануть у пригоді й заправки Ахметова для електромобілів. На мою думку, узагалі було б надійніше, коли би пан Ахметов узяв створення виробництва екомобілів в Україні під свою опіку.
Микола Парафенко, УП
Кобзар Валерій Харченко просить допомоги
Звернення кобзаря, волонтера, патріота України Валерія Харченка до всКобзар Валерій Харченко просить допомоги
APPELL von Kobsaspieler, Freiwilliger, Patriot der Ukraine Valeriy KhaЧому ніхто не знає про князя, котрий розбив перший наступ на Київ московитів?
Минуле якого не знаємо. Чому українська історія є витвором сусідськихПутін продовжує бавитися в «морський бій»
*** В небі чистім високім сяє золотом Сонце, Над Дніпром синьооким від