Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

«Ялинка» об’єднує

Автор:

|

Лютий 23, 2012

|

Рубрика:

«Ялинка» об’єднує

Позитивні новини з України — це рідкість. Щодня ми дізнаємося про переслідування, протести, кризу, про розкол країни. А чіткої відповіді, як зробити, щоби було краще, немає. У церкві на Різдво священик згадував про приклад дітей: що Христос учив бути, як вони. Мовляв, будучи в душі дітьми, ми здатні на великі зміни.

Про помилки дорослих і нібито досвідчених часто доводиться говорити. Візьмімо цьогорічний День соборності та свободи України — свято злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня ц. р. українці вперше за 12 останніх років не повинні були вшановувати Свободу, бо президент Янукович напередодні своїм указом скасував слово «свобода» в назві свята.

Українська опозиція в Києві в День соборності цього року, що вимагала визволення ув’язненої Юлії Тимошенко, зібрала великий мітинґ у центрі столиці, однак осоромилася проплаченими протестувальниками.

Глава Української греко-католицької церкви святкував День злуки в колі своїх колеґ з інших українських Церков, а також з українськими чиновниками на чолі з президентом Януковичем. Він ініціював молитву за об’єднання. Водночас, єдиною Церквою, яка не була представлена на мітинґу української опозиції в столиці, була УГКЦ. Виникає враження, що події в Україні набирають форми повного абсурду. Якби не діти…

Я потрапила на святкування Дня соборності до громади, де Україну люблять де-факто, де не роблять зі свята особистого піару, де соборність України відзначали молитвою, піснями й танцями, смачною українською їжею та дитячим сміхом. Так виглядала «Ялинка» в громаді СУМ, що в Пассейку (штат Нью-Джерзі). Діти, батьки та дідусі з бабусями були цього дня одним колективом, їм було цікаво разом, і політика тут була зовсім недоречна. Коли ж цього навчаться українці, які живуть у себе на Батьківщині?

Можливо, на «Ялинці» не всі розуміли значення цього свята. Можливо, танці й пісні не були досконало професійними. Однак на сцені невеликої зали за тисячі кілометрів від України того дня були українські пісні та танці від дітей, що народилися на чужині. Більшість із них ніколи не відвідувала української землі, однак мовою вони володіють краще, ніж деякі українці, зокрема з такими дорослими посадами, як прем’єр-міністр України або голова Верховної Ради Криму.

Танцями та піснями ці маленькі діти — віком від 5 до 17 років — роблять для України більше, ніж усі українські партії разом узяті (а їх зараз налічується близько 200). Це — діти з так званої діаспори, якими, без сумніву, Україна буде пишатись. Як зараз вона гордиться автором англомовної версії «Щедрика», композитором Петром Вільговським із Пассейка, співачкою Квіткою Цісик із Нью-Йорка чи сучасним американським режисером Роксі Топорович (штат Огайо). Це — відомі українці з діаспори, які також колись починали з невеличкої сцени в маленькому містечку на «ялинці», а пізніше прославили Україну на весь світ.

«Будьте, як діти», — хочеться сказати тим дорослим, які по телевізору вчать нас, як жити. Задовольняйтеся тим, що маєте, розвивайтесь самі й розвивайте країну. Якби наші можновладці любили читати, варто було б ініціювати в українському політикумі акцію «Прочитай «Похвалу Глупоті» Еразма Роттердамського. Це — сатирична книга католицького священика та богослова, який учить бути простими, як діти. Настільна книга для освіченої людини. Та освіченості в українській політиці нині бракує, на відміну від 1919 року, коли проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки. Можливо, саме це і є причиною того, що через багато років після проголошення соборності України в новинах усе частіше чути про розкол і роз’єднання.

«Хто впокориться, той буде найбільшим», — сказано у Святому Письмі. Без пихи, без заздрощів, без жадоби до багатства, але з любов’ю. Так ми зробимо країну єдиною. У нас є надія — діти, що знають історію й люблять свою країну. Є надія, що щастя не згубиться в гонитві за ним.

 Ярина Матвійчук

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...