Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 20, 2019

Відкритий лист до Віктора Януковича

Автор:

|

Липень 26, 2012

|

Рубрика:

Відкритий лист  до Віктора Януковича

Пане Президенте! Під час зустрічі з Клубом головних редакторів ЗМІ країн СНД 11 липня ц. р., відповідаючи на запитання щодо перспектив законопроекту «Про засади державної мовної політики», Ви наголосили: «Найкращий орієнтир у цьому питанні — Європейська хартія про мови»; «наскільки цей закон відповідає цій хартії, її стандартам — мають сказати експерти». Крім того, Ви сказали, що «законодавці — ініціатори цього закону» запевнили Вас, що «він пройшов експертизу Венеціанської комісії». Напередодні Ваш представник у ВРУ повідомив, що 7 липня ц. р. Ви доручили Кабінетові Міністрів підготувати зміни до щойно проголосованого владною парламентською більшістю мовного законопроекту. Складається враження, що ініціатори законопроекту й Ваше оточення готують «леґітимізацію» шахрайським чином сфабрикованого 3 липня ц. р. антиконституційного акта та налаштовують Вас на його підписання.

У зв’язку із цим хотіли би звернути Вашу увагу на такі обставини:

1. В ієрархії правових актів, які визначають засади державної мовної політики й порядок застосування та підтримки мов, вищу юридичну силу має не Хартія, а Конституція України. Саме ст. 10 Конституції України, а не положення Хартії, повинна бути «найкращим орієнтиром» у оцінці законопроекту. На думку українського експертного середовища, законопроект Ківалова—Колесниченка в багатьох принципових моментах не відповідає вимогам Основного Закону та рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України.

Порівняно з Конституцією України, яка визначила засади мовної політики й загальний порядок застосування мов, Хартія лише заохочує держави до вільного вибору перелічених у ній факультативних рамкових заходів на підтримку використання тих «історичних реґіональних або міноритарних мов Європи, декотрим з яких із плином часу загрожує зникнення». При цьому преамбула Хартії передбачає, що «захист і підтримка реґіональних або міноритарних мов не повинні здійснюватись на шкоду офіційним мовам і необхідності вивчати їх».

2. Законопроект Ківалова—Колесниченка справді пройшов експертизу Венеціанської комісії, але його автори, вочевидь, приховали від Вас оцінку, яку виставила Комісія їхньому «продукту». У висновках Венеціанської комісії від 2 грудня 2011 р. зазначено, що зміст документа, попри проголошені в ст. 5 мету та принципи, свідчить про те, що в самому законопроекті закладено механізми домінування російської мови на шкоду українській мові як державній.

Венеціанська комісія закликала авторів законопроекту до ретельного перегляду термінології та послідовного її застосування в тексті законопроекту, а головне — вона наполягає на пошуку українськими законотворцями «справедливого балансу між захистом прав меншин, з одного боку, і збереженням державної мови як інструмента інтеґрації су­спільства, з іншого». Отже, згідно з висновком Венеціанської комісії, законопроект потребує подальшого ґрунтовного опрацювання.

Законопроект також був неґативно оцінений у висновках усіх профільних установ НАН України: Інституту мовознавства, Інституту української мови, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень, Інституту держави й права, Українського мовно-інформаційного фонду, Академії наук Вищої школи, Інституту філології Київського Національного університету імені Т. Шевченка.

Законопроект Ківалова—Колесниченка зазнав нищівної критики у висновках органів держаної влади України, а саме: Міністерства фінансів і Міністерства юстиції України, Комітетів ВРУ — із питань культури й духовності та з питань бюджету, а також Головного науково-експертного управління ВРУ.

На слуханнях, проведених Комітетом із питань культури та духовності ВРУ, законопроект «Про засади державної мовної політики» було визнано таким, що не задовольняє вимог Конституції України й потребує докорінної концептуальної переробки.

3. Від моменту внесення законопроекту його проходження у ВРУ супроводжувалося системними та грубими порушеннями

ст. 82 і 84 Конституції України й Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України». Апарат парламенту зареєстрував законопроект на порушення вимог ч. 3 і ч. 6 ст. 91 Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України», оскільки його автори не подали фінансово-економічного обґрунтування та порівняльної таблиці зі зазначенням змін до чинних законів України, пропонованих розділом 11 Перехідних положень законопроекту.

Під час розгляду законопроекту в першому читанні 5 червня ц. р. було порушено ст. 102 Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України»: законопроект голосувався без обговорення його основних принципів, положень, критеріїв і структури. При цьому голосування здійснювалося з порушенням ст. 84 Конституції України, яка вимагає особистого голосування кожним народним депутатом.

Під час вечірнього засідання ВРУ 3 липня ц. р. порушення реґламенту заохочував своїми маніпулятивними «технологіями» Адам Мартинюк, перший заступник голови ВРУ, який із голосу, без рішення погоджувальної ради й розгляду внесених народними депутатами численних поправок, поставив на голосування питання щодо позачергового включення до порядку денного законопроекту № 9073 «Про засади державної мовної політики». Воно провалилося («за» було подано 219 голосів). Друге голосування стосувалося пропозиції головуючого ще раз повернутися до щойно «проваленого» питання щодо зміни в порядку денному (результат: «за» — 241). Після цього п. Мартинюк не поставив на голосування питання про включення до порядку денного цього законопроекту, а одразу, навіть без зазначення редакції, у якій голосується законопроект, поставив на голосування питання про прийняття законопроекту № 9073 в цілому («за» — 248 голосів). Таким чином, було проголосовано питання, навіть не включене до порядку денного, а головне — абсолютно не підготовлене до голосування.

Із погляду права та факту, обговорення, голосування й ухвалення мовного законопроекту в другому читанні не відбулося й не могло відбутися в принципі, оскільки голов­ний комітет, згідно з положеннями глави 20 Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України», продовжував працювати над його підготовкою до другого читання у зв’язку з великою кількістю поправок (понад 2 000). Саме тому законопроект не був (і не міг бути!) завізований головою профільного комітету, керівником секретаріату цього комітету, керівниками юридичного й редакційного апаратів ВРУ, як того вимагає ч. 1 ст. 117, а також не був (і не міг бути!) розданий народним депутатам «не пізніше як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради». Через відсутність підготовленого до другого читання законопроекту неможливо було виконати вимоги ст. 119 реґламенту щодо постатейного обговорення й голосування поправок на основі порівняльних таблиць та узгодити остаточний текст закону. Отже, народні депутати проголосували за документ, якого в правовому сенсі не існує, за документ-фантом, до того ж — знову з порушенням ст. 84 Конституції України.

4. Спроба «вдосконалити» неіснуючий документ за допомогою структур підконтрольного Вам Кабінету Міністрів є нічим іншим, як продовженням грубих порушень Конституції України й Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України». Така спроба є нелеґітимна й із тієї причини, що доопрацювання законопроектів, які є на розгляді ВРУ, і погодження їхніх остаточних текстів має відбуватися лише в ме­жах парламенту та згідно з процедурами, встановленими главою 20 Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України».

Таким чином, Ви не маєте жодних підстав розглядати рішення ВРУ від 3 липня 2012 року стосовно законопроекту «Про засади державної мовної політики» як ухвалення закону, оскільки такого закону в принципі не існує. Навіть якщо це рішення буде підкориговане Кабінетом Міністрів, такий документ не може вважатися законом. Підписавши примарний акт, «ухвалений» із безпрецедентними порушеннями Конституції України та Закону України «Про Реґламент Верховної Ради України», Ви вчините неправомірні дії й станете співучасником фальсифікації, що тягне за собою моральну, політичну та карну відповідальність.

Як ґарант Конституції України, Ви повинні вжити всіх заходів, щоб антиконституційний законопроект Ківалова—Колесниченка, який збурює суспільство, розколює Україну та зазіхає на її конституційний лад, був узагалі знятий із розгляду. Вважаємо, що оптимальним шляхом виходу із ситуації могло би бути створення робочої групи, сформованої, серед іншого, із представників відповідних структур громадянського суспільства й експертного середовища, для підготовки якісно нового законопроекту «Про порядок застосування мов в Україні» згідно з вимогами Конституції України та з урахуванням європейського досвіду у сфері мовної політики.

Якщо Ви хочете бути Президентом усієї України, а не іграшкою в руках антиукраїнських сил, Вам варто припинити загравання з ними й утримуватися від співучасті в діях, спрямованих на підрив основ незалежної державності України. Сподіваємося, Ви не бажаєте, щоби Ваше президентство призвело до руйнації української державності.

Володимир Василенко, проф. НУ «Києво-Могилянська академія», д-р юридичних наук, один із розробників Закону «Про мови в Українській РСР», Надзвичайний і Повноважний посол України;

Лариса Масенко, проф. НУ «Києво-Могилянська академія», д-р філологічних наук;

Володимир Панченко, проф. НУ «Києво-Могилянська академія», д-р філологічних наук, народний депутат України першого скликання

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...