Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 29, 2020

Парляментарна Програма «Канада-Україна» святкує 30-pіччя стажування у Канадському парляменті

Автор:

|

Квітень 15, 2020

|

Рубрика:

Парляментарна Програма «Канада-Україна» святкує 30-pіччя стажування у Канадському парляменті
Учасники програми в Києві

Кінець колоніяльного існування
Драматичні зміни, спричинені крахом радянського режиму, дали українцям шанс відновити свою державність. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Деклярацію про державний суверенітет, проголосивши необхідність побудови української держави на основі верховенства права. 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Деклярацію незалежности України, яку згодом підтримали громадяни України на референдумі 1 грудня 1991 року. Сьогодні День незалежности України відзначається 24 серпня.
Після тривалої російської окупації українці отримали можливість керувати власною державою. Однак Україна страждала від нестачі талантів, які б поширювали західні демократичні цінності. Правляча політична кляса складалася в основному з колишніх членів Комуністичної партії, і їх потрібно було замінити на покоління яскравих, розумних та рішучих українців, мотивованих впроваджувати західні демократичні цінності у всі сфери суспільного життя.

Рання стадія програми стажування
Розуміючи необхідність плекання таких талантів, українські канадці запропонували кілька ідей, зокрема створення університету за канадською моделлю, а також програми парляментарного стажування між Канадою та Україною. Серед різноманітних проєктів було реалізовано лише останній. Однак, щоб розпочати програму, потрібна була певна нагода.

Сторіччя іміґрації українців до Канади
1991 року канадці відзначали сторічний ювілей іміґрації українців до Канади. Для святкування цієї події Конґрес українців Канади за сприяння уряду Канади, очолюваного прем’єр-міністром Брайаном Малруні, створив Українсько-канадську Kомісію із святкування сторіччя іміґрації українців до Канади (УКСК). УКСК отримала бюджет у розмірі 1,5 мільйона долярів для сприяння святкуванню шляхом створення важливих та довготривалих проєктів. У той час віце-президентом УКCК був призначений адвокат із Торонто Ігор Бардин. Він також був президентом Фундації Катедри українознавчих студій Торонтського університету, а згодом директором програми стажування між Канадою та Україною, відомою сьогодні як Парляментарна програма «Канада-Україна» (ППКУ).
Фундація Катедри українознавчих студій Торонтського університету відзначила сторіччя іміґрації українців до Канади створенням програми парляментського стажування студентів українських університетів. Хоча УКCК схвалила ідею програми стажування, ця ініціятива не була підтримана жодним фінансуванням. Переконаний у користі парляментської програми стажування для обох країн, Ігор Бардин взявся за збір коштів на програму в українській громаді у Канаді. Водночас, він переконав спікера Палати громад Джона Фрейзера та спікера Верховної Ради України Івана Плюща надати дозвіл на проведення програми стажування. Для нього це було справою всього його життя – допомогти батьківщині своїх предків і розвинути зв’язки між Канадою та Україною для поширення традиції західнього демократичного управління.

Ідея програми
Ідея програми студентського стажування почала набувати більш чітких форм під час візитів Ігоря Бардина до України у 1990 та 1991 роках від організації «Міжнародна амністія» на підтримку ув’язненого депутата Верховної Ради Степана Хмари. Під час цих візитів він зустрічався та обговорював свою пропозицію щодо програми стажування з українськими депутатами, які були членами Комуністичної партії, а також з членами Руху (Народнього руху України) та з провідними урядовими та судовими посадовцями. Спілкуючись з представниками українського політичної кляси, Ігор Бардин усвідомив, що мало хто розуміє чи знає, як працює західня демократія та громадянське суспільство. У радянській системі, яка була єдиною системою, відомою для них, рішення спускалися згори і виконувалися без особливого обговорення. Будучи зрощеними корумпованою радянською системою, українські вчителі та професори не здатні були вирішити цю проблему.

Схвалення програми
Ігор Бардин згадував, що схвалення програми як в українському, так і в канадському парляментах було отримано порівняно легко. Спікера українського парляменту Івана Плюща було переконано, що стажування піде на користь обом країнам. У той же час, низка міністрів уряду Канади підтримала Ігоря Бардина в його зусиллях з отримання дозволу від спікера Палати громад Джона Фрейзера, який надав українським студентам доступ до роботи у парляменті Канади. У той час до Канадського парляменту мали доступ лише стажери з Канади, США та НАТО.

Прибуття перших інтернів
ППКУ, першопочатково відому як Програма стажування на честь століття іміґрації українців до Канади, було розпочато у 1991 році приїздом трьох студентів із Києва та Львова. Фінансування програми значною мірою забезпечили вісім канадських сімей. Перша і найзначніша пожертва була від родини Мазуренків з Торонто. Данило Мазуренко був клієнтом Ігоря Бардина та відданим українським патріотом. Незважаючи на те, що був відсутній завершений плян програми, Данило розумів, що окреслене для нього Ігорем Бардином буде важливим елементом розбудови держави після того, як Україна стане незалежною. Незадовго до своєї смерти 1990 року, Данило Мазуренко виділив на проєкт чверть мільйона долярів. Цей щедрий дарунок був поміщений до благодійного фонду українських кредитовних спілок у Торонто, і разом із сімома додатковими значними пожертвами утворив постійний фонд у розмірі мільйона долярів, відсотки з якого використовуються для фінансування програми ППКУ.

Перші інтерни
Перші три українські студенти прибули з Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Львівського університету імени Івана Франка. Канадськими депутатами, які вітали українців у Палаті громад, були: Алан Редвей, проґресивний консерватор з Торонто, Джессі Фліс, ліберал з Торонто, та доктор Кріс Ексворті, представник Нової демократичної партії із Саскатуна, Саскачеван. Усе було «вперше» для трьох українських стажерів: Канада, канадці, діяспора, парлямент, а також міста Оттава, Монреаль і Торонто. Після закінчення першої програми стажування канадські депутати одноголосно оцінили її як успішну та закликали Ігоря Бардина продовжити програму.

ППКУ у наступних десятиліттях
У наступні роки програма ППКУ швидко зростала. У деякі роки було організовано весняні та осінні стажування інтернів програми, що відповідало весняному та осінньому засіданням парляменту. Наприкінці 1990-х років кількість заявників з України сягала понад 7000 на рік, але програма ППКУ може прийняти максимум 52 студенти на рік.

Вісник
1994 року стажери почали видавати свій власний Вісник, який за останнє десятиліття перетворився на публікацію від 60 до 90 сторінок, наповнену інтерв’ю та статтями.

Підтримка
Успіх КУПП був би неможливим без допомоги в організаційних питаннях, наданої Люсі Гікс, Олександром та Іриною Гордієнко, Богданою Бардин, Василем Керелюком. Водночас, вагомий внесок у розвиток ППКУ зробили суддя Володимир Тарнопольський, суддя Іван Сопінка та Генерал-губернатор Роман Гнатишин.
Найвідданішим прихильником ППКУ була сенаторка Рейнелл Андрейчук із Саскачевану. Вона припиняє повноваження члена парляменту у 2019 році, і КУПП втратить дуже цінного українсько-канадського друга у канадському парляменті.
Були й інші віддані прихильники програми, такі як Стефанія Глинка, вдова Антіна Глинки, члена парляменту Канади з 1940 по 1949 рік, Роберт Маґочі, завідувач Катедри українознавчих студій в університеті Торонто, Богдан Витвицький, адвокат, Володимир Стретович, депутат Верховної Ради України, та колишній міністeр уряду Онтаріо Іван Яремко, який підтримав програму слушними порадами. Суддя Верховного Суду Канади Іван Сопінка організував навчальні судові процеси з українськими стажерами, щоб ознайомити їх із системою загального права. Генерал-губернатор Роман Гнатишин та Павло Міґус провели семінари, щоб ознайомити інтернів із канадською політичною системою.

Фінансування КУПП
Фінансова підтримка для ППКУ надходила від Данила Мазуренка, Ганни Мазуренко, Івана Мазуренка, родини Маланчуків, родини Aтаманчуків, Володимира Гриника, Івана Боднарчука, родини Галушкa, Йозефа та Марії Сіцинських, Еміля Телізина, Івана та Юлії Сташуків, родини Фединів, Стефана і Роми Франків, Олександра та Євгена Сукнярських, родини Обалів, родини Бардин, Василя і Антоніни Базилевичів, доктора Романа Гуменюка, Джеррі Гуменюка, Костянтина Темертeя, доктора Тараса Фесича, Наталії Бундзи та двох навчальних фондів Канади та США.

Присутність цвіту української нації
Присутність стажерів ППКУ відчувалася під час їхнього перебування у парляменті Канади. Вони організували проведення Українського дня на Пагорбі парляменту, міжконфесійну службу «Молитва за мир в Україні», інформаційні зустрічі для членів Палати громад та сенаторів, відвідували Слухання комісії, а також щоденно співпрацювали із членами парляменту та їх адміністративним персоналом. Щорічний прийом ППКУ в посольстві України відвідують урядові лідери, депутати та сенатори, що надає інтернам можливість спілкуватися з посадовцями посольства та лідерами Канади.
Упродовж двадцяти дев’яти років стажування інтерни КУПП здобули репутацію ініціятивних та активних фахівців, здатних швидко діяти для підтримки будь-якої проукраїнської ініціятиви, покладаючись на власні зусилля. Українсько-канадській спільноті важко знайти кращих лобістів, ніж ці чудові студенти, які перебуючи в парляменті, вдало співпрацюють із членами парляменту, їх помічниками, лідерами партій та офісом Прем’єр-міністра.

Значимість програми
Після 30 років функціонування важливість ППКУ для майбутнього України очевидна. Програма випустила когорту лідерів, які формують Україну сьогодні. Андрій Пивоварський та Володимир Омелян працювали на посаді міністра інфраструктури, а Анна Новосад нещодавно була призначена міністеркою освіти і науки України. Маркіян Мальський очолив Львівську ОДА. Олексій Сошенко став одним із найвизначніших юристів у банківському та фінансовому секторі України. Альона Шкрум, Соломія Бобровська, Роман Лозинський та Рустем Умеров були обрані депутатами Верховної Ради у 2019 році. Сергій Петухов обіймав посаду заступника міністра юстиції України, а Наталка Микольська обіймала посаду заступниці міністра економіки. Віктор Довгань обіймає посаду заступника міністра інфраструктури, Олена Шишкіна була народним депутатом України у попередні роки.

Які наступні кроки ППКУ
З подальшою інтеґрацією України до спільноти країн верховенства права очікується, що все більше колишніх інтернів ППКУ зможуть брати участь у процесі прийняття ключових рішень в Україні.
Сучасна історія України демонструє, що демократія потребує часу. Шляхом навчання нового покоління лідерів Україна виплекає таланти, які зможуть взяти на себе управління та керівництво в інтересах народу та держави. У цьому контексті ППКУ надає українським студентам унікальну можливість працювати та вчитися у парляменті Канади, дозволяючи їм отримати досвід, яким користувались покоління канадських, американських та західньоевропейських студентів. Дійсно, українська молодь повинна знати і вчитися безпосередньо – не з посібника чи однотижневого семінару – демократичному урядуванню, як це практикується на Заході. Молоді українці повинні розуміти важливість демократичних інституцій та принципів вільного суспільства, таких як недоторканности приватної власности, свободи слова та належної процедури. Їм потрібно захищати інституції неупередженої поліції та незалежних судових органів. Вони повинні засвоїти уроки еволюції правової та політичної традиції, що сягають понад вісім століть.
ППКУ відправила назад в Україну невелику групу відданих прихильників канадської демократії. Але Україна потребує більше. Канада може забезпечити підготовку таких талантів шляхом продовження діяльности ППКУ.

Артем Барабаш

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply