Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 16, 2018

Орест-Теодор Павлів (1927-2016)

Автор:

|

Жовтень 06, 2016

|

Рубрика:

Орест-Теодор Павлів (1927-2016)

Орест-Теодор Павлів
Уже вдруге довелося нашій родині переживати невимовно болючу втрату — недавно смерть дорогого сина Маркіяна, а тепер і смерть незабутнього мужа, батька, дідуся, котрий відійшов у вічність 7 вересня ц. р. на 89-му році життя у Монреалі (провінція Квебек). Орест-Теодор Павлів закрив востаннє очі, з’єднавшись із своїм старшим сином Маркіяном, котрий після важкої недуги упокоївся всього на два місяці раніше, 18 липня, на 58-му році життя.
Орест народився 23-го квітня 1927-го року в Нараєві (Україна), в патріотичній родині, син Олени та Василя, найстарший із шести братів (три з них померли у ранньому віці). Орест залишив у глибокому смутку дружину Ірину Чайковську-Павлів, із котрою прожив щасливо 64 роки, доню Людмилу з чоловіком Антоном Чероне, доню Меланію з чоловіком Максом Ратевосяном, онучки Софію й Інесу, сина Христофора — тепер о. диякона Андрея, дружину покійного сина Маркіяна — Ніну Мисан, її дітей Ларису й Адріяна, родину в США й Україні.
1944-го в часи Другої світової війни, мати вислала 17-літнього Ореста з найстаршим братом, проф. Василем Різником на Захід, щоб перебути воєнну хуртовину, однак Орест в Україну вже не повернувся і сам пробивався у житті в Німеччині, США та Канаді.
Орест залишився у глибокій пам’яті своїх рідних, друзів та українські громади Монреаля та Торонто як великий патріот, вихователь юнацтва Спілки української молоді та «Пласту», вчитель, званий «ходяча енциклопедія». Як професор славістики, був знавцем української мови, літератури та культури. Він із любов’ю передавав свої знання спершу українським учням на освітніх Курсах українознавства, відтак студентам університетів Оттави й Едмонтона, також був вчителем освітніх семінарів, організованих Шкільною радою Америки влітку на «Союзівці» для учителів. Науковець радо згадував, що один із його кращих студентів Університету Оттави був Владика Торонто Кир Стефан Хміляр, а учнем Українознавства — Евген Чолій, президент СКУ.
Освіту Орест здобув у галузі слов’янських порівняльних літератур, спершу у Вільному університеті в Мюнхені, а потім в Університеті Оттави, де завершив свої студії кандидатом наук і претендентом на докторанта 1963 року. Тема його дисертації — «Поетична творчість Павла Тичини в світлі совєтської критики та літературознавства».
Із 1967-го по 1993 рік Орест-Павлів працював мовним редактором і диктором в українському відділі CBC-Radio Canada, міжнародній службі Канадського радіомовлення у Монреалі під псевдонімом Іван Понеділок. У той час, за радянської влади, всі передачі транслювалися безпосередньо в Україну. Крім професійної та педагогічної праці брав активну участь у культурно-освітньому та науковому житті. Багато років був культурно-освітнім референтом Монреальського відділу Конґресу українців Канади. Також багато років працював директором Музею ім. Патріарха Йосифа Сліпого у Монреалі. Був членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) та «Пласту». 2007-го був нагороджений Шевченківською медаллю. Будучи мовознавцем, проводив редагування багатьох видань. Часто дописував до преси, читав доповіді на літературні теми та теми візантійсько-української іконографії, писав і ставив дуже вдалі сценарії, у яких проявляв глибокі почування до українського народу. Ось їхній перелік: Сценарій до 75-ліття перших українських поселенців в Канаді був поставлений на Ontario Place (Торонто, 1966); Ораторія до 50-ліття чину Сестер Служебниць (Торонто, 1967). Присутній на цій постановці Джон Діфенбейкр, прем’єр-міністр Канади, привітав п. Ореста і сказав: «Хоч я не розумію мови але відчуваю дух цього твору, дякую вам». Наступний траурний сценарій про Голодомор був поставлений театром «Заграва» у Торонто та Вінніпезі. Зворушлива композиція-монтаж до 1000-ліття Хрещення України була поставлений у Торонто 1988-го в Maple Leaf Gardens. Останнім відтворив поетичне слово до 100-річчя українського «Пласту» 2012 року.
Св. п. Орест Павлів залишив чудовий приклад невтомної праці для збагачення та збереження культурної спадщини в українській громаді Монреаля та Торонто. Похоронні відправи відбулися 11-12 вересня ц. р. у Монреалі Панахидою, де співали члени церковного хору та хору «Відлуння», відтак у церкві Успення Божої Матері за участі о. пароха Ігоря Ощіпка при асисті молодшого сина Покійного, о. диякона Христофора-Андрея, та Православного о. Протоієрея Ігоря Куташа. Для поховання тіло покійного перевезли на цвинтар Prospect у Торонто. Чин поховання уділив Торонтонський Владика Стефан Хміляр при асисті о. Петра Двірника та сина покійного, о. диякона Христофора-Андрея, 14 вересня ц. р. о 11-й годині ранку за численної участі друзів і знайомих. Родина складає сердечну подяку Владиці Кир Стефану, отцям і друзям за участь у похоронах у Монреалі та Торонто. Щире спасибі Бандуристові Володимиру Моті за відспівання «Видиш брате мій».
Спи спокійно, мій дорогий Оресте. Твоя дружина Ірина. Вічная пам’ять!
Родина щиро дякує за складені пожертви на фонд Українського католицького університету, які можна надсилати на адресу:
UCEF — Ukraine Catholic Education Foundation http://ucef.org/
You can make a donation on-line in memory of Orest Theodor Pawliw:
https://www.canadahelps.org/dn/15001
By mail to UCEF Canada:
263 Bering Ave.
Toronto, ON M8Z 3A5

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...