Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 28, 2020

«Мені здавалось усе дивним сном»

Автор:

|

Серпень 06, 2015

|

Рубрика:

«Мені здавалось усе дивним сном»
Учасники екскурсії

Учасники екскурсії

Ще «не висохло чорнило» від попередніх повідомлень про конкурс української мови та літератури «Іду з дитинства до Тараса», який розпочав Злучений український американський допомоговий комітет (ЗУАДК), а ми, охоплені великою гордістю за добросердечних наших доброчинців, вже знайомимо вас із відгуками дітей із дводенної подорожі до Києва та Канева. Прочитавши відгуки, руки самі тягнулися «до пера». Але чи можна краще передати переживання дітей, ніж їхні особисті слова. Тому запрошуємо у мандрівку у колі цих чарівних дітей.

Наталя Ворона, Слов’янський педагогічний ліцей № 10:
«Я дізналася багато нових фактів із особистого життя національного генія, що уможливило мені відкрити для себе нового Шевченка. Отримані знання важливі для мене не просто як додатковий навчальний матеріал. Це — вагомий внесок у розвиток моральної та духовної складових моєї особистості. Вийшовши з хати (наглядача за могилою — Ред.) і вклонившись світу Божому (згідно з давніми традиціями), зачарував мене тихим співом кобзар Микола Товкайло. Моє життя тісно пов’язане з музикою, тому зустріти кобзаря було для мене неабияким щастям. Неперевершеність і майстерність співця та загальна атмосфера свята стали для мене натхненням:
Розлилася пісня кобзарева
Над чистими водами Дніпра.
Потекла рікою зі схилів,
Забриніла Шевченка гора.

Зажурився кобзар, і рукою
Він торкнувся своїх дзвінких струн.
І наповнилось серце журбою…
Як я хочу залишитись тут!

Виконавцям все не вистачає
Чи то щирості, чи то ім’я.
А кобзар лиш від серця співає,
І підспівує душа моя.

Двадцять дві струни є в його кобзі,
Але я чую їх двадцять три.
Бо у думу, що то її грає,
Доклав частку своєї душі.

Я не втримую пташки у грудях,
Починаю теж тихо співать.
Бо це — «Дума про Савур-Могилу»,
Така рідна, то як тут мовчать?

По-новому забарвлені гори.
Круті схили старого Дніпра,
Бо тепер до кобзаревої пісні
Несміливо додалась і моя.

Вітер тихо підказує ноти.
Дуби хилять ті крони у такт.
Тут усі вже не просто знайомі,
Кожен тут всім є рідним, мов брат.

Нас мелодія поєднала —
Наших пращурів, праотців,
Бо колись і вони так співали,
І кобзар об’єднав їх усіх.
Дякую за цю незабутню подорож! Родинна атмосфера єдності та братолюбства запам’ятаються мені на все життя».

Марія Брикаліна, учениця восьмого класу Слов’янської загальноосвітньої школи (ЗОШ) № 20, переможниця 1-го та 2-го етапу V-го Міжнародного конкурсу ім. Т. Шевченка:
«Наша група була великою та веселою, бо нас було аж 27 людей, і всі ми були з різних шкіл і різних класів. Але це нам не завадило потоваришувати. Київ припав до душі з першого погляду, бо ми тут були вперше, але потім ми в нього просто закохалися.
До нашого тимчасового дому ми прийшли дуже втомлені, але щасливі. Хочу подякувати п. Ользі із гостелу «Карітас» за материнську турботу про нас — і чай, і душ, і увага до кожного, і затишок, і чистота у кімнатах.
На Чернечій горі ми відвідали музей Т. Г. Шевченка, побували на урочистостях біля пам’ятника Кобзаря, поклали квіти до могили. І ми, діти з далекого Слов’янська, змогли побувати цього дня (день перепоховання Шевченка. — Ред.) біля могили нашого найулюбленішого поета. Ми читали вірші Кобзаря, і нас знімала на камеру телекомпанія «Скіфія» з Херсона. Я навіть розплакалася, бо забула з переляку рядок із вірша. Мене підтримав оператор, я почала все наново і розказала виразно вірш.
Найважливіше у цій подорожі — можливість ближче ознайомитися з історією столиці, видатними пам’ятками, з життям і творчістю Шевченка. Дякую за цю поїздку насамперед Вірі Принько й усім, хто працює в ЗУАДК, хто небайдужий до стану освіти в Україні, опікується дітьми Донбасу, надає допомогу Україні в такий важкий час. Я і моя бабуся низько вклоняємося вам за надану мені можливість побувати в Києві та Каневі. Зичимо чистого неба, здоров’я, щастя, благополуччя, щедрості в душах і ваших серцях».

Олена Іванова, учениця 6-Б класу Слов’янської ЗОШ № 5:
«Я ніколи раніше не була в столиці, не мандрувала сама, та ще й потягом. Додому повернулася з купою приємних вражень і спогадів. Я була дуже щаслива, адже наполегливо працювала, тому отримала таку приємну нагороду. Дуже-дуже дякую!»

Ксенія Магула, учениця п’ятого класу:
«Недалеко від пам’ятника Шевченка розташовано музей, в якому багато картин-шедеврів творчості художника, особистих речей поета. А там стоїть хата Шевченка, де кобзар на призьбі співає зворушливі пісні. Ми, учні, підспівуємо своїми тоненькими голосами. І все це символізує тісний зв’язок поета-пророка з народом, його долею. Щиро дякую всім, хто допоміг здійснити мою найзаповітнішу мрію — відвідати столицю та вклонитися та покласти квіти в Каневі Т. Шевченку».

Марія Ніколаєва, учениця п’ятого класу Миколаївської ЗОШ № 3:
«Шановні організатори поїздки! Дуже вдячна вам за можливість побувати в Києві та Каневі. Це — велика честь для мене. Мені все здавалося дивним сном, щоб я та в Київ… Вдома мама з татом раділи за мене, все наказували, що треба в першу чергу відвідати. Трохи лячно, але таких, як я, — аж 27.
Вранці ми були вже в Києві. Ах, як я боялася загубитися! Я вперше була в метро, все було мені цікаво. Вперше бачила Дніпро, такі великі вулиці, проспекти. Я навіть не уявляла, що зможу наяву відвідати місця, пов’язані з Шевченком. Нас дуже люб’язно зустрічали, і я впевнена в тому, що у Києві живуть дуже щирі люди, що моя країна — одна з найкрасивіших у світі, що ми всі — однакові, на сході чи на заході, у столиці чи у найвіддаленішому селі. Це була найяскравіша мандрівка у моєму житті!»

Юлія Петренко, учениця Слов’янської ЗОШ № 12:
«Найбільше мене захопив Андріївський узвіз. Там можна побачити справжню Україну з усіма своїми традиціями. Могила Т. Шевченка виявилася не зовсім такою, якою я собі її уявляла. Вона — величніша. Коли її побачила, то зрозуміла, що такого письменника в Україні ніколи не забудуть. Я вдячна тим людям, які здійснюють наші мрії та допомагають дітям України ставати патріотами та дізнаватися більше про нашу країну».

Поліна Пилипенко, учениця Слов’янського педагогічного ліцею:
«Я занурилася з головою в цю неймовірну атмосферу, милувалась краєвидами з Тарасової гори та змогла здійснити свою мрію, прочитати власний вірш-відповідь на «Заповіт» на Дніпрових кручах, біля могили Кобзаря. Хочу подякувати організаторам нашої поїздки. Такі подорожі зближують людей, я знайшла багато нових друзів і останнього дня вже зовсім не хотіла від’їжджати. Нехай співробітникам ЗУАДК завжди щастить, нехай ніколи не вичерпується їхня доброта, щедрість і багатство душі».

Катерина Твердохліб, 14 років, м. Слов’янськ:
«Пощастило мені побачити місто козацької святині Канів, відому на весь світ Тарасову гору. Ця подорож надихає мене на творчість. Уже зробила перші кроки, почала віршувати:
Є такі люди на світі,
Готові всім допомагать.
Неважливо — малим чи великим,
Готові серце своє віддать!

А воно в них — велике й гаряче!
Гріє всіх, хто бажає тепла,
Вони не можуть, коли хтось плаче,
Душа їх повна добра.

Людей таких багато я зустріла,
І лише одне можу всім сказать:
Із ними збулись мої мрії,
І я завжди буду їх пам’ятать.
А ще подорож надихнула мене на вивчення історії українського національного костюму, вишиванки та культури українського танцю. І, звісно, радо поділюся цими знаннями з іншими. Буду активно брати участь у різних проектах і конкурсах. За нові знання і позитивні емоції, враження, я вдячна ЗУАДК, за підтримки якого й було організовано цю подорож до Києва та Канева».
Якщо ви відчули серцем і душею потребу допомогти ЗУАДК здійснити наступний такий надзвичайно потрібний конкурс, відгукніться своїми гарними датками, допоможіть підтримати цих здібних дітей та їхню віру, їхній патріотизм, їхнє бажання творити та змінювати світ на краще за адресою: UUARC, 1206 Cottman Ave. Philadelphia, PA 19111.

Ірина Галай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply