Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Сміятися — заборонено!

Автор:

|

Травень 04, 2012

|

Рубрика:

Сміятися — заборонено!

Келлі Тімсіт, мешканка англійського містечка Ешфорда в графстві Кент, стає безвладною щоразу, коли намагається засміятися. 25-річна британка страждає на рідкісне неврологічне захворювання — катаплексію, а це означає, що тіло повністю відмовляє їй унаслідок сильних емоцій: радості, подиву, злості чи навіть кохання. Однак людина водночас залишається при свідомості. Крім того, жінка страждає на ще одне схоже захворювання — нарколепсію, через яку вона може раптово заснути протягом дня, незалежно від того, чим займається.

Келлі дуже хвилюється, що могла передати свою недугу молодшому синові Ронні, у якого два тижні тому стався напад у супермаркеті. Сім’я очікує результатів тестів, аби дізнатися, чи успадкував хлопчик обидва захворювання матері.

Уперше англійка зіткнулася з проявом нарколепсії в 16-річному віці. Вона раптово могла заснути перед телевізором чи просто сидячи на дивані, навіть після нормального нічного сну. Із часом її стан погіршився настільки, що вона ніколи не знала, де може зненацька провалитися в сон. «Це могло бути посеред обіду або у ванній», — розповідає Келлі. За її словами, якось під час роботи в кіоску з продажу пончиків вона заснула за збиванням молочної піни для капучіно, незважаючи навіть на сильний шум від кавоварки. «Я просто задрімала стоячи, і мені пощастило, що я не обпеклася», — каже жінка.

Зрештою, вона звернулася до лікаря, який діагностував нарколепсію та прописав ліки. Потім, у 19-річному віці, Келлі завагітніла першим сином Чарлі, і все змінилося. Несподівано вона відчула слабкість і важкість у всьому тілі, тоді як на руках у неї був новонароджений син. Голова стала важкою й безвільно звісилася на плече. «Мені довелося просити свою маму терміново підійти й узяти Чарлі в мене з рук, поки я не впустила його. Варто було мені лише поглянути на нього та подумати, як сильно я його люблю, і мої руки одразу ставали ватними. І я всерйоз стривожилася, що можу нашкодити синові», — пояснює Келлі.

Із часом такі напади стали частішими та сильнішими, іноді призводячи до повного паралічу й позбавляючи жінку здатності говорити. 2007 року їй офіційно поставили діагноз — каталепсія. Це захворювання зустрічається вкрай рідко, але 70 % пацієнтів водночас страждають і на нарколепсію. Часто Келлі виявляє, що лежить на підлозі, із забоями, отриманими під час падіння. Якось вона мало не задихнулася, упавши обличчям на ліжко. «Я би хотіла піти в бар і посміятися з друзями, але не можу. Щойно хтось пожартує, як я вже буду паралізована на барному стільці, і це для мене принизливо», — зізнається англійка.

Жінка зазнає до 20 нападів катаплексії на день і змушена просити матір і брата весь час перебувати поряд із нею. «Я втратила лік випадкам, коли засинала обличчям у тарілці. Я навіть не можу піти в ресторан зі своїм коханим, тому що боюся заснути за столом. Це так неприємно», — жаліється Келлі.

За словами жінки, іноді в неї трапляється відразу кілька нападів катаплексії поспіль. «Якось це сталося в супермаркеті. Гадаю, що люди навколо вирішили, що я – наркоманка або п’яна. Щоразу, коли я вставала, напад починався знову», — розповідає вона. У стані ступору під час чергового нападу безпомічна Келлі може лише дивитися з материнською любов’ю на двох своїх синів, п’ятирічного Чарлі та дворічного Ронні. На довершення, у Келлі також є проблеми з короткотерміновою пам’яттю: вона часто забуває, що робила напередодні. Як і багато епілептиків, Келлі потребує постійного нагляду й не може керувати автівкою або навіть приймати ванну самостійно. Але, незважаючи на те, що вона переживає багато нападів на день, держава не призначила їй жодної додаткової підтримки.

Ірина Коляда

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...