Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 23, 2018

Харківські будинки з химерами

Автор:

|

Жовтень 25, 2012

|

Рубрика:

Харківські будинки з химерами

Хто не чув про знамените дітище архітектора Владислава Городецького – київський Будинок із химерами, як називають оригінальний особняк у Києві, на вулиці Банковій. Так цю споруду нарекли за її скульптурні прикраси (розташовані як на фасаді, так і всередині будівлі), тематика яких – невідомі казкові істоти наземного та підводного тваринних світів і атрибути полювання на них. Але чи багато хто знає, що Харків теж може похвалитися будинком із химерами, до того ж не одним? Щоправда, вони – не так відомі, як їхній київський побратим, і не настільки багато «заселені» химерами, але не менш цікаві.

Плутанина з вулицею
Перший харківський будинок із химерами був побудований на 11 років пізніше за київський (1914 р.) у тому ж стилі модерн з елементами англійської готики, як і будинок Городецького. Архітектори будівлі – Володимир Покровський і Петро Величко. Споруда розташована в тихому центрі Харкова, на вул. Чернишевській, 79.
Варто зауважити, що назву свою вулиця отримала зовсім не від імені знаменитого письменника Миколи Гавриловича Чернишевського. Спершу вулиця була названа Чернишовською – або на честь губернського архітектора С. Г. Чернишова, або ж у пам’ять про його однофамільця – землевласника, садиба, якого розташовувалася на місці нинішнього будинку № 1 і якому належали ділянки в прилеглому районі.
У радянський час вулицю перейменували на честь російського письменника-демократа М. Чернишевського, хоча жодного стосунку до Харкова він не мав. У 90-х роках ХХ століття вулиці було повернуто її історичну назву, а до реєстру назв вулиць було офіційно включено єдиний варіант – “Чернишевська”. Така зміна назв стала причиною справжньої плутанини. Річ у тому, що таблички із зазначенням вулиці було замінено не на всіх будинках. Ось і виходить, що хтось живе на вулиці Чернишевського, а хтось – на Чернишевській.

Горгульї – для сестер
Але повернімося до будинку з химерами. В. Покровський, що служив головним архітектором Харківської єпархії, спроектував цей шестиповерховий особняк, якому належало стати приватною жіночою гімназією, для своїх сестер. Жіноча гімназія не проіснувала довго – до 1920 року, а потім у будинку розмістили восьмирічну школу № 62, яку закрили 1962 року з причини небезпечного сусідства з відкритим поряд туберкульозним диспансером.
До 1973 року в будівлі розташовувалася вечірня школа № 17 для робочої молоді, яка закрилася згодом унаслідок аварійного стану приміщень. Майже п’ятнадцять років будинок стояв закритий, потім був переданий театральному факультету Університету мистецтв імені Котляревського. Упродовж кількох років будівлю реставрували, і студенти зіграли в цьому творчому процесі не останню роль, геройськи беручи участь у суботниках. Останні ремонтні та реставраційні роботи проводилася в 1990-х роках, коли було ретельно відновлено оригінальний фасад будівлі, прикрашений дивовижними фігурками – химерами.
Згідно з енциклопедією, слово «химера» в перекладі з грецької мови означає «коза». Химеру зображували у вигляді міфічної істоти з мордою й шиєю лева, тілом кози, хвостом змії, що народилося від союзу Тифона (чудовисько у вигляді змії) і Єхидни (напівжінка-напівзмія). У Середньовіччі під химерами малися на увазі горгульї (драконоподібні змії, що жили у Франції, у річці Сені), а в наш час у побуті часто химерами називають монстрів і мутантів усіх можливих і неможливих видів, а також нездійсненні мрії та фантазії. Для готики дуже характерні скульптурні зображення фантастичних чудовиськ, які уособлюють людські вади, сили зла тощо, складові частини оздоблення соборів, наприклад – знаменитого Нотр-Дам де Парі у Франції.

Жест у відповідь
Харківський особняк є неповторний завдяки тому, що його прикрашають не тільки химери, але й голови його творців – самого архітектора Покровського та його помічника Величка. Таким оригінальним способом сестри Покровські увічнили пам’ять свого брата, автора будинку, і його найближчого друга. Цікаво те, що такі зміни в проект сестри Покровські внесли з власної ініціативи, без відома їхнього брата.
Скульптури архітекторів – молодого Величка (праворуч) у вигляді середньовічного студіозуса-писарчука й Покровського в окулярах (зліва) в образі професора-читця – і понині визирають із-під балкона другого поверху. Спочатку Величко стискав у правій руці стилус, щоби писати в книзі, яку він тримає в лівій руці. Під час останньої реставрації стилус був обламаний, але винахідливі студенти по-своєму заповнили «прогалину» в статуї – вони регулярно «пригощають» Величка цигаркою, яку вставляють на місце відсутнього інструмента для письма.
Верхні колони фасаду тримає на своїх плечах дві скульптури скорчених людиноподібних істот. Раніше імен у них не було, тепер же їх називають Горлумами за надзвичайну схожість із персонажем фентезі Джона Толкієна «Володар перснів» Горлумом. У сучасних студентів театрального факультету стало вже доброю традицією стежити за станом нігтів на «ногах» Горлума, регулярно підфарбовуючи їх… лаком.
Крім описаних вище персонажів фасад будинку з химерами прикрашають і цілком звичайні на вигляд вовки, саламандри та лицарські герби.

Дім Золотої рибки
Іще один харківський будинок із химерами розташований у провулку Грабовського, 4, праворуч від театру імені Тараса Шевченка. Його легко впізнати серед сусідніх будинків: чотириповерхова будівля в стилі модерн із прикрашеним вигадливою ліпниною фасадом, скульптури химерок – риб, тритонів і саламандр – зустрічають вас над входом. Завдяки переважанню химер риб цей особняк заслужив собі серед харків’ян назву «Дім Золотої рибки».
Цей оригінальний «рибний» будинок – проект відомого харківського інженера й архітектора Олександра Гінзбурга у співавторстві з Іліодором Загоскіним, побудований у 1910-х роках. До речі, О. Гінзбург застосував при будівництві цього будинку інноваційне на ті часи нововведення – залізобетонні конструкції, стилізувавши їх під золотих рибок. Верхня частина фасаду, відразу під дахом, декорована численними зірками Давида. У цій будівлі розміщувалася будівельна контора Гінзбурга під назвою «Залізобетон», а на першому поверсі була крамниця, де продавали живу рибу. Мабуть, народна назва будинку пов’язана саме із цим фактом. У 70-х роках минулого століття в підвалі особняка розміщувався басейн із такою ж назвою – «Золота рибка». Проходячи вулицею повз будинок через віконця можна було бачити, як хлюпається зелена каламутна вода в «жабнику», у якому раніше тримали рибу для продажу. Сьогодні крім житлових квартир у цьому будинку містяться магазини й офіси.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...