Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 2, 2020

Українські діти мають право на захист, допомогу, підтримку та гідне життя

Автор:

|

Лютий 05, 2020

|

Рубрика:

Українські діти мають право на захист, допомогу, підтримку та гідне життя
Марта Левченко

Марта Левченко, відомий в Україні волонтер і невгамовна альтруїстка, понад десять років тому створила унікальну благодійну організацію «Я — майбутнє України». Цей доброчинний фонд опікується найуразливішими дітьми, позбавленими батьківської опіки: дітьми-сиротами, дітьми-інвалідами, дітьми з рідкісними захворюваннями, які потребують особливого медобладнання, ліків, догляду. Волонтери не просто надають допомогу, а супроводжують кожну дитину, беручи участь у її становленні та розвитку. Наразі це понад 3 тис. дітей по всій Україні.
Усіх підопічних фонду об’єднує крайня бідність і складні життєві обставини. У фонді вважають, що в бідності — корінь багатьох соціальних недуг, що нищать суспільство. Бідні люди позбавлені базових прав на медичну допомогу, освіту та власну гідність, не мають перспектив, аби самотужки змінити своє становище, їх зневажають і дискримінують у суспільстві. Особливо тяжке становище в дітей, які виросли в таких обставинах. Фонд «Я — майбутнє України» будує свою роботу на переконанні, що, незважаючи на обставини життя та матеріальні статки, усі мають право на захист, допомогу, підтримку та гідне життя.

«Місто Добра»
Проєктів, які втілює у життя фонд, дуже багато. Наймасштабніший із них — побудова власного кризового центру для жінок із дітьми в скрутних обставинах та одиноких бабусь-безхатченків «Місто Добра». Головна мета цього проєкту — дитинство поряд із мамою. Центр допомагає жінкам, котрі через бідність, неосвіченість, насильство в сім’ях перебувають на межі втрати батьківських прав. Він також пропонує прихисток жінкам похилого віку, котрі потребують допомоги. Самотні жінки похилого віку отримують сенс для продовження життя, та стають чудовими бабусями дітям і наставницями для їхніх мам. За три роки роботи проєкт уже допоміг майже двом сотням мам і 370 дітям.
Головне завдання «Міста Добра» — не допустити, щоб дитина потрапила у сиротинець. Більшість дітей, яких розлучають із мамою, ніколи не будуть всиновлені й проведуть роки дитинства в стінах інтернатів. Хоч яким би чудовим, оснащеним і сучасним був інтернат, головна мрія кожної дитини, що живе там, — мама. Вона кожній дитині потрібна понад усе. Щоб надати найкращу допомогу мамам із дітьми різного віку, із різними хворобами, в різному стані, аби допомогти якнайбільшій кількості дітей, «Місто Добра» потребує власного приміщення. Зараз центр існує в орендованій будівлі під постійною загрозою виселення. Щоб забезпечити підопічним стабільність, фонд розпочав зведення власного будинку із трьома корпусами, який вміщатиме одночасно 80 осіб, буде оснащений медичною та реабілітаційною технікою й адаптований саме під такі потреби. Зараз будівництво першого корпусу вже на стадії завершення. У фонді сподіваються, що цієї весни власний будинок «Міста Добра» відкриє двері для перших мешканців. «Місто Добра» — повністю благодійний проєкт фонду «Я — майбутнє України», що існує виключно на гроші небайдужих громадян і пожертви бізнесу.

Інші проєкти
Фонд також провадить багато інших проєктів із подолання бідності: шукає фінансування для лікування дітей із бідних сімей, надає юридичну допомогу незахищеним верствам населення та багато іншого. До прикладу, фестиваль «Буковинська мрія» вже десять років втілює в життя мрії 1,5 тис. дітей-сиріт. Проєкт «Освіта UA» допомагає отримати вищу освіту обдарованим дітям-сиротам чи дітям із бідних сімей. Проєкт «Лікарні майбутнього» допомагає провести ремонт у дитячих лікарнях, оновити медичну техніку, наповнює бібліотеки у дитячих медичних закладах.
Завдяки проєкту «Географія МУ» 6 тис. дітей із різних куточків України отримали необхідну доброчинну допомогу. Цей проєкт опікується тими, хто живе у найвіддаленіших частинах країни, та не отримує належної уваги. Проєкт «Синій птах» привів волонтерів до дитячих будинків закритого типу, наприклад, будинків немовляти. Раніше волонтерська діяльність у таких закладах була заборонена, а тепер уклали відповідні угоди, й діти там можуть отримати необхідну допомогу. Фонд проводить конкурс проєктів із організації дозвілля та додаткового навчання у селах — «Розвиток UA». Вже профінансовано відкриття дитячої футбольної команди в с. Мигово на Чернівеччині. Міжнародний дитячий літературний фестиваль Literature Future збирає дітей-авторів з усієї країни, які мають хист і бажання до письменництва.
Багато з тих, хто отримав допомогу у різних проєктах фонду, самі стають благодійниками. А ті ж, хто прийшов до фонду як добродії, заглиблюються в тему та відкривають власні проєкти та фонди.

Історії Іри, Наталі та Жені
«Місто Добра» та фонд дуже пишаються історіями людей, які змінили своє життя завдяки їм. Ось, наприклад, історія Іри. Її порятунок розпочався з тривожного телефонного дзвінка на «гарячу лінію» фонду. Жінка ридала та просила її врятувати від домашнього тирана, який принижував і систематично бив. Йти Ірі не було куди, вона — сирота з дитячого будинку, рідних у неї зовсім немає. Також чоловік постійно докоряв жінці, потураючи її інвалідністю. Іра має діагноз дитячий церебральний параліч (ДЦП). Чоловік заборонив дружині займатися улюбленою творчістю — писати вірші, читати книги, будь-як проявляти себе.
Після того дзвінка Іру вдалося безпечно вивезти з її донькою Арінкою до «Міста Добра». Коли жінка жила в центрі, виявилося, що вона у захваті від процесу приготування кави й обожнює її запах. Проте вона навіть не здогадувалася про існування фаху баристки. Фонд допоміг Ірі закінчити курси баристів і втілити в життя свою мрію — працювати в кав’ярні. На роботі жінка познайомилася з теперішнім чоловіком. З часом разом із Аріною вона переїхала до нього. А ще Іра завершує свою першу поетичну збірку. Наразі вони живуть щасливим сімейним життям.
Наталя також опинилася на вулиці, втікаючи від чоловіка-тирана разом із чотирма дітьми. Однієї ночі вона постукала у двері «Міста Добра» — заплакана, побита, в повному відчаї. У жінки був тяжкий депресивний стан, вона постійно плакала, всього боялася, була виснажена, з поламаними ребрами та час від часу витрачала свідомість. Наталя разом із своїми дітьми залишилась у «Місті Добра», діти пішли в садочок і школу. Коли Наталя заспокоїлася і почувалася в безпеці, почала думати про майбутнє та наважилася мріяти. Так з’ясувалося, що Наталя давно має свій маленький бізнес-план, про який навіть боялася розповідати — вирощувати та продавати часник. «Місто Добра» допомогло їй втілити цю мрію. Знайшлася необхідна ділянка землі для городництва, оформили всі документи та домовилися про безоплатне торгове місце на місцевому ринку. Наталя стала на ноги, знайшла собі житло і з допомогою фонду повністю його облаштувала. Відтак стала успішною бізнес-леді та хорошим прикладом для своєї старшої доньки. Тепер живе зі своїми дітьми самостійно, вірить у себе й свої сили та будує плани про розвиток власного бізнесу.
А Женя опинилася з донечкою на вулиці після того, як її вигнав чоловік. Йому несила було дивитися на свою доньку з інвалідністю й одного вечора він просто попросив жінку з донькою піти з його батьківської хати. Мовляв, з нього сміються сусіди (!), що в нього така донька. У Жені з донечкою Настунею був лише один пакет речей і 200 грн. Цього вистачало на одну ніч у дешевому готелі. Був вечір. Йти їм не було куди. Вранці працівники фонду знайшли вбиту горем жінку та налякану, голодну дитину в холі готелю, який вони мали звільнити до 12.00. Так розпочалася історія життя з чистого листа мами Жені й її крихітки Настуні в «Місті Добра», куди вони поселилися.
Отримавши юридичну та психологічну підтримку, нові мешканці почали заспокоюватися, хоча Настуня все одно завжди запитувала, коли їх із мамою забере татко. Зараз Настя пішла в перший клас інклюзивної школи, а її мама, педагог за освітою, влаштувалася її тутором-помічником, щоб не розлучатися з донечкою та завжди бути поруч. Вони отримали затишну кімнатку в гуртожитку, і живуть щасливим життям без принижень і пригнічення їхньої честі.

«Ми працюємо тільки завдяки небайдужим людям»
Марта Левченко каже, що ніколи не вирішувала стати волонтеркою, це сталося якось само собою, а корені цього варто шукати в її дитинстві — мріяла мати притулок для тварин, завжди була поруч там, де потрібна була її допомога. Ця на вигляд тендітна жінка з міста Рогатина на Івано-Франківщині, створила в Чернівцях благодійний фонд «Я майбутнє України», мета якого — здійснювати мрії. Завдяки цій організації тепер кожен, хто бажає, може втішити або здійснити мрію дитини.
А починалося все з великого бажання допомогти. «Ще на етапі заснування організації, — розповідає Марта, — ми просто їздили по селах, зазирали у найвіддаленіші куточки та знаходили людей, котрі живуть за межею бідності. Насправді для того, аби так допомагати, не обов’язково мати якийсь статус або офіційну посаду. Ми довгий час робили це навіть без юридичної прописки у списку доброчинних організацій. Офіційно зареєструвалися тільки тому, що є моменти, коли потрібно звертатися за допомогою до органів соціального захисту або органів безпеки. А там без реєстрації — ніяк».
«Ми працюємо тільки завдяки людям, котрим не байдуже. За весь час існування ми не отримали жодної копійки фінансування від держави. Кожна копійка, кожна гривня чи тисяча гривень — це добровільні пожертви кожного з нас. Ми опікуємося дітьми по всій Україні. Дніпро, Харків, Херсон, Тернопіль, Львів, Кропивницький — насамперед допомагаємо бідним, тим, кому для віри в себе й у свою сім’ю бракує трішки грошей і підтримки небайдужих людей. Таким людям потрібно дати поштовх, показати, що вони здатні на більше, що вони впораються. Не засуджувати, а прагнути зрозуміти та допомогти», — наголошує керівниця фонду «Я — майбутнє України».
На своїй сторінці у Facebook Марта Левченко написала: «Як воно жити одному у цілому світі… не мати жодної душі, щоб тебе захистили… як воно, коли тебе ніхто ніколи не обіймав, не співпереживав, не спитав, чи тобі боляче, не запросив у гості, як воно якщо ти усвідомлюєш, що якщо тебе не стане, ніхто цього не помітить… як воно жити за межею бідності, і примусити свій організм не хотіти їсти, не сповіщати про біль і холод… терпіти… а найголовніше, серце терпіти самотність, байдужість і образи… а ще звикнутися з думкою, що якщо що, не варто розповідати, бо ніхто ніколи не повірить дуже бідній самотній сироті без дому, освіти і непрезентабельного минулого… байдуже, що це не справедливо…»
«Після Революції гідності волонтерство і благодійність вийшли на новий рівень. І це правда. Робити добро, допомагати просто за ідею, безкорисливо стало модним. Тому з боку людей розуміння потреби допомагати стало більше. Люди стали відвертішими. Сьогодні благодійність в Україні можна дуже чітко розділити на вектори. Найпотужніший з них — вектор російсько-української війни. Всі ґранти, всі внески, всі кошти спрямовані сьогодні саме на це. Так, допомоги потребують справді всі. Але не можна казати про те, що комусь вона потрібна більше, а хтось може зачекати. Діти чекати не можуть. Щоб це довести, я почала показувати через усі доступні мені канали реальні історії, як живуть бідні діти в Україні. Намагаюся донести до людей, що коли наші воїни мерзнуть там, на Сході, десь тут також замерзають діти», — розповідає Марта.
Фонд «Я — майбутнє України» існує лише на пожертви небайдужих людей, тому втілення всіх проєктів, цілей та ідей фонду залежить тільки від допомоги меценатів. «Волонтером може бути кожний, у кого є серце», — наголошує п. Левченко.
Допомогти знедоленим дітям в Україні можна, зайшовши на сторінку «Місто Добра» в Інтернеті: https://misto-dobra.com.ua. Більше про сам проєкт — у Facebook: https://www.facebook.com/mriyamartu, про фонд «Я —майбутнє України»: https://www.facebook.com/maybutneukr

Іван Бескид

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply