Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 22, 2018

Зі скрині творчості Анатолія Житкевича

Автор:

|

Грудень 08, 2016

|

Рубрика:

Зі скрині творчості Анатолія Житкевича

Анатолій Житкевич

Поет, письменник і музикознавець Анатолій Житкевич — наш постійний дописувач. Майже всі, з включених до його двотомника нарисів, в дещо зменшеному вигляді, вперше було опубліковано сааме в тижневику «Міст». Цього разу, пропонуємо читачам невеличке інтерв’ю з автором.
— Пане Анатолію, вітаємо вас із виданням двотомного видання «Розсіяні світами»…
— Дякую! Але це ще не все. Ще є сили на нові здобутки.
— Цього року вас прийняли до Національної спілки композиторів України. Тож ще раз вітаємо! Що це вам дало?
— Ще раз, дякую! Я з 2006-го є членом Національної спілки письменників України. Прийняли мене туди як поета, котрий на той час мав 100 пісень, написаних переважно для дітей і молоді. Шість із них уже було включено до програми «Музика» для шкіл України. А членом Спілки композиторів став лише цього року.
— Ви народилися в с. Дмитрашківка на Вінниччині, чи маєте пісні про своє рідне село?
— Так. Це — «Не плач моя Дмитрашківко», присвячена моєму родичеві Павлові Муравському, герою України, народному артистові України та лауреатові Державної премії ім. Т. Шевченка, а також «Цвітуть в Дмитрашківці сади». В останній із них згадую й про Канаду, зокрема в таких рядках:
Моя Дмитрашківка в квітках,
А над Канадою — тумани.
І тільки в снах, і тільки в снах
Мої сади і очі мами.
— Де ви навчалися музики?
— Я закінчив культосвітній технікум у м. Тульчин, а після військової служби — музичний факультет Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.
— Там і почали писати пісні?
— Починав, але ті, які включено до моєї першої збірки «На крилах пісні», написав у Тернополі, а ще до шести інших збірок — уже в Канаді. Ностальгія за рідним краєм дала мені шалене натхнення.
— Даруйте, а як же з дослідженням?
— Це захоплення — ще з Кам’янця-Подільського, де я працював викладачем музичних дисциплін у педінституті. Там багатющий архів і не займатися такою справою було неможливо.
— Шкодуєте, що поїхали до Канади?
— Не зовсім. Так склалися сімейні обставини. Але я й тут, як бачите, роблю важливу та корисну справу.
— Чи маєте в Торонто однодумців?
— Мав тут чудового приятеля в особі відомого оперного та концертно-камерного співака Йосипа Гошуляка, а в США — Євгена Паранюка, котрий знав усіх і все. На жаль, їх обох уже немає в живих. На щастя, ще живе композитор Зеновій Лавришин. Буває, що зустрічаємося, ділимося новинами та здобутками.
— Які з пісень вважаєте здобутками?
— Гадаю, що з 500 написаних, біля п’яти десятків набереться таких, що заслуговують уваги. Це — «Музика землі», «Семеро гномів», «Під звуки вальсу», «Папуга», «Все це потрібно мені», «Перестук», «Скажи мені, мамо», «Вулиця дитинства», «Годинник із зозулею», «Чобітки мої червоні», «Я віддаю тобі любов», «Дорога до Бога». Ці пісні — з репертуару для дітей і молоді, а з пісень для дорослих, дуже добре мені вдалися «Повертайтесь, лелеки, додому», «Пелюстки любові», «Молодий туман». Українці Торонто чули їх у виконанні Володимира Вермінського з Тернополя, заслуженого артиста України.
— Чи є у вас тексти, на які поклали музику інші композитори?
— Є, й не мало. Це — Лілія Остапенко з Нью-Йорка, Олег Майовський із Києва, Зеновія Присухіна та Василь Дунець із Тернополя, Зеновій Лавришин із Торонто. Досить гарно мої пісенні тексти втілила в музиці наша славетна співачка й композитор Наталя Колач-Кулинич. Її композиції «Скрипалеві ранки», «Зірка кохання», «Два світи», «Іду крізь осінь» часто лунали на сценах нашого міста.
— Пане Анатолію, ви щасливі?
— Частково! Щось уже зроблено мною для людей. Пишаюся, що зробив те, за що ніхто інший не брався. Але дається все це не легко. Шкода, що мої бажання не гармонують із моїми фінансовими спроможностями, що не дає змоги здійснити поїздки до музеїв і архівів Чикаґо, Нью-Йорка, Детройта, Філадельфії, Вінніпеґа, де є багато корисного для мене. З великими труднощами даються пошуки фотокарток мистців.
— Ну що ж, бажаємо вам усього того, що самі собі бажаєте, а головне — наполегливості в праці, віри в добрі діяння, сили духу та здоров’я міцного!
Розмовляла Інна Кручек

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...