Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 18, 2018

Жан Беленюк: «Я не звик шукати проблему у чомусь, моя справа — виграти в будь-яких умовах»

Автор:

|

Жовтень 20, 2016

|

Рубрика:

Жан Беленюк: «Я не звик шукати проблему у чомусь, моя справа — виграти в будь-яких умовах»

Жан Беленюк

Український борець греко-римського стилю, срібний призер Олімпійських ігор 2016 Жан Беленюк розповів про допінг, грошову винагороду і ставлення до Міністерства молоді та спорту України.
— Чому в Бразилії українці завоювали так мало медалей?
— Бо ми не отримуємо належної уваги з боку влади. Попереджали ж, що будуть погані результати, бо коли не кладеш нічого на полицю, а тільки береш звідти, то настане день, коли там нічого не залишиться. Якщо нічого не зміниться, на наступній олімпіаді нам залишиться хіба що п’ять медалей.
— А ви відчули зміни, які сталися за останні два роки в Міністерстві молоді та спорту?
— Єдине те, що підняли вдвічі премію. При тому, що гривня впала більш ніж утричі, тобто назвати це серйозною зміною не можна. Раніше у нас було більше баз, бо був Крим. Ми їздили постійно на базу в Алушту, бачили море, там чудовий клімат для підготовки спортсменів. Змін на краще немає, скрізь упав рівень життя, й у спортсменів також. Проблеми починаються з фінансуванням Міністерства фінансів, де нам постійно урізають бюджет. А закінчуються тим, що з бюджету крадуть ще того, як гроші дійдуть до спортсмена.
— Що ж може бути з спортсменами, котрі опиняються в таких умовах?
— Є спортсмени, котрі мовчать, ніби їх усе влаштовує. А потім — раз, і перейшли вже до іншої збірної. Я ж не буду мовчати. Зі мною все буде гаразд, я живучий.
— Багато обговорювали неправильне суддівство в Ріо. Потім суддю, котрий був на вашому поєдинку з росіянином, відсторонили через нефаховість. Наскільки все було чесно і справедливо?
— Ми постійно стикаємося з такими ситуаціями. Тому переживаю за майбутнє цього виду спорту в олімпійській програмі. Ми роками боролися за те, щоб не виключили греко-римську боротьбу з програми. Але проблеми з суддівством можуть цьому «допомогти».
— Та дуже ж легко подивитися профіль цього судді? Країна проживання — Твер (Росія)…
— У мене є претензії лише до себе.
— До себе?
— Так, тому що я не звик шукати проблему десь у чомусь. Моя справа — вийти, показати, виграти в будь-яких умовах. Я торік боровся з німцем на Чемпіонаті світу. З десяти балів, які я взяв, мені зарахували тільки два. Але я виграв бій і потім виграв Чемпіонат світу.
— Політичний момент присутній в спорті?
— Ще б пак. Я прихильник спорту поза політикою, але ми розуміємо — допоки буде підніматися прапор, допоки буде грати гімн, допоки буде держава фінансувати все це і потужно фінансувати — так, як Росія це робить, то спорт буде політикою і буде завжди прив’язаний до політики.
— У греко-римській боротьбі є питання допінгу?
— Воно всюди є, навіть у шахах.
— Невже?
— Так, аби швидше думати. У них же там ще…
— Мозкова активність?
— Так, у них же там натискають на кнопки, за часом можна виграти.
— А ви колись вживали допінг? За всю свою кар’єру?
— Ні, звісно.
— В цьому немає сенсу?
— Я їм гречану кашу, мені цього досить.
— Серйозно?
— Так.
— Жан Беленюк — аполітичний спортсмен? За політикою стежите?
— Я навіть телевізор не дивлюся, але те, що відбувається зараз… У соціальних мережах риюсь трохи. І хочеш — не хочеш, але отримуєш інформацію з політичних просторів.
— Як гадаєте, ми зараз на правильному шляху? Те, що країна зараз виборює, має сенс?
— А що вона виборює?
— Незалежність від Росії на Сході України, звільняючи наші території…
— Я дуже посередньо знаю всі нюанси, як і багато людей, котрі, втім, починають розповідати мені, що там було. Таке враження, що вони прямо там усі рішення приймали. Дехто схаменувся, а найрадикальнішим тільки зброю й подавай. Там геополітична гра, у кожної сторони є свої інтереси. Те ж саме, що з Придністров’ям свого часу. Там чорт ногу зламає, як на мене.
— А ви пишаєтеся людьми, котрі вмирають за Україну, і за те, щоб вона була незалежною?
— Вони вмирають ні за що. Вони думають, що вони вмирають за країну, а насправді… Олігархи, як були, так і є. Люстрацію прийшли робити, а ті самі люди, як сиділи, так і сидять. Що зроблено?
— А чий Крим, як думаєте? Наш чи російський?
— Наш, звісно.
— Наш? Ви мене заспокоїли, бо вже почала хвилюватися…
— Але справа чому його віддали? Може, продали.
— Так гадаєте?
— Гроші вирішують зараз усе.
— А чому в соціальній мережі ви зареєстровані як Ваня Беленюк?
— Хотів це змінити, але ж не дають.
— А чому?
— Мабуть, не знають такого імені Жан, не знаю.
— Куди плануєте витратити призові 2 млн грн?
— Головне, щоб вони були у мене на руках, а там я уже розберуся с цим.
— Який ваш прожитковий мінімум у період між державними преміями?
— По-різному, в середньому — 10 тис. грн.
— А на що найбільше витрачаєте свої гроші?
— На харчування.
— Яка нагорода гідна спортсмена за золоту медаль Олімпіади?
— У нас лише за Олімпіаду і гідна нагорода, а решта — чемпіонат світу, чемпіонат Європи — аж смішно.
— Коли востаннє билися поза рингом?
— Коли їздив у громадському транспорті.
— А як це сталося?
— До мене чіплялися неадекватні люди.
— Що хотіли?
— Їх не влаштовувало, що я не такого кольору шкіри, мабуть, як у них.
— А таке ще існує?
— Зараз менше, бо я ізольований від соціуму. А загалом, так.
— Це, напевно, було ще одним поштовхом, аби бути сильним і боротися?
— Часом корисніше бути швидким, ніж сильним. А сильним, якщо у суперника є ніж або пістолет, що вдієш?
— Носите зі собою зброю?
— У мене є пістолет, але я часто його забуваю вдома.
— Яким було ваше наймасштабніше святкування перемоги?
— Я не святкую.
— Переміг — «галочка» в голові, мама щаслива, фани також?
— Так. Бо для зустрічі з друзями приводу не треба. Просто зустрічаємося, сидимо десь там, можемо випити… Ну, не я, бо я п’ю тільки компот.
— Взагалі алкоголю не п’єте?
— Не подобається мені.
— Де б хотіли працювати після завершення спортивної кар’єри?
— Хотів би бути криміналістом, мені подобається.
— Нічого собі…
— Мені подобаються розслідування, люблю детективи, дедуктивний метод. В Україні я б не працював детективом, бо в нас це на дуже низькому рівні. А ось десь за кордоном, припустімо, в тій самій Америці, я б зайнявся цим.
— Ну, форма вам би точно личила, якогось шерифа…
— Так, я честь вмію віддавати.
— Відчуваєте, що українці вами пишаються?
— Так.
— А чому бокс популярніший за боротьбу?
— Бо він більш видовищний.
— А Володимир Кличко видовищно боксує?
— Ні.
— То в чому річ?
— Із Тайсоном Ф’юрі ще був більш-менш бій. А так він бив якихось незрозумілих чоловіків.
— Колись задумувалися, щоб покинути спорт?
— Так.
— Чим би тоді займалися? Криміналістикою?
— Піду на завод працювати.
— На завод?
— Якби в нас заводи працювали.
— Навіщо, живучи у маленькій квартирі, ви завели собаку?
— Щоб веселіше жити в маленькій квартирі.
— Веселіше?
— Наш Каспер, таке враження, майже людина.
— Яка ваша улюблена пісня?
— Слухаю або реп, або класичну музику.
— А що потрібно, аби завоювати ваше серце?
— Нічого, просто сподобатися мені.
— У вас є дівчина?
— Я не відповідаю на запитання особистого характеру.
— А коли ви востаннє плакали і чи плачуть борці греко-римської боротьби?
— У мене очі були на «мокрому місці», коли мене нагороджували, бо розумів, що мав виграти, готувався до цього. Зараз треба буде чекати чотири роки для того, щоб реалізувати себе.
— Ми плачемо завжди, коли перемагають наші спортсмени. Сподіваюся, що за чотири роки, я навіть впевнена на 95 %, що Жан Беленюк стане олімпійським чемпіоном…
— А чому 95 %, а не 99 %?
— Та дайте мені 5 % для якогось там судді чи якогось суперника, котрому будуть присуджувати росіяни…
Розмовляла Яніна Соколова, «5 канал»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...