Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 24, 2017

Юрій Винничук: «Лежень — це я»

Автор:

|

Грудень 14, 2016

|

Рубрика:

Юрій Винничук: «Лежень — це я»

Юрій Винничук

Казка «Лежень» дворазового переможця конкурсу «Книга року Бі-бі-сі» Юрія Винничука може бути знайомою «профільній аудиторії» творів цього жанру. Ще 2013 року студія «Укранімафільм» зняла за її мотивами однойменний мультфільм.
— Небагато учасників конкурсу «Книга року Бі-бі-сі» подають на конкурс вже екранізовані твори. Ви б людям, котрі не читали «Лежня» і не бачили мультфільму, з чим би порекомендували ознайомитися найперше?
— Книжка повніша, мультфільм — це суцільні вичавки.
— Ви брали участь у підготовці його сценарію?
— Ні. Є така Людмила Ткачикова, вона вже зняла три мультфільми за моїми казками. Сама пише сценарій, часом трохи відходячи від сюжету.
— Героя вашої книги, Лежня, часом порівнюють із героями російських казок, які нібито нічого не роблять, лежать на печі, але опиняються у виграші…
— Це невдале порівняння. У моїй бібліотеці є кілька тисяч книжок, з них напевно тисяча — це казки різних народів на різних мовах. Я як людина, котра займається фольклором, скажу авторитетно: всі сюжети мандровані. А російські казки здебільшого поцуплені у фінів. Парубок, котрий лежить на печі й якому все відбувається «за щучим велінням» — це фінська казка. А от «Червона квіточка» — переклад із англійської. У Росії свого часу були дуже поширені лубочні видання, яких в Україні не було аж до початку ХХ ст. І от у цих виданнях ще з кінця XVIII ст. друкували переклади зарубіжних казок, перероблені на російський лад. Селяни ці казочки читали, а тоді переказували. Спочатку якийсь письменник перекладав фінську казку, потім її запускали у народ, а потім фольклористи записували з народу цю саму казку у тому вигляді, в якому запам’ятали. І такої фантастики у них повно, самі ж російські фольклористи давно це «відкрили».
— Ваш Лежень наділений не однією суперсилою, як це зазвичай буває у казкових героїв. З одного боку, його характеристикою є неабияка фізична сила. З іншого, для досягнення своїх цілей він може використовувати банальний підкуп інших казкових героїв. Нарешті, якщо перед ним постає завдання, яке він не може осилити самотужки, то не вигадує нічого нового, а звертається до розумніших людей за допомогою. Можливо, ви вивели певною мірою новий тип героя, який використовує все, що йому доступно для того, щоб вирішити проблему, реалізувати конкретний проект…
— Флобер колись казав: «Мадам Боварі — це я». Так от Лежень — це я. Він наділений тими самими рисами і тією самою любов’ю до вареників, що і я, це й моя любов.
— З чим у такому разі мають бути вареники, які наділяють вашого Лежня його фантастичною силою?
— Зі сиром. Може, ви не знаєте, але в Галичині слово «вареники» не вживається, тільки «пироги». Оця от пісня про «Зі сиром пироги» — насправді галицька пісня про вареники.
— Для кого важче писати, для дорослих чи для дітей? Чи є якась специфіка у писанні дитячих казок?
— Та ні. Мені легко писати для будь-кого, якщо я захоплений тим, що пишу. Якщо я це з себе вичавлюю, то інша річ. Мені важко блоги писати. А художня література — якщо я захоплений, то пишу запоєм.
— Ви якось казали, що для того, щоб створити текст, треба увійти в транс, і що ви часто перечитуєте письменників, близьких до того, що збираєтеся писати. Дитячої літератури це також стосується?
— Авжеж. Для мене дуже надихаючим автором є Ганс Крістіан Андерсен, дуже люблю перечитувати його казки, мені дуже подобається його стилістика, те, як він пише. Часом у нього трапляються просто надзвичайні речі трапляються. Наприклад, у казці «Соловей» просто чудова перша фраза: «У Китаї, як ти знаєш, і сам імператор і всі його піддані — китайці». Розумієте, як він починає казку? Не «Жив-був», а отак.
— 2005 року ви сказали, що до останньої миті не знали, що саме ваш твір переможе у конкурсі, але передчували це. А зараз у вас є передчуття, що «Лежень» здатен стати дитячою книгою року?
— Я практично на 100 % упевнений, що «Лежень» пролетить. Цього року у конкурсі беруть участь дуже гарні дитячі книжки, там хороша конкуренція.
— А чи є у вас амбіція у перспективі стати письменником, котрий переможе і в дорослому, і в дитячому конкурсах?
— Та ні, такої амбіції у мене немає.
Розмовляв Святослав Хоменко, Бі-бі-сі-Україна
P. S. «Лежень» і справді не став цьогорічною «Дитячою книгою року Бі-бі-сі». Цю премію виграли «Тринадцять історій у темряві» Галини Ткачук. А «дорослою» книгою став роман «Забуття» Тані Малярчук.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...