Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

Юрій Стець: «Для кожної книжки є свій час»

Автор:

|

Жовтень 10, 2013

|

Рубрика:

Юрій Стець: «Для кожної книжки є свій час»

Юрій Стець — парламентарій, депутат від фракції «Батьківщина». Він був одним із найактивніших лобістів цьогорічного львівського Форуму видавців. ІНавіть не так лобістом, як репортером — на «Фейсбуці» Стеця завжди була купа новин із галицької столиці.

«Кобзар» моєю настільною книгою не є»
— Пане Юрію, а що ви привезли з форуму окрім книги «Між майданом і Смоленськом»?
— Купив книжку Марії Матіос «Черевички Божої матері». І, оскільки вже тривалий час я є не тільки прихильником Григорія Чубая, а й другом його сина Тараса, придбав також видання «Грицько Чубай. П’ятикнижжя», котре, до речі, отримало гран-прі. Загалом купив десять-дванадцять книжок. А малому — Малковича — «Великий дружній велетень».
— У «дофейсбучну еру», коли приватність кожного не виставлялася на загальний огляд, політики називали настільною книгою «Кобзар» Шевченка. І це було вкрай нудно. А ви здатні зізнатися в любові до маскульту? Чи брали до рук, приміром, Коельо або Дена Бравна?
— Точно можу сказати, що «Кобзар» моєю настільною книгою не є. Можу ставитися до нього з повагою та пієтетом, але тримати на столі – для чого? Щоби доводити самому собі, що я її читав? Для кожної книжки є свій час. Коли мав років 15, у мене на столі стояли брати Стругацькі, їх я перечитував сто тисяч разів. А був час, коли в мене на столі був Стів Джобс.
А взагалі, те, що читаєш зараз і що лежить біля ліжка або десь поруч… У моєму випадку це може бути й Стус, і Андрухович, і Жадан, ба навіть Тичина. Коли я замолоду зустрічався з дівчиною, яку звали Інна, то «О, панно Інно, панно Інно» (вірші Тичини. — Ред.) не йшло з голови та не сходило з вуст. Зараз же я зі задоволенням прочитав книжку Герман.
— «Червону Атлантиду» Ганни Герман?..
— Так, і незважаючи на те, що вона є моїм опонентом, її книжка мене зачепила. Потім ходив на виставу за цією книгою, і мене дуже вразили й текст, і постановка. Стилістика та діалекти належать до етнічних груп (ті ж лемки), які мені близькі.

Люди або читають українську літературу, або ні
— Ви зазначили, що не бачили на форумі жодного «реґіонала» чи комуніста. Може, це – не показник їхньої культури, а вони просто чекають, коли форум дістанеться Києва?
— Це або є, або цього немає. Книжковий форум у Львові збирається не лише для того, щоби поїхати на нього й щось купити. Це – значуща подія для тих, кого такий форум турбує та цікавить. Зрозуміло, комуністи туди не поїхали зовсім не через те, що згодом форум буде й у Києві. Люди або читають українську літературу, або ні. Переконаний, що більшість із них у відповідь на запитання, чи знають вони бодай один вірш Романа Скиби, просто стенатимуть плечима.
— Ну а «ударівці» чи «свободівці» були?
— Я казав, що придбав книжку Матіос, вона й сама була там. Були й депутати від «Свободи», була «Батьківщина», був один позафракційник — Петро Порошенко, із яким ми разом туди приїхали.
— До слова, Марія Матіос нахвалювала українську мову Чечетова, а ще зазначала, що в парламенті з нею абсолютно всі, включаючи «реґіоналів» і комуністів, спілкуються тільки українською…
— Ба більше, Марія Матіос у сесійній залі дарувала всім свої книжки, тож згодом ви можете опитати депутатів, прочитали вони їх чи ні.
— Опитаємо. А поки що – запитання. Форум видавців — не лише великий книжковий ярмарок, але й арена для обговорення проблем. Що почули ви як законотворець?
— Для мене це – ще й місце, де можна поспілкуватися з тими, із ким не вдається зробити це в Києві. Коли ти приїздиш і маєш нагоду побалакати з друзями, побачити братів Капранових чи Малковича, то це вже добре. Що ж до почутого та наявних проблем… Ще із часів Ющенка говориться про державну програму підтримки української книги. Така програма має бути прийнята та впроваджена в першу чергу президентом України.
— Що саме міститиме така програма?
— Можливо, податкові канікули. Можливо, підтримку грантами. Але якщо реалізацію буде покладено винятково на парламент, це спричинить певні труднощі. Потрібна підтримка саме з боку держави.
— А податкові пільги можливі?
— У мене ще в попередньому скликанні був законопроект, який стосувався медіа, — у ньому йшлося про податкові канікули для компаній, які виробляють продукт, пов’язаний з українською історією, культурою, українськими етнічними громадами чи українською мовою. Якщо та чи інша компанія понад 79 % продукції робить саме в цьому напрямку, вона може розраховувати на податкові канікули.
— І яка ж доля цього законопроекту?
— Він не знайшов достатньої підтримки. Те саме стосується й програми підтримки книговидаву. Ми ж розуміємо, що всі рішення ухвалюють на Банковій, а вже потім спускають у сесійну залу. Лобіювання має йти й від президента України.

Обрав би українське
— Як, на вашу думку: це добре чи погано, що більшість книговидаву перебуває в приватних, а не державних руках?
— Знаєте, якщо ця програма таки буде реалізована, то державні видавництва отримають також можливість виживати та конкурувати на ринку. Але якщо в нас міністром освіти й науки працює людина, яка передусім є лобістом інтересів сусідньої держави, то очікувати подібного не варто.
Розповім вам історію. Прочитав мій старший син переклад Малковича «Вот такой рассеянный с улицы Бассейной». Я виходячи з того, що сам народився й виріс у Радянському Союзі, чомусь думав, що мій малий знає цей вірш. Але виявилося, що ні. Бо потім він мені сказав: «Тату, я в Інтернеті знайшов російський переклад цього вірша, і він – значно гірший, ніж оцей». Тобто, якщо книга є якісна та якісно зроблена — на доброму папері, із гарними картинками — вона купується, навіть незважаючи на те, що недешева.
— Чого зараз бракує пересічному українцю більшою мірою — культури читання чи коштів на книжки?
— А вийдімо на вулицю та погляньмо, скільки там автомобілів, у тому числі дорогих іноземних. Мабуть, їхні власники могли би витрачати бодай 1 % від вартості цих авто на купівлю книжок. Тому казати, що в українців немає коштів… Ні, звісно, є й такі верстви населення, яким справді не вистачає, але, загалом, ситуація — не така безнадійна.
Зрештою, існує також Інтернет — можна читати там, але хіба це відбувається? У більшості випадків — ні. Тож ви маєте рацію: культура читання відсутня, вона вже не виховується так, як колись: хоч раніше таке виховання й було ідеологічно зарядженим, воно таки мало місце.
— Якби у вас була обмежена сума коштів, то ви придбали би радше українського чи іноземного автора?
— У мене й на форумі була обмежена сума грошей, і хоч мені також подарували чимало книжок, я їхав на форум із думкою, що не зможу придбати абсолютно все, що мені захочеться. Я не належу до багатіїв, тож доводилося вибирати.
Якщо ж говорити про те, що би я обрав… Обрав би українське, і не тому що патріот, а тому що зарубіжні автори мають більші можливості для реалізації своїх творів, та й у Інтернеті доступ до них є необмежений, на відміну від українських.
— Наостанок — не про книжки. Чи обговорювали ви з колегами на форумі політичні питання?
— Є така хибна думка, що щойно політики зустрічаються, вони мають говорити тільки про політику. У нас досить дружні стосунки з родиною Порошенків, тож абсолютно логічно, що ми спілкуємось й на інші теми. 80 % нашого спільного часу присвячено якраз не політиці, і жодної конспірології тут немає. До того ж, на форумі було безліч інших людей, із якими хотілось поспілкуватися, і фізично неможливо було встигнути абсолютно все. Але я можу розповісти, про що ми говорили з Петром Олексійовичем саме на форумі. Мова йшла про створення програми на «5-му каналі» (його фінансує фонд Петра Порошенка. — Ред.), яка би якраз і займалася популяризацією українських авторів.
Розмовляла Наталія Лебідь, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...