Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Юрій Сергеєв: «Якби я вдарив Чуркіна, то зробив би його героєм»

Автор:

|

Квітень 30, 2015

|

Рубрика:

Юрій Сергеєв: «Якби я вдарив Чуркіна, то зробив би його героєм»

Юрій Сергеєв

Постійний представник України в Організації Об’єднаних Націй (ООН) Юрій Сергеєв уже понад рік тримає наш західний фронт: у Нью-Йорку, в Раді безпеки (РБ) ООН, він захищає позицію України перед усім світом і спростовує абсурдні заяви російського «колеги» Віталія Чуркіна.

Про peacemakers і peacekeepers
— Україна вже подала офіційну заявку в ООН щодо миротворчого контингенту. Побутує думка, що поява миротворців з боку Європейського Союзу (ЄС) — імовірніша, ніж прибуття місії ООН. Чи це так?
— Очевидно, це буде комбінована місія. В якому форматі буде присутня ООН, а в якому форматі ЄС — це питання, яке потребує погодження. Євросоюз може надіслати своїх миротворців без мандату ООН, що робить, з одного боку, спрощує справу. З іншого — мандат ООН надає додаткові політичні можливості. Отже, присутність «блакитних касок» ООН теоретично можлива. А практичне просування — зовсім інше питання.
— В якому органі має бути затверджене рішення щодо миротворців ООН? Чи обов’язковим є схвалення РБ?
— Якщо йдеться про традиційну, класичну миротворчу операцію, то рішення ухвалює РБ. Є інша опція, яка також теоретично можлива, — іти через Генеральну асамблею (ГА), для цього потрібно 2/3 голосів. Обидва шляхи — непрості. В Раді Безпеки може бути застосоване вето. В ГА є питання збору 2/3 голосів. Але я виходжу з того, що симпатії більшості членів організації — на українському боці. Якщо ці симпатії підкріпити аргументами про необхідність миротворчої місії, то 2/3 знайдеться, а може, і більше.
— У медіапросторі панує думка, що миротворців залучають до врегулювання конфлікту лише на тій стадії, коли вже є мир. Так це чи все ж таки в практиці ООН є протилежні приклади?
— В практиці ООН є кілька етапів, на яких можливе втручання. Примушення до миру. Його дуже рідко застосовували, на моїй пам’яті — тільки в Кот-Д’Івуарі. Миротворці — це ті, що творять мир, peacemakers. А ми говоримо про peacekeepers. Це — другий етап, який частіше застосовується ООН. Peacekeepers приходять тоді, коли є вже мир чи, принаймні, є ознаки стабільного перемир’я. Чи можуть бути залучені peacekeepers в Україні? Це залежить від того, наскільки стабільним буде виконання «мінських домовленостей».
— А про який етап Україна домовляється в ООН?
— Ми говоримо про розгортання операції з підтримання миру. Саме в такому ракурсі ведемо консультації. Не примушення до миру, а підтримання миру. Так звучить постанова Верховної Ради. Є ознаки того, що ми наближаємося до стану, коли підтримка миру, тобто другий етап, можлива. Але якщо буде інший розвиток ситуації, то, звісно, це ускладнить процес погодження.
— Чи можливо, що Україна змінить позицію й попросить про перший етап — «примушення до миру»?
— На жаль,і з протилежного боку відбуваються постійні порушення: обстріли, постачання зброї. Це певною мірою буде перешкоджати прийняттю рішення ООН про розгорнення операції саме з підтримання миру. Але інший формат присутності ООН (введення миротворців, peacemakers) може бути застосований як перший етап. Не хотів би оприлюднювати всі деталі, є певна тактика, і, врешті-решт, рішення має залежати від розвитку подій.

Є криза в ООН
— У Статуті ООН йдеться про те, що сторона конфлікту не повинна голосувати у РБ ООН. Що заважає застосувати це правило: визнати Російську Федерацію (РФ) стороною конфлікту та позбавити її права вето?
— Драматизм ситуації полягає в тому, що, щоби визнати РФ стороною конфлікту в межах цієї статті, також потрібне голосування, і Росія застосовує право вето. Таким чином, діє подвійне вето. Так траплялося й раніше стосовно різних країн. Тому потреба в реформв РБ абсолютно очевидна. Інакше будь-який конфлікт, будь-яка аґресія буде заблокована через таку казуїстику. І нічого із цим не зробиш, доки не змінимо статуту. Хочу нагадати про спробу визнати СРСР аґресором у зв’язку з аґресією проти Афганістану. Ця тема була внесена в РБ, Радянський Союз наклав на неї вето, і нічого не вдалося зробити.
— Якщо зараз всі країни, по суті, – проти РФ, то що заважає їм запровадити нову практику?
— Ні. Це — імператив. Визнання Росії стороною конфлікту потребує консенсусу, який ламається правом вето, на жаль. Сторону конфлікту необхідно визнати формально. Сергій Лавров, котрий пропрацював багато років у РБ, знав про це. Починаючи з 3 чи 6 березня минулого року він робить заяви, що РФ «не є стороною конфлікту». Бо зрозумів, чим це для них може закінчитися.
— Отже, будь-яке рішення, яке в цьому конфлікті є на користь правди, а навіть не на користь України, буде заблоковане РФ? Тож ми приходимо до висновку, що ООН взагалі не може бути ефективною у вирішенні конфлікту…
— Є криза в ООН. Криза як стосовно нас, так і, наприклад, щодо Сирії, де рішення також було заблоковане двома раундами вето. Жодний конфлікт не може бути зупинений, якщо хтось застосує право вето. З цієї кризи ООН або вийде достойно, якщо зможе внести доповнення до статуту й до процедур, або ж на організацію чекає доля Ліґи націй. Нагадаю, ця організація була покликана забезпечити мир і стабільність. Але Ліґа націй не змогла зупинити Другу світову війну тими механізмами, які в неї були. Врешті-решт, колективна самооборона проти фашизму призвела до перемоги у війні, і тоді переможці вирішили створити нову Ліґу націй під назвою ООН.
— Аби вивести ООН із цієї кризи, потрібно дуже багато часу. А в нас є конкретна термінова проблема. Чи є якийсь механізм обійти вето РФ?
— Тільки через ГА — 2/3 голосів, згідно з резолюцією 377 від 1950 року «Об’єднані заради миру». Це — один із механізмів, як обійти РБ. Звісно, потім є ще інша проблема: де знайти кошти на розгортання миротворчої місії. Вартість такої місії — кілька сотень мільйонів доларів. Якщо говорити про повноцінну місію, як в Африці, то може бути й мільярд.
Зараз немає достатнього фінансування навіть існуючих місій, тож виникне питання бюджетного наповнення. До речі, статут ООН дозволяє будь-якій країні, яка відчуває, що їй бракує власних сил захистити свою територіальну цілісність, звернутися до будь-кого — чи до організації, чи до групи країн, чи до однієї країни — надати таку допомогу. Тобто, використовуючи таке наше право, ми звертаємося до Америки, країн НАТО, Канади, допомогти нам у колективній самообороні.
— Мається на увазі допомога зброєю чи також збройними силами?
— Ця стаття не деталізує. Тут ідеться про те, що кожна країна має право на індивідуальну або колективну самооборону і використовувати будь-які засоби, які би могли захистити міжнародний мир. Це може бути будь-що, залежно від того, яка країна на що погодиться — чи прийти нам допомогти фізично своїми солдатами, чи допомогти зброєю, чи підтримати фінансово.

У нас немає предмету спілкування
— Чи немає в ООН певної «втоми від України»? Зараз на перший план виходить Іран. Чи не буде через це зменшено увагу до українського питання?
— Не зможуть країни відвернутися від України, тому що без вирішення проблема під загрозою опиниться саме існування ООН. Але ми щодня маємо нагадувати світові про те, що відбувається в Криму, у нас на сході. І так буде, доки не прийде стабільність, доки не зупиниться аґресор. А тим, що РФ робить на РБ і ГА, вона працює проти себе, продовжує себе ізолювати.
— А ви спілкуєтеся якось неформально з російською делегацією?
— Формально ми перетинаємося в усіх шести комітетах ООН. Формально мусимо спілкуватися, бо маємо спільну власність. На 67-й вулиці в Нью-Йорку є 12-поверховий будинок, який трьома частками закріплений за Україною, Білоруссю та РФ (це — будівля колишнього радянського представництва в ООН. — Ред.) Ми вимушені формально спілкуватися. А неформально не спілкуюся, тому що в нас немає предмету спілкування.
— А що відбувається, коли перетинаєтеся десь у коридорі?
— Коли мене бачить посол Чуркін, то намагається змінити свій маршрут. Коли ми перетинаємося на прийомах, він повертається спиною і ніби мене не бачить.
— А на РБ чи, швидше, опісля не було бажання підійти і поговорити з Чуркіним «по-чоловічому»?
— Ні. Якщо би я вдарив Чуркіна, я б зробив його героєм (сміється).
— А як вам вдається…
— Знаю, про що ви хочете спитати. Усе дуже просто. Я сиджу: «Господи помилуй, Господи помилуй, Господи, дай їм усім мудрості». Працює нормально. Коли відчуваєш, що в тебе приплив ненависті, то краще отак робити. Бо коли він сам входить у раж, він провокує емоційно інших. До слова, я колись сказав Чуркіну: «Різниця між вами і мною в тому, що в моїй країні дивляться і слухають виступи кожного з присутніх, а у вашій країні дивляться і слухають тільки вас».
Розмовляли Сергій Сидоренко, Оксана Коваленко, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply