Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Юрій Рейт: «Більшовики на кладовищах у Польщі розбивали хрести з тризубами»

Автор:

|

Липень 27, 2017

|

Рубрика:

Юрій Рейт: «Більшовики на кладовищах у Польщі розбивали хрести з тризубами»

Могили воїнів і діячів епохи УНР у Варшаві завжди доглянуті: влітку там висаджується барвінок, восени й узимку — очищують від листя та снігу. Опікується цим багато людей, але безумовний організатор і провідник цієї місії — Юрій Рейт, активіст із багаторічним стажем, перший голова Об’єднання українців у Польщі та колишній президент Європейського конґресу українців, котрий нещодавно відсвяткував свій 70-річний ювілей.
— Коли у вас з’явилася думка серйозно почати піклуватися могилами воїнів УНР, похованих у Варшаві. На якому етапі ви збагнули, що це — ваше завдання, місія вашого життя?
— У мене є діти й онуки. Саме сім’я — місце, де потрібно плекати цінності, які ти сповідуєш, за якими живеш, і ділитися ними. Коли мені було приблизно 16 років, я вперше побував у колі достойних людей. Ми тоді вперше підіймали українські хрести на цьому цвинтарі. І тоді я подумав, що треба за будь-яку ціну відновити знищені могили воїнів УНР, хоча тоді ще були комуністичні часи. Ці відчуття мені добре запам’яталися. Відтоді минули десятиліття.
— Коли вперше з’явився задум відновити забуті часом та комуністичним режимом могили?
— Це 1960-1970-ті рр. Тоді фактично вперше біля цих могил з’явилися українці. Ми приходили сюди майже таємно, щоб запалити свічки. Інколи запрошували священика, щоб він помолився над могилами. У ті часи це було небезпечно. Але це покоління українців вже відійшло. Виникає запитання: чи нове покоління, в нових реаліях продовжить роботу, яка розпочалася в 1970-х рр., і коли це ще було небезпечно робити? Зараз ми можемо офіційно прийти сюди, можемо пишатися, що українські воїни тут поховані. Ця традиція має передаватися через сім’ю. Найгірше для мене було б, якби я не зміг показати цих місць своїм онукам. Колись сюди регулярно потаємно приходили п’ять-сім осіб із попередніх поколінь українців. А зараз уже є близько сотні людей молодого покоління, котрі хочуть продовжувати традицію впорядковування могил УНР, зустрічатися тут і спільно молитися.
— Скільки в середньому приходить людей на кладовище і допомагає в упорядкуванні українських поховань?
— По-різному. Зараз період відпусток, тому людей трохи менше. Загалом, приблизно 120 осіб цікавляться цим, хочуть допомагати. Ми постійно інформуємо про свої дії. У червні, наприклад, очистили могили від бур’яну, висадили барвінок.
— А коли ви розпочали приходити сюди вже офіційно, не ховаючись ні від кого?
— Наприкінці 1980-х. Тоді народилася думка відреставрувати два військові сектори на кладовищі. Тоді історик та архітектор Богдан Боберський виконав проект, а інший активіст, Микола Сивицький, уперше полетів до Америки, до нашої діаспори шукати на це гроші. І з часом ми почали відливати бетонні хрести за спроектованим шаблоном.
— І це все відбувалося наприкінці 1980-х рр., коли ще існував СРСР?
— Атож. Однак у Польщі вже розпочалися зміни. Це були 1988-1989 рр. Тоді країна вже майже не була комуністичною.
— І саме тоді з’явилися хрести у такому вигляді, як бачимо зараз?
— Авжеж, частково нові, частково відновлені, а частково навіть підняті зі землі. Багато хрестів було викинуто під стіни кладовища.
— Коли їх туди повикидала комуністична влада?
— Відразу після закінчення Другої світової війни. Тоді утворилася комуністична Польща, з’явилися радянські війська, які нищили історію. Перше, що вони робили, то це розбивали на кладовищах хрести з тризубами. Так було по всій Польщі. Згодом, коли на початку 1990-х я став головою Об’єднання українців у Польщі, одним із пріоритетів визначив встановлення двох великих пам’ятників на честь похованих петлюрівців. Потім ми почали постійно опікуватися цими могилами, офіційно проводити зустрічі та молебні. А потім врешті з’явилася незалежна Україна.
— Тоді з’явилося українське посольство — представницький орган України в Польщі…
— Так, з’явилося посольство, почалося активна проукраїнська робота, а також святкування Дня Незалежності, Соборності України, вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні. У ці дні ми обов’язково збираємося на кладовищі. Неподалік могил воїнів УНР 2009-го з’явився пам’ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 рр. Це дуже символічно, позаяк саме хлопці, котрі тут лежать, не хотіли допустити того голодомору. Вони вже тоді, коли боролися з більшовиками, знали, що комуністична влада принесе Україні. Минуло кілька років, багато з них загинули, а потім в Україну прийшов Голодомор.
— Розкажіть про самі поховання, скільки їх на Вольському кладовищі у Варшаві?
— Нам відомо, що тут було близько 300 могил. Зараз під нашою опікою перебуває близько сотні могил. На жаль, решта зараз не відомі.
— Хто з визначних персон доби УНР похований на цьому кладовищі?
— Можемо згадати групу генералів, серед котрих Марко Безручко, Всеволод Змієнко, Олександр Бурківський, Микола Коваль-Медзвецький, Віктор Кущ, Мусій Пономаренко. Крім цього, в Польщі перебував уряд УНР у вигнанні. На кладовищі поховані українські урядовці й чиновники, зокрема міністр освіти УНР Петро Холодний і багато інших. Але не лише у Варшаві є поховання українських вояків, міністрів, дипломатів і простих людей. Після втрати незалежності до Польщі переїхало багато українців. На початку 1920-х рр. у Польщі перебувало більше 40 тис. вихідців із України, котрі не погодилися з комуністичним режимом в Україні, і котрим там загрожувало переслідування.
— Де, крім Варшави, є поховання українців доби УНР?
— У Кракові, Любліні, Ланьцуті, Гайнівці — на півдні та сході Польщі, Олександрові Куявському — в центрі країни та в багатьох інших місцях. Ми підтримуємо зв’язок, обмінюємося інформацією, співпрацюємо з українською діаспорою у цих місцях. Там також доглядають за українськими могилами.
Розмовляв Юрій Банахевич, Укрінформ

До теми
Металевий хрест із демонтованого пам’ятника воїнам УПА в селі Грушовичі поблизу Перемишля встановлять знову. Це зроблять ті ж люди, котрі й знесли український монумент, але тепер хрест матиме інше значення.
Як писав «Міст», 27 квітня ц. р., на місцевому кладовищі у селі Грушовичі поблизу Перемишля за підтримки місцевої влади демонтували пам’ятник воякам УПА, котрі загинули у боях в околицях Перемишля. Роботи з демонтажу очолив Марек Кульпа, президент ультраправого Руху народового у Підкарпатському воєводстві. Монумент був зведений 1994-го, але згодом поляки вирішили, що він встановлений незаконно і має бути знесений. Також поляки вважають, що на місці, де раніше стояв пам’ятник, не було поховань. Натомість ініціатори встановлення монументу заявляли, що у цьому місці поховано від шести до 12-ти вояків УПА.
Відтак, 5 липня, сайт новин Nowiny24.pl повідомив, що ініціатори демонтажу пам’ятника тепер мають намір встановити хрест, який залишився від нього. «Під час демонтажу хрест зазнав ушкоджень. Каміння, які падали, пошкодили його. Хрест був відновлений і матиме нову функцію, яка поєднуватиме поляків і українців», — йдеться у повідомленні. «Маємо намір повернути хрестові належний вигляд і відповідну роль. Хрест був відновлений. Він буде присвячений українцям, котрі не боялися рятувати поляків у 1944-1943 рр. від загибелі від рук УПА», — заявив п. Кульпа.
Хрест встановлять на тому ж місці, де раніше був пам’ятник воїнам УПА. Документи для цього вже подали до війта ґміни Стубно на території якої розташоване кладовище. Досі на хресті не було жодного напису. Однак тепер поляки мають намір встановити на ньому табличку зі згаданим вище написом про українців, котрі нібито «рятували поляків від загибелі від рук УПА». Автором цього напису є Ева Семашко, польська дослідниця Волинської трагедії.
«У момент, коли найважливіший символ християнства був вжитий для легітимізації злочинців з УПА у нелегальному увіковіченні, треба сказати, що це була то ганебна ситуація», — переконаний Марек Кульпа, котрий також є головою громадського комітету з демонтажу бандерівських увіковічнень у Польщі. Комітет домагається демонтажу усіх поховань вояків УПА, які вважає незаконними у Підкарпатському воєводстві. За підрахунками комітету, таких увіковічнень у воєводстві 28.
Об’єднання українців Польщі заявило про свій протест з приводу демонтажу пам’ятника на кладовищі в Грушовичах. Організація назвала подію «черговою антиукраїнською провокацією».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...