Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 16, 2018

Юрій Ключковський: «Без нагляду децентралізація — небезпечна»

Автор:

|

Вересень 17, 2015

|

Рубрика:

Юрій Ключковський: «Без нагляду децентралізація — небезпечна»

Юрій Ключковський

Нещодавно відбулося чергове засідання Конституційної комісії, проект рішення якої був прийнятий і відправлений до Венеційської комісії. Він символізує початок другого циклу Конституційної реформи — реформи суддівської системи. Нагадаємо, що конституційний процес стосується трьох розділів Основного закону. Перший — децентралізація. Другий — судова реформа. І третій — права людини. Про завершення роботи комісії розповів Юрій Ключковський, один із найвідоміших юристів-конституціоналістів і народний депутатом України чотирьох скликань.

Адвокат не завжди — вихід
— Юрію Богдановичу, ви вважаєте, що пропонований Конституційною комісією механізм оцінювання може бути жорстким ситом для суддів?
— Усе залежить від того, як він буде реалізовуватися. На жаль, у таких випадках ми можемо дати тільки правила, а чи їх буде дотримано, ніхто не знає. Венеціанська комісія, негативно оцінивши люстрацію суддів, звузила нам поле для маневру.
— Конституційна комісія запроваджує новий інститут — Вищу раду правосуддя?
— Це реформована чи реорганізована теперішня Вища рада юстиції з дещо іншими повноваженнями.
— Є загроза, що у Вищу раду правосуддя потраплять негідники?
— Звісно, є. Але, вибачайте, ніхто не перешкоджає негідникам сидіти і в парламенті. Норма не здатна вирішити все, є реальне життя. І тут уже справа політиків і суспільства добитися, щоб ця норма реалізовувалася саме так, як була задумана. Щоб її не перетворили в свою протилежність.
— Дехто обурився, що за новою Конституцію здійснювати захист нібито можуть лише професійні адвокати…
— Зараз така норма існує, для захисту в карних справах. Але у дуже великій кількості справ, насамперед, цивільних чи адміністративних представництво адвокатом не обов’язкове. Бо це — змагальний процес. Там нема захисника. Там є одна і друга сторона. І кожна сторона представлена тими, хто найкраще виразить її позицію. Адвокат, звісно, найкраще знає, як себе вести в суді, але він не знає предмета суперечки.
— А чи потрібен Конституційний суд, чи це має бути якась палата Верховного суду?
— Конституційний суд, чесно кажучи, — не зовсім суд. І недаремно в деяких країнах він навіть так не називається. У Франції це — Конституційна рада, у Польщі — Конституційний трибунал. Звичайний суд вивчає конкретну справу, обставини та приймає рішення у справі. Конституційний суд не є судом фактів, а є судом норми, судом права і вирішує питання про право, про текст закону, чи відповідає Конституції, чи ні. А це — зовсім інше. І сам предмет інший, і зміст розгляду — інший. І система судочинства — зовсім інакша. Тому вводити Конституційний суд у систему загальних судів — неправильно.

Медіація — замість суду
— Кожен громадянин може звернутися до суду у будь-якій справі. Тепер цю норму вилучають, і не всі суперечки зможуть вирішуватися у судовому порядку?
— Формулювання, яке є в чинній Конституції, каже, що судам підвідомчі всі правовідносини, які виникають у державі. У багатьох державах традиційно в суд можна звертатися не з будь-якого приводу. Це — традиція ХІХ ст., з якою просто звикли жити. Наша норма — фактичне право на суд, запроваджена Конституцією 1996 року. Це — відповідь на радянське судочинство, репресивне та вибіркове. Це — прогресивна норма, і забирати її — крок назад. Це означає, що будуть суперечки, які не вирішуватимуться в судовому порядку.
Однак тут малося на увазі зовсім інше явище — медіації. Тобто, посередництво у вирішенні суперечок. Але мені здається, що відмова від 124-ї частини другої — негативна сама по собі. Тим більше негативним є запис у Конституції про те, що може бути встановлений обов’язковий порядок вирішення спору поза судом. Ну, як можна примусити людину домовлятися з тим, хто порушив твоє право. Це може бути тільки добровільно. Тобто, має існувати можливість позасудового вирішення, але не обов’язок. І не можна заборонити людині звернутися до суду. Навіть Конституційний суд визнав це колись неконституційним.
— Запровадження інституту медіації — європейська практика?
— Інститут медіації — це вирішення суперечок за взаємною згодою. Чи обов’язково його проходити? А якщо я апріорі ні про що не домовлюся. То для чого щось робити, якщо я знаю, що це — даремна трата часу. Таким чином, змушення до медіації може призвести до того, що я програю час на звернення до суду. Такі речі мають бути добровільними.

Префекти будуть слабшими за голів адміністрацій
— Скажіть, будь-ласка, префекти несуть ризики суперцезарів, диктаторів тощо?
— Ні, звісно. Розмови про те, що префекти створюють сильну президентську владу, не відповідають дійсності. Вони будуть значно слабшими, ніж теперішні голови державних адміністрацій. Більше того, Президент за цим проектом може призначити префекта і звільнити виключно за поданням Кабінету міністрів. Тобто, якщо від Кабінету міністрів нема такого подання, Президент нічого не може вдіяти. І тому тут нема супервлади Президента. Президент може відхилити подання Кабінету міністрів, але він не може сам призначити, без згоди уряду. І це, мені здається, дуже серйозне обмеження влади Президента і серйозний вплив Кабінету міністрів на префекта.
Досвід 1993-1994 рр. показав, що запровадження реґіонального самоврядування без ефективного державного контролю призводить до утворення удільних князівств. Обласна рада своїм виконкомом робить що хоче, ніхто їй не указ, ніхто не може їй нічого зробити. Без нагляду це не працює. Конституція 1996-го передбачила такий нагляд, однак не вказала суб’єкта нагляду. І за традицією, цю функцію виконувала прокуратура. Тепер прокуратура вже більше не може цього робити і тому виникає проблема: хто буде здійснювати нагляд за дотриманням законів і Конституції?
— Такий собі шериф над сепаратизмом?
— Це — класичний французький префект. У Франції префект спочатку пройшов велику еволюцію: до 1982-го він здійснював виконавчу владу в департаменті, і тільки після реформи децентралізації 1980-х рр. він отримав чисто контрольні функції. І наш префект повинен мати чисто контрольні та координаційні функції. Він має здійснювати нагляд над самоврядуванням і координувати діяльність територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади. Але виконавчих функцій мати не повинен.
— Скажіть, будь-ласка, а чому не державний урядник?
— Я обстоював державного урядника. Чомусь боялися цього слова. Знаєте, років десять тому не пройшов попередній варіант такого закону через громади, старост і повіти. Громади та старости вже є, а от повіту все одно боїмося.
— Але повинен існувати якийсь комплекс критеріїв, за якими будуть їх добирати?
— Наприклад, у Франції префект, котрий добре працює і не порушує закон, не втрачає посади, однак не може працювати в одному департаменті більше ніж сім років і обов’язково після того переводиться в інший департамент чи інший реґіон. І ніколи не може бути призначений префектом у департамент чи реґіон, із якого він родом.
— Правильно, що ми робимо децентралізацію саме зараз?
— Колись же її треба робити. Це — третя спроба, двічі вона провалювалася через те, що просто не хотіли. Ще раз хочу наголосити: без нагляду децентралізація — небезпечна, але при ефективному, якісному нагляді це потрібно робити. Ми повинні привчити, що самоврядування має працювати для людей і з людьми.
Розмовляла Ярослава Міщенко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...