Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 14, 2018

Юрій Іздрик: «Ми живемо всередині роману «1984» Орвела»

Автор:

|

Жовтень 16, 2014

|

Рубрика:

Юрій Іздрик: «Ми живемо всередині роману «1984» Орвела»

Юрій Іздрик

Юрій Іздрик — відомий український письменник. Останні роки він регулярно публікує збірки своїх поезій. Ці вірші мало не щодня можна знайти в соціальних мережах, стежачи за процесом і поєднуючи читання з розгляданням авторських Іздрикових колажів. Також Іздрик разом із Григорієм Семенчуком творить музику та слова для гурту DrumТиатр. Аби мати уявлення про неї, послухайте один із нещодавніх гітів — «Римурим». А під час фестивалю Meridian Czernowitz п. Іздрик читав свою нову поезію.

Ця війна дуже сильно діє на психіку
— В українських словах і текстах з’явилася нова емоція — ненависть. Як ти її відчуваєш? Чи вона тебе зачепила?
— З ненавистю в нас є проблеми. Зараз, коли, по суті, йде війна, коли маси людей поставлено в умови біологічного виживання, коли підважено основи існування і так далі, уся ця ситуація апелює до найнижчих шарів людської психіки — інстинктів і емоцій. У цій ситуації рідко доходить до рефлексії: людина не встигає відрефлектовувати потік подій і загроз — усе зупиняється на рівні емоцій.
І це — дуже сильні емоції, підкріплені гормональними викидами, що викликають аґресивні чи захисні реакції та не дають нам задуматися над власною поведінкою — усвідомити всі її наслідки. Бо якщо, наприклад, ти готовий віддати своє життя за Батьківщину, то повинен усвідомлювати й готовність самому позбавити життя когось іншого.
Це — неймовірно складний моральний вибір, але ми, не додумуючи думок до кінця, рідко доходимо до нього й рідко зважуємо, що легше: загинути самому чи вбити когось. Не кажу вже про те, що заповідь «не вбий» на час патріотичного підйому взагалі чудесним чином випаровується з колективної свідомості.
Так от, про ненависть. Виправдана ця ненависть чи невиправдана — несуттєво. Суттєво те, що вона набуває ознак пандемії. Суттєво й те, що ненависть нищить психічну структуру її носія. Це в нього потім буде «дірка в мізках», а не в об’єкта його ненависті. Ненависть уміє набувати хронічних і латентних форм.
— Це все — опис загальної ситуації. Ти сам, як людина, котра живе далеко від війни, як це переживаєш?
— Ця війна якось дуже сильно діє на психіку. Я ще й досі не розумію, що із цим усім робити. З Майданом мені було легше усвідомити своє місце в загальних подіях, а тут — інакше. Це гнітить.
Зовнішній світ надто аґресивно порушив мою «територіальну цілісність». Я мушу боронитися. Мушу латати дірки в психічній структурі — найкраще зайнятися якимось сенсовним ділом. От зараз планую з Meridian Czernowitz новий проект — наполовину літературний, наполовину медійний. Він вимагатиме швидкої реакції на ситуацію та вміння дефінітивно формулювати власний досвід. Тобто, я свідомо заганяю себе на територію рефлексії — єдиний спосіб вигребти з потоку емоцій і відрухових реакцій.
— Як тобі вдається писати поезію про любов у такий час?
— Про любов, власне, пишу дедалі менше. Якщо взяти 20 моїх останніх віршів, то тема любові там навряд чи виникне. Натомість, там звучить тема хаосу й есхатології. Мало приємного в такій писанині. А хотілося б і варто було б і далі говорити про любов, щоби бодай вербально протистояти ентропії. Ну, але є час говорити — і є час мовчати, час на мир — час на війну. Час — на вірші, а час, можливо, — на щось нове.

Життя попирає смерть
— Одним із гасел фестивалю Meridian Czernowitz є: «Музи не мовчать». Яка твоя думка щодо цього? Де місце мистецтва під час війни?
— Мене дивує, що це запитання взагалі виникає. Тобто, чи варто писати вірші, проводити фестивалі й акції, коли в країні – війна? Та, звісно, що варто. І навіть більше, ніж зазвичай. Коли в наше буття входить смерть, то їй необхідно протиставляти несмерть. Що більше і різноманітніше проявлятиметься життя навколо, то краще.
Мені не подобається вислів: «Смертю смерть поправ». Життя попирає смерть – так є насправді. А смерть лише тягне за собою інші смерті. Поезія зараз потрібна бодай для того, щоби говорити іншою лексикою — поміщати слово «війна» в такий контекст, у якому війна стає неможливою. Поезія потрібна для того, щоби моделювати кращий світ і перспективи виходу. Поезія — це ж іще й містична практика називання світу. Як назвемо свій жовтий підводний човен, так він нас і повезе.
— Дуже багато тепер говорять про Україну як про цілісне утворення: розмови про сепаратизм і «не такі» реґіони звучать інакше. Як ти дивишся на монолітність України? Наскільки гостро це запитання для тебе взагалі постає?
— Кілька років тому Юрій Андрухович писав про потребу «відпустити Донбас». І тоді його довго клювали. І що ви нам скажете тепер?..
— Можливо, Юрко мав рацію? Можливо, цим усім було потрібно займатися раніше?
— Я не знаю. Мене соціум напружує як такий. Те, що люди роблять із собою і довкіллям, просто в голові не вкладається. А тут ще й державотворення перейнялися! Я на цьому зовсім не розуміюся.

Художнє слово має здатність пророкувати
— Чи відчував ти в поезії останніх років передчуття нинішніх подій — революції та війни?
— Ти можеш поговорити з будь-ким, хто писав вірші (і не лише вірші) упродовж останніх років, і всі тобі скажуть одне і те ж: купа передбачень, якихось абсолютно пророчих візій. У художньому слові останнього часу оте сумнозвісне «передчуття громадянської війни» помітне, як на мене, дуже виразно.
Художнє слово само по собі має здатність пророкувати чи будувати реальність. І з усіх пророцтв справджуються саме художні візії, як це сталося, скажімо, з романом «1984» Орвела. Мені здається, ми тепер живемо всередині цього тексту.
— Звідки взялася ця тривога? Життя ж було доволі сите та стабільне…
— Ну, згадай: ситуація в країні до початку Євромайдану була такою, що дихати вже було неможливо. Безнадія, відчай, системна яма. Передчуття якихось змін — єдине, що хоч якось гріло. І от ці зміни прийшли — разом із війною, усіма дивами та жахіттями, з народженням громадянського суспільства, планетарними зрушеннями тощо. І ще, підозрюю, не все написане збулося. Отже, найвищий час писати якісь нові тексти, вигадувати нові світи та нові слова для нового життя.
Розмовляла Ірина Славінська, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...