Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 14, 2017

Юлія Орлова: «Ми хочемо представити українську культуру світові, а світову — українцям»

Автор:

|

Лютий 23, 2017

|

Рубрика:

Юлія Орлова: «Ми хочемо представити українську культуру світові, а світову — українцям»

Українське книговидання вже успішно вийшло на світовий ринок, і зараз усе більше видавництв стають учасниками міжнародних виставок. Харківське видавництво «Віват» відвідало Четверту міжнародну дитячу книжкову виставку в Шанхаї та презентувало продукцію власного виробництва: ілюстровані книги для дітей, енциклопедії й атласи. Юлія Орлова, генеральний директор видавництва, розповіла не лише про ярмарок і про Китай, але і про перспективи електронного книговидання в Україні, про важливість ризикованих проектів і громадянської позиції.

Китайці дуже відкриті до всього нового
— Юліє, як ваше видавництво опинилося на виставці в Китаї?
— Ми ризикнули поїхати на ярмарок у Шанхай як візитери, без офіційного запрошення, отже, і статусу учасників. Але не пошкодували. Для нас це вже сьома міжнародна книжкова виставка за рік. Китай — це величезний ринок. На Шанхайській виставці були присутні понад 300 експонентів із 30 країн — було непросто заявити про себе. Ми хотіли максимально якісно презентувати наш асортимент, показати світу, як європейському, так і азійському, що в Україні є художники, ілюстратори, автори та видавництва, які можуть об’єднатися і спільно створити продукт високого рівня. Адже видавництво зараз виступає провідником між культурами різних країн.
— Що найбільше зацікавило китайських книговидавців?
— У цій поїздці ми зосередилися на дитячих книгах, які складають близько половини нашої продукції. Певна річ, є національні особливості, і деякі книги, які користуються успіхом у нас, їм не близькі. Але наші інтереси перетинаються в ілюстрованій книзі для дітей, і це реальне поле для співпраці. У китайців особливий підхід до ілюстрування та художнього оформлення книг. Це — національна естетика: з одного боку, стриманість, а з іншого — яскраві моменти в кольорі. Але і наша вітчизняна стилістика виявилася їм зрозуміла, як зрозуміле все самобутнє. Крім цього, китайців зацікавили прикладні книги: «Географічний атлас», «Атлас тварин», «Моя перша тисяча англійських слів». Остання видана у форматі вімельбуха, який тут користується попитом.
— Ґрунтуючись на вашому досвіді відвідин міжнародних книжкових ярмарків, чи можете ви сказати, як відрізняється те, що китайці купують, від того, що користується попитом у європейців?
— Китайці досить чітко формулюють запит: історія має бути закінченою та не мати відкритого фіналу. Краще, якщо це повчальна історія, можливо, у формі притчі. Буддизм накладає свій відбиток на стиль виховання дітей. Історії, схожі на опис, певні рефлексії автора, не дуже користуються попитом у Китаї. Хоча загалом у мене склалося відчуття, що китайці дуже відкриті до всього нового, різним новим проектам, форматам. Приємно бачити такий допитливий розум, бажання почути тебе і збагнути.

У Шанхаї ми побачили справжнє сучасне суспільство
— Ця виставка відрізнялася від тих, які ви відвідували раніше?
— Для нашого видавництва Шанхайський ярмарок був сьомою міжнародною виставкою за рік, але вона нас несподівано вразила. Коли навесні цього року ми поїхали на книжкову виставку до Чикаґо, то були готові і до хмарочосів, і до суперполіграфії. Але саме в Шанхаї ми побачили справжнє сучасне суспільство. Всі енциклопедії, всі матеріали комп’ютеризовані. Друкована книга існує тільки для самих маленьких. Спочатку всі діти вивчають картонну книжку-іграшку, а потім переходять одразу до планшету. У дітей 3-4 роки вже є телефони та планшети зі записами улюблених казок. Я уявляла собі ці тенденції, побувавши на інших виставках, але в Китаї це стало особливо очевидно.
— Ви плануєте робити електронні книги для китайського ринку?
— Всю нашу продукцію ми в першу чергу плануємо створювати для України, для своїх дітей. Я живу в Україні, і мені хочеться, щоб наші діти мали доступ до нового якісного продукту.
— Ви уявляєте це як традиційні книги, тільки на планшеті, або інтерактивніші проекти?
— Для будь-якої людини, не тільки дитини, але і для нас з вами, цікавіше, коли є діалог. Дуже важливо, з моєї точки зору, вчити дітей слухати один одного. Є маса речей, які ми вивчаємо в школі, а після ніколи не застосовуємо. У нашого ж видавництва багато видань спрямовані на освоєння важливих соціальних навичок. Наприклад, у нас є книги «Азбука доброти», «Азбука хоробрості», в яких уже закладені елементи інтерактивності. Це розвиває вміння контактувати, слухати один одного, і в якомусь сенсі вчить спілкуватися. Так що мені, певних річ, хочеться, щоб це були інтерактивні книги.

«Вірю в українські таланти»
— А зараз в Україні є автори, дизайнери, програмісти, котрі зможуть робити такі книги?
— Я вірю в українські таланти. Впевнена, що вони є, просто я їх ще не знайшла.
— А ви вірите, що в Україні можливий цивілізований ринок електронних книг?
— Тепер швидше ні, ніж так. Китайці у своїй масі надають перевагу електронним книгам, незважаючи на те, що кожен байт коштує грошей. У нас же читачі звикли до паперових книг, а якщо і «качають» щось із Інтернету, то намагаються зробити це безкоштовно. На жаль, це серйозна проблема. Коли книга безкоштовно з’являється в мережі, це вбиває друкований продукт, чого жодне видавництво собі дозволити не може. Робота і автора, і працівників видавництва повинна бути оплачена. Але враховуючи той факт, що інші країни це побороли, я сподіваюся, що і у нас це колись буде здійснено, і ми цьому будемо дуже раді.
— Як, на ваш погляд, це може статися?
— Гадаю, повинна з’явитися якась технічна складова наших електронних носіїв, така, за якої скачування твору має бути оплачено.
— Що спонукало вас зайнятися такими проектами як «Ноука від Гіркого Лука» (сатиричні записи популярного українського блогера на тему «Україна — не Росія». — Ред.), яку ви випустили минулого року?
— Бувають ситуації, коли ми розуміємо, що є книги, які ми хочемо видати і видаємо, при цьому усвідомлюючи, що вона може не знайти відгуку в читача. Але все одно наше видавництво ризикує — і, на думку колег і конкурентів, досить часто. Ми дуже уважно ставимося до нашого вибору. Це не повинен бути проект на злобу дня. Він зобов’язаний вписуватися в нашу видавничу політику та відображати нашу громадянську позицію. Наше завдання — зробити книгу, яка буде затребувана і через певну кількість років.
«Путінократія» німецького журналіста Бориса Райтшустера була першою доволі провокаційною книгою, яку ми зробили. Ми пішли на цей крок, і анітрохи не шкодуємо. Крім того, що книга виявилася досить успішною комерційно, це ще й дозволило нам чітко позначити свою громадянську позицію. Наступний проект був із Віктором Шендеровичем — ми видали його «Блокаду мозку», і цим остаточно розставили всі крапки над «і». А потім вийшла «Ноука від Гіркого Лука» — політичний, гостросоціальний проект.

«Найкраще в роботі — поділитися тим, що подобається»
— Наскільки вони виправдовують себе як бізнес-проекти?
— Якісь більше, якісь менше, але вважаю, що наше видавництво має робити такі книги. З Гірким Луком — це ще й спроба абсолютно нового напрямку, видання блогерської літератури. Вважаю, що це був успішний проект, — і Гіркий Лук, до речі, також так вважає.
— Нещодавно у вас вийшли також цілком «ризиковані», хоч і в іншому сенсі, книги Асі Казанцевої «Як мозок змушує нас робити дурниці» і «В Інтернеті хтось неправий», причому українською. Це непрості твори — для тих, хто вміє та любить думати…
— Так, ми переклали Асю Казанцеву — чесно кажучи, це я просто «скористалася службовим становищем». Сама дуже люблю науково-популярну літературу. Прочитала ці книжки і подумала, що треба познайомити з ними українського читача. Це, мабуть, найкраще в моїй роботі — можливість поділитися тим, що тобі подобається.
— Як вирішуєте, що перекладати, а що випускати російською?
— У 2015-2016 рр. у нашому видавництві утвердився однозначний тренд: української сучасної літератури та книг українською мовою — понад 80 % всієї продукції. За останні роки у зв’язку зі зменшенням потоку російських книг і ослабленням експансії російськомовної літератури у вітчизняних видавництв з’явилася реальна можливість презентувати книги українською мовою й українських авторів. Однак і сегмент російськомовної літератури у нас присутній. Наприклад, популярні вірші-гарики Ігоря Губермана видаємо російською, щоб зберегти в оригіналі його соковиту, образну мову. Те саме — щодо книг Діни Рубіної. А ось книги білоруської письменниці, нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя» та «Цинкові хлопчики» — переклали українською, щоб зробити їх доступними для нашого читача. Автор залишилася задоволена перекладом, і зазначила у дарчому написі: «Моєму улюбленому видавництву».
— А які плани щодо видання літератури «далекого зарубіжжя»?
— У нас укладені авторські договори на досить велику кількість (понад 50) найменувань бестселерів «Нью-Йорк Таймс», творів лауреатів Букерівської, Гонкурівської премії. Вони вийдуть у нас 2017 року.
Розмовляли Ольга Опанасенко та Світлана Лігостаєва, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...