Новини для українців всього свту

Sunday, Jun. 16, 2019

Юлія Фисун: «Перейменування УПЦ МП неминуче, хоча його спробують затягнути»

Автор:

|

Травень 22, 2019

|

Рубрика:

Юлія Фисун: «Перейменування УПЦ МП неминуче, хоча його спробують затягнути»
Юлія Фисун

Повзучий церковний реванш — так кажуть про позови в Конституційному й Окружному судах, покликані скасувати та призупинити дію закону, що зобов’язує Українську православну церву (УПЦ) Московського патріархату (МП) вказувати у своїх статутних документах свій зв’язок із Москвою. Про все, що стосується релігійної безпеки, знає Юлією Фисун, директор юридичного департаменту Українського центру міжнародних гуманітарних програм.

Шукали формальний привід
— Є два позови: народних депутатів від «Опозиційного блоку» до Конституційного суду (КС) і митрополії УПЦ МП до Окружного суду…
— Подання народних депутатів України надійшло до КС ще в середині січня ц. р. І суд двічі переносив вирішення питання. Тепер справу прийняли до розгляду, тобто, суд не квапився розглядати подання. А рішення Окружного адміністративного суду міста Києва прийняли просто задля забезпечення заяви сторони позивача, який стверджує, що оскаржує не закон, а наказ Міністерства культури.
— Але спершу був ухвалений закон про перейменування УПЦ МП, а вже потім Міністерство культури на виконання закону зобов’язало Департамент у справах релігій зробити експертизу та скласти перелік організацій, які треба перейменувати….
— На жаль, ніде не оприлюднили офіційної позовної заяви митрополії УПЦ МП. Можливо, оскаржують ту частину, в якій міністерство має скласти перелік релігійних організацій, які треба перейменувати й опублікувати ці дані в «Урядовому кур’єрі». Може, саме момент публічності викликав особливе занепокоєння у релігійній організації. Хоча ми розуміємо, що вони лише шукали формальний привід. Суд призупиняє дію не закону, а саме наказу Міністерства культури.
— А хіба наказ міністерства передбачав публікацію всіх 10 тис. парафій, які треба було перейменовувати? Це ж нереально…
— Мені самій це було дуже дивно. Як юрист можу сказати, що позивач просто шукав, до чогось причепитися, аби призупинити дію наказу. Заява про призупинення дії якогось акту для забезпечення позову — це найпростіший і найпоширеніший спосіб для того, щоб уповільнити сам судовий процес. Ми не бачили висновку релігієзнавчої експертизи, але все ж, гадаю, передбачалося певне типове перейменування. Приміром, всі єпархії теперішньої УПЦ мають внести певні статутні зміни. Та тут є проблема компетенцій, адже народні депутати здійснюють подання до КС, і вони просять визнати норми закону неконституційними, бо мають на це право. А Окружний суд такої компетенції не має, але це Окружний адміністративний суд Києва, і накази центральних органів виконавчої влади — в рамках його компетенції.
— Я віруюча людина й хочу, щоб мої права були захищені, щоб, до прикладу, назва «Українська православна церква» залишалася за моєю Церквою, а мої співбрати з МП вказували, що вони є Церквою Московського патріархату. Зрештою, сам статус УПЦ МП регулює статут Російської православної церкви. Чи можуть про це дебатувати в Конституційному суді?
— Річ у тім, що суттю подання є визнання неконституційним конкретного закону, того, що вніс зміни до ст. 12 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». А в ньому чітко сформульовані ознаки релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури релігійної організації, керівний центр якої розташований за межами України в державі, яку закон визнав державою-аґресором.

Держава-аґресор у нас одна
— То в який спосіб порушують права віруючих УПЦ МП після перейменування?
— У жоден. Право на свободу думки, совісті й релігії реалізують двома шляхами. Перший: індивідуально кожен вірянин. Він має право приймати релігію та змінювати її. В колективний спосіб — ведення спільних богослужінь і діяльність релігійних організацій. Усі закони, якими були внесені зміни в наш старий закон про свободу совісті та релігійні організації, жодним чином не змінили обсяг ні індивідуальних, ні колективних релігійних свобод громадян. Позивачі просто ставлять під сумнів саме розуміння рівності. Внесення змін до статутів релігійних організацій, пов’язаних із державою-аґресором, стосується лише однієї релігійної організації, бо й держава-аґресор у нас одна.
— В чому ж порушення, якщо лише зазначаєш, що є вірним МП?
— Позивачі, гадаю, ставлять під сумнів саме законодавче виокремлення певних релігійних організацій. У нас склалася абсолютно унікальна ситуація: виділена законом група релігійних організацій, які мають зв’язки зі структурою за кордоном, і це унікальний момент, але він просто зумовлений унікальною ситуацією в країні.
Це питання національної безпеки. І Конституція передбачає, що можна обмежувати право на свободу думки, совісті та релігії для охорони громадського порядку, охорони здоров’я і моральності, а також для захисту прав і свобод інших, а це й є питання безпеки.
— Раніше в УПЦ МП був меседж: не будемо приєднуватися до нової Церкви, всі підемо в підпілля, будемо служити по хатах, якщо нас виженуть із храмів. Насправді ж замість будувати новий храм для меншості, яка хоче залишатися в Московському патріархаті, пропонують гроші священику, щоб провів фейкові дослідження: хочете до нової Церкви, чи до тої, де вашу маму хрестили. Питання релігійної безпеки не вичерпане?
— Воно найгостріше стоїть зараз. Бо старше покоління вважає, що саме ця релігійна організація є ексклюзивним носієм благодаті.
— Як має захищатися держава? Наскільки великі шанси того, що цей закон визнають неконституційним?
— Навіть якщо цей закон визнають неконституційним, чи не призведе це до того, що наступне скликання Верховної Ради не повернеться до розгляду такого питання? Просто воно буде сформульоване в інший спосіб. Проблема не залишиться поза увагою в принципі. Звісно, поки тривають судові розгляди, жодних перейменувань не буде. Але це — лише затягування процесу, адже перейменування неминуче. Та й судові прогнози — дуже невдячна справа.
— Не бачу трагедії, якщо цей закон відкладуть, бо за двадцять років всі добре знають, де яка Церква. Але він би допоміг внести ясність. Бо є священики, котрі дурять паству, що «ми — не Московський патріархат»…
— У нас є прекрасна повчальна історія. Існувала Церква Московського патріархату, а інша — Київського патріархату. Але суспільно-політична ситуація дуже змінилася: в країні війна, і ніхто не хоче залишати ці питання невирішеними. Назва — це частина механізму, яка має синхронно з іншими елементами працювати. На низовому рівні питання не є таким болючим. Гадаю, що принциповим було для держави Україна перейменування саме центральної структури. Київська митрополія, вочевидь, мала б перейменуватися й отримати чітку назву, яка відповідає її статусу.

«Ми не бачимо навіть уявного предмету позову»
— Давайте змоделюємо ситуацію. Держава виграє у «Опозиційного блоку». Ті йдуть у міжнародні суди. Яким там є ставлення до цього питання?
— Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) доволі специфічно ставиться до таких аспектів діяльності релігійних організацій. Введення обмежень і визначення ступеню втручання у діяльність релігійних організацій він відносить до повноважень самої держави. Тобто, держава сама вирішує ступінь таких обмежень і можливу необхідність запровадження якихось обмежень або втручання. Водночас, ЄСПЛ залишає за собою право у разі позовів із боку громадян або релігійних організацій країн-підписантів, оцінювати виправданість і співрозмірність цих заходів, прийнятих на національному рівні.
— Ми виграємо в КС, УПЦ МП звертається до в ЄСПЛ, а той повертає нам це рішення із вердиктом, суть якого: розбирайтесь самі?
— Ні. Якщо справді будуть вичерпані всі засоби національного захисту в національних судових установах, тоді до ЄСПЛ може звернутися якась організація і той справді може прийняти цю справу до розгляду. Це може тривати п’ять-сім років. Але ми не бачимо навіть уявного предмету позову. Ну, приміром, буде позовна заява від якоїсь парафії: ми не прагнули змінювати свою назву, а нас змусили. Тоді суд буде розбиратися з тим, наскільки гострою була потреба запровадження певних обмежень у результаті змін до законодавства. І тут важко прогнозувати можливий розвиток подій.
— Чи можу я як вірянка, чиї права ображаються, подавати до суду?
— Якщо раптом визнають цей закон неконституційним, ви можете як громадянка подавати позов у частині порушених ваших прав.
— Я чула, що для результату розгляду в КС має значення особа доповідача. Зараз активно обговорюють кандидатуру судді-доповідача Ірини Завгородньої. Про неї у відкритих джерелах нема нічого поганого, але й нічого доброго. Родом вона — з Луганщини…
— Ваш підхід — спрощений. КС — це величезний штат фахових юристів, помічників, ретельне дослідження законодавства, доктрини, аналогічних церковних статутів інших країн і Церков, рішення міжнародних судових інстанцій. Гадаю, що будуть залучатися й релігієзнавці.
— А Закон про зміну юрисдикції, про зміни підлеглості — демократичний?
— Він цілком робочий, завжди був необхідний і саме демократичний. Ніхто з нас уявити не міг, що громада приймає рішення про зміну підпорядкування простою більшістю голосів. Мені здається, що у нас — не найгірша в світі ситуація з релігійною свободою, все ж у нас є одне з найдемократичніших законодавств у Європі, й це була велика заслуга кола експертів і парламентарів.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Loading...