Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

Ярослава Хортяні: «СКУ має єдину мету — бачити Україну в Європі»

Автор:

|

Вересень 05, 2013

|

Рубрика:

Ярослава Хортяні: «СКУ має єдину мету — бачити Україну в Європі»

Ярослава Хортяні — голова Європейського конґресу українців, перший заступник президента Світового конґресу українців (СКУ) та голова Товариства української культури в Угорщині. За свою багаторічну працю в українській діаспорі на теренах Угорщини її нагороджено орденом княгині Ольги, церковним орденом Христа Спасителя та міжнародним орденом Святого Станіслава. Найвагомішим результатом своєї діяльності в діаспорі вона сама вважає встановлення пам’ятника Кобзареві у Будапешті. Життєве кредо п. Хортяні: «Хто бореться — той живе».

Українці в діаспорі є найкращими лобістами України
— Пані Ярославо, як ви оцінюєте те, що на ювілейний конґрес українців не прибули ні президент України, ні прем’єр-міністр?
— Ми надсилали їм запрошення, проте не отримали ані підтвердження участі, ані відмови. Не знаю жодної діаспори, де би влада проігнорувала. такий захід Але ми живемо в українських реаліях. Відсутність перших осіб держави — це ставлення до діаспори. Вони не так нас не люблять, як бояться почути правду. Бо правда не лякає лише сильних політиків. Одні президенти приходять, інші — відходять. Ми й без них жили в діаспорі, навіть коли ще не було незалежної України.
— Однією з провідних тем конґресу було підписання угоди про євроінтеграцію України. Яку роботу проводить діаспора, аби це відбулося?
— Насамперед мушу сказати, що українці в діаспорі є найкращими лобістами України у світі. Для діаспори лобіювання інтересів України — пріоритетне завдання, а для СКУ єдина мета — бачити Україну в Європі. В основному, діяльність діаспори спрямована на формування позитивного іміджу української держави.
До Помаранчевої революції щодо України існував певний стереотип, який активно нав’язувала Росія. Після революції ми почувалися героями, мене зустрічали оплесками, які були адресовані українському народові. Коли ж до влади прийшов нинішній президент, європейці були дещо приголомшені, проте це — демократія, таким був вибір українського народу.
Якщо навіть із боку Європи й була на початках ігнорація, то дуже скоро всі оговталися, розуміючи, що це — політика. Є розуміння того, що Україну не можна ізолювати, бо інакше вона потрапить до рук Росії, відбудеться повернення в минуле.
Ми настоюємо на підписанні Угоди про асоціацію, навіть попри те, що не виконано ще деяких умов, висунутих Європою. Одна з них — перебування за ґратами політв’язнів, зокрема Юлії Тимошенко. За свої вчинки екс-прем’єр мала б відповідати політично, а не сидіти в криміналі. Хоча підписання угоди — це ще не членство в Європейському Союзі (ЄС), однак, принаймні, буде скасовано візовий режим для українців. а це — те, чого ми домагаємося від урядів держав нашого проживання.
Угода у Вільнюсі має бути підписана, бо якщо ми того не зробимо, Україна втрачає можливості на десять років уперед. Навіть ті країни, які не вітали приходу п. Януковича до влади, розуміють, що Україну треба підтримати, бо Україна насамперед — це народ, а не чинна влада.

«Ми хочемо бачити українців щасливими»
— Чи бачить Україну в Європі молодь -й українці, і громадяни країн проживання українців у діаспорі?
— До нас в Угорщину приїжджають молоді люди, які навчаються у вишах Європи, зокрема студенти Інституту Роберта Шумана. Мене туди часто запрошують читати лекції. Звісно, ми говоримо й про Україну. Так от, вони мені кажуть: «Нам байдуже, хто в Україні при владі, ми хочемо бачити вас у Європі, серед європейських держав». І це – позитивно, бо якби не було цього, то, може, і про Україну ніхто не говорив би.
— Чи все ж є діалог української діаспори з діючою українською владою? І чи знаходить діаспора порозуміння з простими людьми, бо іноді ще проскакує стереотип «багатого родича», який нас навчає любити Україну?
— Коли ми тільки починали свою співпрацю з владними структурами України, то казали: якщо не дослуховуються, нехай не заважають. Ми з ними спілкуємося на парламентських слуханнях, на зустрічах із високопосадовцями. Потроху нас починають розуміти. Ми хочемо бачити українців щасливими, адже якщо українці будуть мати гідне життя тут, удома, то зрозуміють нас. Бо іноді доводиться чути: добре вам, ви собі там живете, а ми тут бідуємо.
Нас цікавить, аби українське суспільство зрозуміло нас, те, ким ми є. Якщо таке розуміння буде, то народ почне тиснути на владу, щоби та нарешті зробила крок назустріч діаспорі. Я це бачу на приладі Угорщини: коли угорська влада не хотіла давати подвійне громадянство, у них була грамотно складена кампанія для того, аби не проголосували. Так і сталося. Тоді угорські громадські організації почали тиснути й на уряд, і працювати, щоб угорське суспільство зрозуміло, що таке закордонне угорство. І за п’ять років думка змінилася докорінно.
— Чи сприяє діаспора налагодженню бізнесових зв’язків між нашими державами, надходженню інвестицій в Україну?
— Кожна громада займається культурною підтримкою, освітніми програмами, великі країни тут представлені своїм бізнесом і вкладають гроші в Україну. В Угорщині, у Хорватії активно створюються спільні угорсько-українські бізнес-клуби. І в тому теж є провідна роль діаспори. Ми є організаторами таких клубів, посередниками між владою країни нашого проживання та бізнесом. Якщо ми зводимо бізнесменів з України з бізнесом у країнах нашого проживання, уряд нам вірить. Ми — їхні громадяни, ми — чесні. Від такої співпраці буде більше користі, аніж від різного роду фондів.

Готові допомагати в усьому
— Не можу оминути в нашій розмові теми трудової міграції, яка особливо гостро стоїть в Україні. Від неможливості реалізуватися на Батьківщині виїжджають молоді освічені люди та часто досягають успіху за кордоном…
— Людина потрапляє в чуже середовище, і починає спрацьовувати інстинкт самовиживання, бажання довести свою фаховість. Трудові міґранти, поживши за кордоном, через якийсь час утрачають свій комплекс «гомо совєтікус». Якщо ми хочемо будувати незалежну Україну, треба домогтися, щоби ці еміґранти повернулися. Вони вже – не «гомосовєтики», це є українці з українською гідністю.
Людина, яка має постійне проживання, має й усі соціальні гарантії нарівні з корінним населенням. Навіть без знання мови їй гарантовано, скажімо, захист у судах, державою передбачено надання перекладача, адвоката. Ми запропонували владі створити програму повернення українців в Україну. Чи до нас дослухаються? Дуже сподіваюся на це.
— Хто, на вашу думку, мав би право балотуватися на посаду президента України? Чи бачите ви такого кандидата?
— Я мрію про такого президента, який би помислами, душею був ідеально чистий. Який був би провідником, та ще й із розумом і з наполегливим бажанням вести Україну в Європу. Є багато кандидатів, — я не можу прогнозувати, хто достойний балотуватися на посаду президента.
Я знаю одне: опозиціонери, які вже себе засвітили, мають менше шансів, а є одна нова людина, яка при владі ще не була. Це — Віталій Кличко. Але я не бачу в нього команди, не бачу, хто буде з ним працювати на Україну. Де ті люди, які це особистості? Він – дуже популярний, це теж має велике значення.
Друга позиція: якщо Юля Тимошенко вийде з тюрми — вона є кандидатом № 1. Тільки недалекоглядні політики не могли зрозуміти, яку службу вони собі служать, запроторюючи її до в’язниці. Як усе відбудеться — не знаю.
Але найголовніше – те, що опозиція мусить об’єднатися й висунути одного кандидата. Боюся, щоби опозиція не розпорошилася, вона видихається. Ми, діаспора, маємо превагу в тому, що бачимо Україну і зсередини, і зовні, тому нам легше прогнозувати розвиток тих чи інших подій. Якби наші чесні помисли були почуті, ми готові допомагати в усьому, у складення програм, які конче треба виконати. Бо отримати владу — це одне, а втримати владу — мистецтво.
Розмовляла Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...