Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Яна Шемякіна: «Переїхати у Київ і змінити тренера — пережити великий стрес»

Автор:

|

Січень 28, 2016

|

Рубрика:

Яна Шемякіна: «Переїхати у Київ і змінити тренера — пережити великий стрес»

Яна Шемякіна

Новий, 2016 рік стане високосним не тільки для усіх жителів планети, але особливо — для всіх олімпійців. У серпні ми знову станемо свідками головних змагань чотириріччя — Олімпіади в Ріо-де-Жанейро. Хто б що не казав, але Львівщина має «своїх» фаворитів на поїздку до Бразилії та «свої» види спорту, на які ми розраховуємо значно більше, ніж на всі інші. Одна з наших головних надій — жіноча команда з фехтування на шпагах. Її лідер — Яна Шемякіна, олімпійська чемпіонка Лондона в особистих змаганнях. Титуловану спортсменку довелося вітати не тільки з Новим роком і Різдвом Христовим, а ще й із Днем народження. 5 січня олімпійській чемпіонці зі Львова виповнилося 30.
— Яно, прийми найщиріші вітання з усіма святами. Великих перемог тобі у спорті та житті. З приходом Нового року чи багато уже думаєш про майбутню Олімпіаду у Бразилії?
— Дякую, думок вистачає. От нещодавно спіймала себе на гадці, що було б прекрасно, якби на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро потрапляли автоматично чемпіони попередніх Олімпіад (сміється). На жаль, такого немає. Зараз настав той момент, коли всі спортсмени перебувають у рівних умовах, немає олімпійських чемпіонів, усе швидко забувається. Перш за все, хотілося б потрапити на Олімпіаду в Ріо, і щоб наша команда виборола олімпійські ліцензії. Це — найголовніше. Якщо щось не вийде в особистих змаганнях, то є шанс, що все можна виправити у командних. Так само на Олімпіаді. Якщо щось у тебе не так складеться в особистих змаганнях, можна виправитися вже у командній боротьбі.
— Як відбувається відбір на Олімпіаду в Бразилію?
— Відбір на Олімпіаду відбувається з квітня 2015-го по квітень 2016 року. Впродовж цього періоду відбувається 12 змагань, серед яких — чемпіонати світу й Європи. Як і в особистих, так і командних змаганнях потрібно виступати добре та набирати очки. В особистому заліку я наразі перебуваю на 26-му місці, але є ще чотири змагання, де можна набрати очки та покращити свої позиції. В командних змаганнях ситуація у нас — дещо краща. У світі ми наразі — на сьомому місці, а на Олімпіаду виходить вісім команд. Попереду ще будуть два командні змагання, на яких нам потрібно втримати свої позиції або покращити їх. Перші з них відбудуться у Барселоні (Іспанія) 22 січня, інші командні змагання відбудуться у лютому. Щодо особистих змагань, то до квітня буде ще чотири старти. Якщо відверто, то своїм місцем у рейтинґу я не задоволена. Зараз виступаю не так, як би цього хотілося. Та хоч у рейтинґу я зараз далеко, але треба вірити у себе і не здаватися. З тренерами зараз активно працюємо над тим, щоб покращити свої позиції.
— Тривалий час ти вже живеш у Києві і тренуєшся під керівництвом свого нового тренера та чоловіка Олега Лопатенка…
— Працюємо в парі: мій тренер і чоловік Олег Лопатенко й Андрій Орликовський. Переїхати в Київ і змінити тренера — великий стрес. Попри це, я впоралась. Андрій Орликовський мене добре знає, він зробив із мене олімпійську чемпіонку. Завжди йому буду вдячна. Він мені допомагав і матеріально, коли навіть на виїзди грошей не було. Цього не забуду ніколи. Він знає мене досконало, дуже добре знає мою психологію та ще й психологію жінок загалом. Із чоловіком працювати важче, позаяк ми бачимося вдома, в залі, і він — дуже емоційний. Незважаючи на це, зараз мене тренують і терплять обоє тренерів. Сподіваюся, це дасть хороший результат.
— Яно, як довго плануєш фехтувати? Пригадую, що після Олімпіади в Лондоні ти взяла перерву більш, ніж на півроку, після чого знову повернулася до тренувань…
— Було таке. Якщо відверто, то хочу фехтувати максимально довго. Коли відчую, що досить, із фехтування піду. Завжди хотіла працювати у сфері спорту. Не виключаю тренерську діяльність, але не завжди хороший спортсмен стає хорошим тренером. Якщо ж говорити про тренерство, то хотіла б спочатку набрати маленьких дітей і шукати у них таланти. Зі сформованими спортсменами працювати не так цікаво, адже їх готували інші люди. Андрій Орликовський мене вів спочатку і до олімпу. І моя мрія — знайти талановитих дітей. Головне, щоб вони в житті стали особистостями, а чемпіонами стануть одиниці.
— Як змінилося твоє життя після тріумфу на Олімпіаді у Лондоні?
— Можу сказати, що дуже змінилося. Якщо досягаєш ту мети, до якої йшов, ставиш перед собою нову. Звісно, хочеться знову досягнути високих результатів на Олімпіаді. Першу Олімпіаду в Пекіні я провалила, програвши у першому ж поєдинку, зате у Лондоні компенсувала все. Після цього успіху до тебе у спорті — вже інше ставлення, тебе всі знають й як до суперниці ставляться по-іншому. Всі хочуть тебе перемогти, це — життєво та по-спортивному. У Пекіні була мрія виграти, але ця мрія перекривала всі мої можливості. Недооцінка суперниці у першому бою також зіграла свою роль. Це був не сон, страшно було дивитися на тренера. В Лондон їхала, вже маючи гіркий досвід Пекіна. Туди їхала не перемагати, а фехтувати. У Лондоні вже добре розуміла, що всі суперники — сильні і що вистрелити може будь-хто. На чемпіонаті світу також так буває, але чемпіонат світу, на відміну від Олімпіади, відбувається щороку. У Лондоні я провела чимало яскравих боїв, але останній укол у фіналі запам’ятався на все життя.
— Чи впізнають тебе на вулицях?
— Найчастіше це буває тоді, коли йду кудись в екіпіровці збірної України. За кордоном здебільшого не впізнають, але це й не дивно, оскільки фехтування мало транслюється по телебаченню. В Україні вони не транслюється майже взагалі, і це я вважаю певною проблемою. Втім, в Україні, звісно, впізнають більше, ніж за кордоном.
Розмовляв Богдан Пастернак, Гал-інфо

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...