Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

Яна Грицай: «Необхідно любити вчитися — це можливість вижити і досягти успіху в глобальному світі»

Автор:

|

Січень 11, 2018

|

Рубрика:

Яна Грицай: «Необхідно любити вчитися — це можливість вижити і досягти успіху в глобальному світі»

Україна — колиска демократії, й українці мають здолати свій страх перед новим, аби вибрати шлях вільної думки, адже свобода особистості починається з відповідальності кожного. Про це розповіла Яна Грицай, німецька письменниця, педагог, психолог, видавець, котра народилася в українському Бердянську і вже багато років живе та працює в Німеччині та Швейцарії.
— Пані Яно, з чого почалися ваші казки та новели?
— Уже в дитячі роки, коли світ здавався мені й гостинним, і суворим, коли відбувалися ситуації, які не могли пояснити дорослі, я пояснювала собі самотужки, вигадала світ, в якому були б зрозумілі ті або інші поняття, наприклад, чому в житті виникає зневіра й апатія, або як до людини приходить натхнення, що таке гордість і чим гордість відрізняється від гордині? Або що таке повага — страх чи почуття, що допомагає людям почуватися цінними, необхідними, корисними. Мої історії народжуються з мого інтересу до світу і подій, що відбуваються, до ситуацій як позитивних, так і не завжди доброзичливих. Іншими словами, це спосіб взаємодії зі світом, своєрідний зворотній зв’язок. Мені завжди цікаво прописувати для себе й інших всі грані подій. Це дозволяє побачити те, що не завжди перебуває на поверхні, — гармонію і повноцінність світу, людських почуттів. У моїх казках і новелах мені хотілося б донести ідею про те, що все в світі має сенс.
— Що потрібно дітям для формування усвідомленої та розвинутої особистості?
— Основне в розвитку особистості — довіряти дитині приймати рішення і нести відповідальність за це. Щирий інтерес до особистості дитини та повага, коли ми готові вислухати точку зору маленької людини, ведуть до формування особистості, яка вміє приймати рішення та відповідати за особистий вибір. Впевнена, що це центральний момент у вихованні — навчитися вчитися, навчитися бути особистістю.
— Розкажіть про ваше українське коріння…
— Я народилася і виросла в Бердянську, в моє дитинство тісно вплелися ласкаве Азовське море, краса і велич Карпат, поля соняшників. Батьки моєї мами були заслані на хутори на сході України, а прізвище Грицай було приводом для складнощів у моєму житті. Але гордість за мою Батьківщину відчуваю завжди і всюди.
— Ви досліджуєте життя і творчість знаменитого українського письменника, публіциста, літературознавця Остапа Грицая…
— Це геній, великий талант. Його надзвичайна вимогливість до інших, але передусім до себе, мене вражає. Остап Грицай — людина, котра всім своїм серцем, усіма силами любила Україну. Адже де б він не був, насамперед залишався вірним сином України, сином прекрасного, освіченого й інтелігентного народу. Своїми перекладами, публіцистикою та літературознавчою роботою він прагнув розвивати українську культуру, нести звістку про неї по всьому світу. Також вивчення праць Остапа Грицая є моїм обов’язком перед родом. Тому хочу всіма силами з величезною повагою до його творчості та таланту розповісти світові про його літературну спадщину, любов до України, про незвичайність, важливість й актуальність його творчості.
— Що потрібно українцям для процвітання?
— Свої почуття спробувала показати в моєму оповіданні «Пані Ідея та пісочний годинник». Наш страх перед новим не повинен панувати над нами. Українці — гордий, розумний і самодостатній народ, і крок за кроком ми дедалі більше будемо це усвідомлювати. Також вірю, що гордість, розум, уміння обрати власний шлях вільної думки приведуть Україну до позитивного та сталого розвитку.
— Ваше видавництво GWK успішно працює в Швейцарії та Німеччині. Зараз починаєте роботу і в Україні, зокрема з проектом білінгвальних видань. Чому Україна в вашому проекті з білінгвального читання посідає одне з провідних місць?
— Ми живемо у глобальному світі, і відчуватимемо це з кожним днем дедалі дужче. Це — величезна перевага. У нас з’являється більше можливостей у навчанні, роботі, науці та культурі. Але первинне, основне знання для того, щоб мати можливість скористатися цими можливостями — знання мов. Тому література кількома мовами, не сумне заучування слів через словничок, а сприйняття нової мови через образ, словосполучення, кілька сфер нашої розумової діяльності — такі, як ілюстрація, оповідання, сюжет, поняття, представлені в контексті, допоможуть не тільки визубрити мову, а й відчути її структуру, особливості та красу. Тому в Україні плануємо видавати і класичні книги, і творчість нових авторів, комікси й наукову літературу кількома мовами. Мені дуже пощастило, у нас зібралася чудова команда — редактор-перекладач, ілюстратори, дизайнер, інші учасники проекту. До того ж, підтримую тісний зв’язок із науковим середовищем України, який наповнює мене ідеями і мотивує до нових проектів, що обов’язково принесуть користь моїй прекрасній, любій Україні.
— Які проекти плануються в майбутньому?
— В Україні плануємо створити клуб білінгвального читання, що об’єднає дорослих і маленьких любителів читання, всіх, хто любить книги і хоче вивчати мови. Ми плануємо читацькі пікніки, публічні читання кількома мовами зі залученням колоритних акторів, дискусії навколо творів. Це — середовище літератури, спілкування та перспективи відкритого світу.
— Ви займаєтеся перекладом німецькою карпатського циклу новел Миколи Зимомрі з Прикарпатського університету. Чому вони важливі для німецькомовного читача?
— Мою глибоку повагу до проф. Зимомрі важко переоцінити, адже він втілив і в своїх наукових роботах, і в творчому доробку величезну мудрість істинного українця — щирого, надзвичайно освіченого, працьовитого та делікатного, великого патріота своєї землі. Для мене Микола Іванович є еталоном краси української літератури. Співпрацювати з ним — велика радість, і честю для мене є перекладати німецькою його новели про життя гуцулів, про красу Карпат, про мудрість українців, історію їхньої землі, міфологію і побут. Німецькомовний читач має осягнути красу і глибину української й особливо — карпатської культури.
— Яка подія була найпрекраснішою у вашому житті?
— Не можу визначити одну найпрекраснішу подію в моєму житті, бо їх було дуже багато. Щоразу, коли зустрічаю людей, котрі знаходять своє місце в моїй історії, це неймовірний досвід. Також найкраще у світі почуття — вперше взяти на руки свою дитину або бачити, як твої діти розправляють крила досвіду. Моїм джерелом сили та натхнення є світ із усіма його видимими та невидимими дивами, і мої добрі друзі в ньому, а також усе, що бігає, повзає, літає і росте. Мені також додає сил спілкування із родиною.
— Порадьте українським батькам, як їм зробити своїх дітей щасливими?
— Вірити в своїх дітей! Вірити в їхні можливості! Довіряти їм приймати рішення і бути для них прикладом особистості.
Розмовляла Юлія Любшина, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...