Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 20, 2020

Яків Кротов: «На Донбасі — війна між колективізмом й ідеєю особистості»

Автор:

|

Червень 25, 2015

|

Рубрика:

Яків Кротов: «На Донбасі — війна між колективізмом й ідеєю особистості»

Яків Кротов

Отець Яків є редактором і ведучим програми «З християнської точки зору» на радіо «Свобода», автором сайту «Бібліотека Якова Кротова» — збірки літератури з історії, філософії і богослов’я. Живучи в Москві, він служить священиком Харківсько-Полтавської єпархії Української автокефальної православної церкви.
— Коли ви вже стали священиком, то служили спільно з католиками. І на свою програму завжди намагаєтеся запросити представників усіх конфесій…
— Ну, передусім, це було до того, як я став священиком, і не «служив спільно», а молився. А що ж до роботи на радіо, то намагаюся дотримуватися двох принципів. Перший — суто журналістський: кликати усіх, представляти усі точки зору. Але відразу ж скажу, що мені не вдається дотриматися його повністю. У мене не буває представників Московського патріархату (МП). Їм заборонили контактувати з радіо «Свобода». Значною мірою це стосується й світської частини російської верхівки.
Система замкнулася! Іноді я роблю програми з точки зору різних конфесій. І ось тут – мій другий принцип: для мене важливіші відмінності людських особистостей і позицій, а не конфесій, що стоять за ними. Біда архаїчного суспільства — розчинення в колективі. У цьому сенсі я визначаю своє завдання так: звільнити особистість від пут безособового. Порятунок особи від безособовості.
— А як ви ставитеся до Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яка об’єднує в собі дві гілки християнства?
— Мені не зовсім вдалим здається саме визначення «греко-католики», що з’явилося за австрійської імператриці Марії-Терезії. Точнішою була би назва «римо-православні». А тут також річ не в конфесії, а в людях. Є ті, з ким я близький, а є такі, що ставляться до мене з недовірою.
В Україні зараз йде війна не між прибічниками України та прибічниками Росії, а між людьми, налаштованими по-колективістському та налаштованими особистісно. Чинячи опір вторгненню колективістського антихриста, об’єднуватися треба не навколо ідеї національної, а навколо ідеї особи, людини та свободи.
— Але в умовах відсічі окупантам часто буває так, що на передній лінії фронту опиняються люди правих поглядів…
— «Праві погляди» передбачають дуже широке коло. Тут принциповим є те, що по-колективістському налаштовані люди готові до насильства над особою. І це для мене є неприйнятним. Однак в Україні немає справжньої відсічі окупантам, є імітація відсічі. Щось роблять окремі люди. А більшості це байдуже!
— А як ви ставитесь до «пастки канонічності»? Це — коли люди не є згідні з позицією МП, проте ходять на служби в церкву, де поминається патріарх Кирило, тільки тому, що ця церква — канонічна…
— Немає ніякої «пастки канонічності», є пастка радянськості, боягузтва та зради. Усі згадки МП про канонічність — це як розмови Сталіна і Леніна про демократію. Російська церква в XV-XVI ст. понад сто років була неканонічною. Болгарська церква зовсім нещодавно стала канонічною. І що? У реальності йдеться не про організацію, а про Дух. Церква має стояти не за освячення якихось планів і ідей, а за вирощення віри. Справжня віра не допомагає добре влаштуватися у світі. У неї — інше завдання. Справжній вірянин часто опиняється в програші за земними мірками. Вододіл проходить по тому, наскільки люди готові жертвувати чимось заради свободи. А жертвувати доводиться постійно.
— Ви працювали у бібліотеці в архіві. Чи зазнали потрясіння там від зіткнення з якимись книгами, документами?
— Звісно, коли вперше доторкнувся до книги XV-XVI ст., був приголомшений. Але потрясіння дуже швидко минуло, хвилин за десять. Через три роки — знову потрясіння, коли торкнувся рукопису XI ст. І так само — ненадовго. Такий рукопис є цікавий для лінгвістів. Та й то він ними стократно вивчений. Тобто, річ — не в самих по собі старовинних книгах, рукописах, документах, а в їхньому змісті.
Але головне — в інтересі та покликанні людини. Тут шлях — від матерії до сенсу. Коли бачиш явище сенсу в матерії. При досягненні цього головний ворог — не брехня, а псевдоправда, напівправда. І так триває досі.
Розмовляв Олег Кудрін, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply