Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Як наночастки змінюють людину

Автор:

|

Грудень 03, 2015

|

Рубрика:

Як наночастки змінюють людину
Костянтин Турченюк

Костянтин Турченюк

Костянтин Турченюк закінчив хімічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Останні три роки він займається нанотехнологіями та наномедициною в лабораторіях Франції й Ізраїлю. Нанотехнології — одна з відносно нових наукових галузей медицини й утілення розробок у цій сфері дозволяє докорінно змінити підхід до лікування великої кількості захворювань, таких як діабет та онкологія.
— Для початку, розкажіть, що таке наномедицина й які проблеми вона вирішує?
— Наномедицина — це наука, яка втілює розробки нанотехнологій (матеріали розміром від 1 до 300 нм) у медицину з метою вирішення проблем сучасних методів лікування. Настала ера інтелектуальних рішень, які дозволять із мінімальними наслідками вирішити медичні проблеми або спростити вирішення цих проблем. Створення матеріалів, які дозволять контрольовано та цілеспрямовано діяти на людське тіло, працюючи в ньому тільки тоді, коли потрібно, там де потрібно, вмикаючись і вимикаючись у потрібний момент, доставляючи необхідну дозу препарату. Це все можна назвати завданнями наномедицини.
— Коли виникла ця наука та коли можна очікувати препарати від наномедицини на полицях в аптеках?
— Ця наука виникла близько 20-30 років тому внаслідок унікального відкриття за спостереженням розвитку пухлинної тканини. Виявилося, що розміри між клітинами в стінках судин, що постачають кров до пухлини, виявилися співрозмірними з розміром наночастинок. Це означає, що наночастинки, потрапляючи в організм і мандруючи у кров’яному потоці, здатні пасивно накопичуватися в таких ділянках. Це радикально відрізняє пухлинну тканину від нормальної здорової тканини, в якій таке накопичення є неможливим, бо клітини епітелію судин дуже щільно прилягають один до одної. Після такого винаходу нанотехнології почали дуже широко тестуватися на предмет онкології, а потім і таких захворювань, як діабет та іммунологічні відхилення, генетика, захворювання кісток і шкіри. Але найпомітнішого прориву нанотехнології досягли у лікуванні онкологічних захворювань.
— Який механізм роботи наномедицини в людському тілі?
— Технічний аспект наномедицини полягає у створенні контрольованих об’єктів, що за розміром у тисячу разів менший, ніж звичайна людська клітина. Насамперед, наночастка повинна бути створена в лабораторії як модель у голові вченого. Тут ми повинні враховувати мету, якої прагнемо, й які властивості нам потрібно створити. Наступним етапом є безпосередній синтез наночастки в лабораторії поряд із іншими молекулами, які братимуть участь у програмуванні фінального лікарського препарату. Це можуть бути різні природні або синтетичні полімери, що дають змогу наночастці вільно пересуватися по тілу, та не бути мішенню для імунної системи організму.
Принцип роботи наночастки у організмі — наступний: ін’єкція наночасток у тіло; пересування наночасток по тілу з метою акумулювання в сайті пухлини; накопичення наночасток усередині клітин пухлини, за рахунок того, що антитіло на поверхні наночастки діє як ключик, що відмикає клітину; контрольована дія наночастки починається за рахунок факторів зовні, таких як світло, тепло, або магнітне поле, які змушують наночастку до дії; смерть ракової клітини. Це й є технічні аспекти роботи наномедицини. Здебільшого, для створення подібних умов потрібні лабораторії з таким обладнанням як мікроскопи, біологічні модулі для роботи з клітинами та тваринами, хімічні лабораторії для синтезу наночасток.
— А що скажете про українську науку, яке місце в ній посідає наномедицина?
— Україна посідає 36-те місце в світі за кількістю наукових публікацій у галузі нанотенологій. Щороку таких публікацій стає все більше. Останніми роками цей показник був на рівні 3 тис. робіт. Також у рамках урядової програми «Нанотехнології та наноматеріали на 2011-2014 рр.» було виділено 1847,1 млн. грн. Зараз діє програма Національної академії наук України «Фундаментальні питання створення новітніх наноматеріалів і нанотехнологій на 2015-2019 рр.». У мене виникають питання на рахунок ефективності роботи цих коштів, але це — системна проблема в усій українській науці.
Якщо говорити про персоналії, то Україна володіє видатними талантами в наномедицині. Не можу не згадати мого товариша та колегу Ростислава Білого з Львівського медичного університету та його розробки в галузі нанодіамантів і золотих наночасток для терапії раку й імунних захворювань. Серйозні дослідження ведуться фахівцями з Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Кавецького, а також під керівництвом Ігоря Комарова, професора Київського національного університету, над створення наночасток для фотодинамічної терапії, принцип якої ґрунтується на контрольованій дії світла. Українські вчені також розробили наночастки на основі заліза та цисплатину, які вже зараз тестуються в фармацевтичних лабораторіях. Також багато українців з-закордону працюють у цьому напрямку. Між науковцями існує щільна співпраця, а також обмін ресурсами й ідеями.
— Коли можна очікувати масового застосування наночасток у медицині?
— Впровадження одного препарату в клініку — це десятки років досліджень і мільярди доларів. Також слід пам’ятати, що від моменту, коли відбувається відкриття, і до моменту, коли ці технології приходять масово в наше життя, може пройти 50-60 років. Гляньте на кремнієві транзистори, які були розроблені в 1930-х рр. Тільки зараз ми виходимо на пік можливостей цих технологій. Такі самі реалії чекають і на наномедицину. Щиро сподіваюся, що фармацевтичний бізнес буде сприяти виведенню наночасток на ринок, керуючись благом, а не меркантильними інтересами.
Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...