Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 27, 2019

Володимир Сивохіп: «Зацікавлення Україною дає можливість спілкуватися з музикантами світового рівня»

Автор:

|

Червень 12, 2019

|

Рубрика:

Володимир Сивохіп: «Зацікавлення Україною дає можливість спілкуватися з музикантами світового рівня»
Володимир Сивохіп

Фестиваль «Віртуози», який 38-й раз поспіль відбувся у місті Лева, має тривалу історію і за ці роки здобув престижне ім’я не лише в Україні, а й в усьому світі. З 18 травня по 9 червня львів’яни та гості міста насолоджувалися перлинами світової класики різних жанрів і напрямів у виконанні зірок класичної музики високого світового рівня. Вперше Львівська філармонія приймала фестиваль у статусі Національної. А це свідчить про високий професіоналізм усієї музичної родини філармонії. Про це розповів Володимир Сивохіп, генеральний директор і головний дириґент Львівської національної філармонії.

«Віртуози» — із найстаріших у Східній Європі фестиваль
— Які музичні зірки цього року гостювали на «Віртуозах» у Національній філармонії?
— Національний статус філармонії повинен підіймати і статусність наших основних мистецьких заходів, але власне фестиваль «Віртуози», на мою думку, понадстатусний фестиваль. Попри різні колізії, впродовж уже майже чотирьох десятиліть цей фестиваль підтверджував своє високе реноме. Я спеціально не відстежував, але мені видається, що «Віртуози» — один із найстаріших в Україні фестивалів класичного музичного мистецтва, а може, навіть один із найстаріших у Східній Європі. Це — фестиваль-довгожитель, який, певна річ, має свої традиції, на яких виросло не одне покоління слухачів і шанувальників класичної музики. Якщо ж говорити про зірок, то для мене це насамперед музиканти високого професійного рівня, які мають високе професійне реноме у світі, й якими мистецький Львів і гості міста можуть зацікавитися.
— Назвіть хоча б кілька імен…
— Гостем фестивалю був добре знаний в Європі чоловічий хор Шведського університету міста Лунд, один із найкращих у Швеції. Вони вперше побували в Україну, виступили зі сольним концертом без оркестрового супроводу і виконували світові хіти хорової музики — від народної скандинавських країн до хорових обробок пісень народів світу. Виступив також відомий у світі український дириґент американського походження Теодор Кухар, а також чудові шведські солісти Ґабрієль Суованен і Марія Форстрьом.
— Лише чоловічий хор брав участь у фестивалі?
— Ні, ще був жіночий хор «Веснівка» з Торонто, який святкує свій 100-літній ювілей і став почесним гостем фестивалю «Віртуози». Вони представили панораму світової музики — від давніх обробок українських народних пісень до сучасної хорової творчості канадських композиторів, у т. ч. й українського походження, серед яких і Зенон Лавришин. Приїжджали і партнери Львівської національної філармонії — Вроцлавська національна філармонія. Польські музиканти привезли оркестр, барокову капела, хор і провідних солістів. Вони виконали один зі світових шедеврів — «Месу сі-мінор» Йоганна-Себастьяна Баха. Вперше у Львові виконали знамениту ораторію Роберта Шумана «Рай і Пері», надзвичайно популярну у світі. Ми спеціально надрукували лібрето цієї ораторії. Пері — це юна фея, яка мріє відкрити ворота Раю. Для виконання двох провідних ролей запросили спеціальних гостей із Німеччини — тенора Мартіна Латке та його дружину, сопрано Штефі Лєман. Львівська прем’єра цього знаменитого твору відбулася 5 червня, а вже наступного дня повний склад вирушив на інший фестиваль — «Опера-Тульчин-фест». На завершення фестивалю «Віртуози» озвучили геніальний твір Фелікса Мендельсона Elias. Це музична оповідь про життя і діяння святого пророка Іллі, масштабна ораторія, що триває майже дві години. Для її виконання, крім симфонічного оркестру та солістів із України (Софія Соловій, Дарія Князева, Роман Антонюк), спеціально до Львова вперше приїхав Нюрнберзький концертний хор із Німеччини.

Успіх — у консервативності
— Програма була насичена, мабуть, у стінах філармонії усім музикантам було «затісно»?
— Ми так розпланували музичні програми, що майже усі концерти відбувалися у Концертній залі Людкевича. У деякі дні мали і по два концерти. Виконання «Меси сі-мінор» Баха відбулося у латинській катедрі. А проект «Ретроспектива» Львівського камерного оркестру «Академія» — в Будинку органної музики, оскільки оркестр святкує свій 60-річний ювілей, а в перші десятиліття свого існування вони часто виступали саме в органній залі.
— Подейкують, що цього року ви вирішили дещо змінити формат фестивалю?
— Мабуть, певна успішність цього фестивалю полягає у тому, що він є у доброму розумінні консервативним — має стратегію і напрямки, яким ніколи не зраджує. Це виконання найкращих взірців світової класики й їхнє виконання найкращими солістами, ансамблями та дириґентами. До прикладу: у день відкриття фестивалю виконували потрійний концерт Бетговена — твір, який грають у світі на багатьох фестивалях. І завжди виникає запитання: а хто солісти цього геніальному твору? У нас їх було троє: двоє львів’ян, котрі роблять успішну світову кар’єру, — скрипаль Олег Каськів і піаніст Андрій Драґан, котрі живуть у Швейцарії. А на віолончелі разом із ними грав їхній колега Алессіо П’янеллі. Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів» також працював зі своїми знаменитими партнерами — це харків’янин скрипаль Валерій Соколов, котрий приїхав до Львова з Німеччини. У його виконанні прозвучав «Перший скрипковий концерт» Дмитра Шостаковича. Разом із ним виступили скрипаль Володимир Ципін із США й австрійський дириґент Шандор Карої.
Також на нашій сцені виступали сестри, відомі всьому світові і котрі завжди бажані гості у Львові, — сопрано Оля Пасічник і піаністка Наталя Пасічник. Об’єднало їх виконання найкращих творів Фелікса Мендельсона, бо, як з’ясувалося, цей рік — ювілейний для цього великого композитора. Можливо, саме тому багато виконавців додають його твори у свою концертну програму. Традиційно на фестиваль кілька років поспіль приїжджає японський дириґент Шюнго Моріяма, цього разу він привіз кращих молодих японських солістів, які виконали найкращі інструментальні концерти Сен-Санса, Чайковського та Бетговена.

Музи не можуть мовчати
— На фестивалі домінувала винятково класика?
— Переважно так. Дириґент зі Словаччини Маріо Косік, із яким ми починаємо нову співпрацю, дириґував концерт, на якому солісткою буде знана львівська піаністка Оксана Рапіта. Вони виконали «Четвертий фортепіанний концерт» Сергія Рахманінова. А добре знаний львівській публіці дириґент Віктор Плоскіна виконав зі скрипалем Назарієм Пилатюком «Другий скрипковий концерт» Дмитра Шостаковича. Традиційно сцена «Віртуозів» завжди відчиняє двері для молодих перспективних виконавців, котрі тісно пов’язані зі Львовом. Цього року під таким девізом уперше на фестивалі з великим сольним фортепіанним рециталем виступив уже відомий піаніст, лауреат багатьох престижних конкурсів Данило Саєнко. Ще на фестивалі виступили молодий львів’янин-скрипаль Тома Бервецький, котрий навчається у Франції, і піаніст Ростислав Федина, студент Львівської музичної академії. Крім цього, на фестивалі знову виступив піаніст Борис Блох, котрого дуже люблять у Львові. А вперше завітав до Львова знаменитий польський альтист Марцін Муравський.
— У фестивалі брали участь представники багатьох країн світу. Не виникало питань стосовно безпеки, адже в Україні йде війна?
— Зацікавлення Україною — дуже велике. Мене особисто це тішить, бо дає можливість спілкуватися з музикантами високого світового рівня. Їм цікаво їхати до Львова і знайомитися з культурою не лише нашого міста, а й України загалом. Вони відкриті до діалогу, хоча добре усвідомлюють, що у нас є ряд негараздів, знають, що фестиваль не фінансують так, як би мали, але вони не ставлять якихось спеціальних вимог, йдеться лише про звичайні побутові речі, аби тільки мати можливість побути у Львові кілька днів. Останні два-три роки ніхто не згадував про війну. Це не добре, бо ми розуміємо, що війна триває. Навіть якщо вона за тисячу кілометрів від нас. З іншого боку, музи не можуть мовчати. Постійним лейтмотивом наших останніх фестивалів є гасло Classic for Peace, це наше спільне бажання. Адже ми розуміємо: музика — це не тільки гармонія, це прекрасний вид мистецтва, здатний до комунікації, яка може врівноважити все, що не можна здобути іншими засобами. Тому такі фестивалі, навіть у такий важкий для держави час, повинні відбуватися.
— Львівська філармонія нещодавно отримала статус Національної. Що це дало колективу?
— В Україні є лише дві філармонії, які мають статус Національної, — у Львові та столиці. Якщо говорити про пріоритетність, то це, звісно, визнання. І величезна гордість. Це важливо для колективу, бо ми багато і посилено працюємо. Це як сатисфакція того, що нас виділили серед інших. Поза тим є й інші речі, як, скажімо, міжнародна співпраця, яка стає значно активнішою та цікавішою. Ну і, звісно, певна матеріальна сатисфакція. У всього артистичного персоналу зросли посадові оклади, що неабияк стимулює.
Розмовляла Галина Ярема, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online

Loading...