Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 21, 2017

Володимир Співаковський: «Не всі реформи можуть бути болючими»

Автор:

|

Лютий 05, 2015

|

Рубрика:

Володимир Співаковський: «Не всі реформи можуть бути болючими»

Володимир Співаковський

Реалізувавши понад 50 бізнес-проектів у різних сферах — рекламі, маркетингу, книговидавництві, освіті, — Володимир Співаковський, президент освітньої корпорації «Ґранд», переконався в тому, що всю систему освіти в країні можна реформувати за три роки без великих фінансових вкладень.
— За яких умов нинішня система освіти може радикально змінитися?
— Спочатку потрібно привести її в адекватне співвідношення з епохою. Ми живемо в інформаційну епоху, а інформації ніхто не вчить. У курсі біології нічого немає про генно-модифіковані організми, клонування, ботокс, тобто про все те, чим зараз живе світ. У фізиці нічого немає про колайдер. Алгебра — часів Середньовіччя. А найактуальніші розділи в математиці — теорія множин, фрактали, теорія ймовірності. Безліч людей в Україні прокидається з однією думкою: де взяти гроші. Якщо це так важливо, то чому не навчати вже в школі, звідки беруться гроші, як їх витрачати, як накопичувати та втрачати?
— Хто, на вашу думку, здатен розробити програми такого навчання? Міністерство освіти та науки (МОН)?
— Функція МОН — утримувати 18 тис. шкіл, 800 вищих навчальних закладів (ВНЗ) і 600 науково-дослідних інститутів в умовах, коли немає грошей, дахи протікають, а зарплат не вистачає. Це — складне господарство, і ним має займатися досвідчений бюрократ. А реформу повинні робити кризові менеджери, причому винятково збоку. Люди, які перебувають усередині системи, не в змозі її реорганізувати.
— Але вигадати мало — потрібні гроші для втілення ідей…
— В Україні консолідований бюджет на систему освіти — приблизно 100 млрд грн. Мені шкода грошей, які держава витрачає на цю нісенітницю, бо нинішні випускники шкіл і ВНЗ — це на 80 % брак. За таку кількість бракованої продукції ніхто не платитиме. Зараз кажуть, що всі реформи, які повинні пройти в країні, — болючі, непопулярні, потрібно затягнути паски та терпіти всю цю біду. Але не всі реформи можуть бути болючими. Реформувати освіту я б узявся навіть з економією коштів, а не з перевитратою. А коли система почне видавати якість, то гроші в освіту поллються рікою.
— І як ви пропонуєте забезпечити цю якість?
— Потрібно знати відповіді на шість головних запитань: чого вчити, як і навіщо, хто це буде робити, скільки це коштує й хто заплатить. Коли будуть зрозумілими відповіді, відразу все стане на свої місця. Навчальний процес має ділитися на три частини: науки, соціальні комунікації та практичне втілення знань. Потрібно навчати працювати з інформацією, а в Україні 90 % вчителів бояться доторкнутися до кнопок, вважаючи, що Інтернет — це купа бруду.
Інформацію в XXI ст. потрібно вміти добувати, фільтрувати, аналізувати, розпізнавати, узагальнювати, конструювати й застосовувати. А вчителі зараз мало чого нового можуть навчити, вони безнадійно відстали від учнів. Тому педагогам так мало платять.
— Може, спочатку їм потрібно підняти зарплату, щоби був стимул не відставати від життя?
— У Туреччині років зо п’ять тому була схожа проблема. Учителям підвищили зарплату з 200 до 600 USD. Знаєте, чим це закінчилося? Чоловіки кинулися в школу, витіснивши жінок, гендерну проблему було вирішено, але якість освіти не покращилася. Учитель не може почати навчати краще навіть за більшу зарплату, якщо не володіє технологіями XXI ст. і не розуміє, що, до чого та навіщо. Потрібен новий зміст у навчанні, вчителі мають його освоїти й працювати не на зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), а на інші результати.
— А як ви ставитеся до впровадження обов’язкових уроків патріотизму?
— У нас слово «урок» сприймають як 45 хвилин повчання. Так не повинно бути. Коли почали гинути люди з «Небесної сотні», ми своїх учнів нічому не повчали. Просто сказали: обговоріть — можливо, варто якось відреагувати. А може, і не потрібно. Через кілька днів діти влаштували вечір пам’яті, запросивши учасників тих подій, дивилися фільм про Майдан. Були сильні емоції, дехто плакав.
— А початкова військова підготовка?
— Якщо треба, то треба. Я, загалом, — не мілітарист, і налаштований по-пацифістському. Але коли ворог напав і треба захищатися, потрібно це робити й навчати цього. Якщо треба — я й сам устану, візьму рушницю та піду.
— Раніше були ще й уроки політінформації. Вони теж потрібні?
— Ні. Політика і релігія повинні бути відокремлені від школи. Це — родинна справа: одні вірять у одне, інші — в інше. У школі цього категорично не має бути.
— У зв’язку з реформами в освіті часто виникають суперечки, скільки років потрібно вчитися. Тож скільки?
— Ось вам приклад. Є лопата з держаком завдовжки 1 м. Зробимо його довшим на 20 см — чи буде це реформою сільського господарства? Питання полягає не в кількості років навчання, а в тому, чого та як навчати й хто це буде робити, інакше відбувається підміна понять. Коли у нас вирішили перейшти на 12-річне навчання, щоби тільки сподобатися європейцям, то просто включили п’ятирічних дітей у цей цикл. Так нічого не вирішиш.
— Чому ж досі дотримуються такого підходу?
— Немає розуміння того, що потрібно робити. А я це знаю, і все, про що я кажу, вже працює. Я створив «Гіпермаркет знань» — онлайн-ресурс, яким користується 200 тис. вчителів і учнів із 58 країн світу. Зробив школу, людям вона подобається.
— Що ви думаєте з приводу боротьби з корупцією в освіті?
— Корупція в школі виникає через оцінки. Тому треба припинити вважати їх фетишем і товаром, за який учень готовий платити. А тести ЗНО — взагалі, перекручене розуміння суті освіти. Заявлена мета цього тестування — справедливість під час вступу до ВНЗ. Проблема «оцінка за будь-яку ціну» була актуальна в часи дефіциту місць у ВНЗ, коли був ажіотаж. Тепер в Україні — близько 800 ВНЗ, і кількість випускників вже зрівнялася з числом вільних місць. І питання, хто куди вступає, повинно вирішуватися не на ЗНО. Увесь світ йде іншим шляхом.
— Яким саме?
— Учень вибирає низку ВНЗ, надсилає туди резюме, свої оцінки й творчі роботи. Там розглядають документи і дають відповідь: чи підходить їм претендент і на яку форму навчання — платно, безкоштовно або навіть зі стипендією. Звісно, тестування існують, але це не є ажіотажним і смертельним боєм за життя.
— Ви не вважаєте, що це — назавжди?
— У нас просто країна — повільна. І хоча зараз важкі випробування: війна, корупція, саботаж, Україна йде правильним шляхом.
Розмовляв Руслан Іванов, «Кореспондент»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...