Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Володимир Кіпень: «Ми розвіяли кілька дуже поширених російською пропагандою міфів»

Автор:

|

Травень 17, 2016

|

Рубрика:

Володимир Кіпень: «Ми розвіяли кілька дуже поширених російською пропагандою міфів»

Володимир Кіпень

Володимир Кіпень — доцент Донецького національного університету (ДонНУ) та голова Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу. Він вважає, що рішення про переїзд із Донецька у Вінницю в вересні 2014 було запізнілим.
— Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу переїхав до Вінниці восени 2014-го. Але ситуація в Донецьку була напруженою від травня. Ви вірили, що вдасться залишитись у Донецьку і не буде потреби виїжджати?
— Улітку 2014 року, коли наступали українські добровольчі батальйони, ми вірили, що на початку нового навчального року ми повернемось у звільнений Донецьк. Ми хотіли повернутись і продовжити працювати, очищати авгієві стайні, які так яскраво проявилися під час так званої руської весни. На жаль, не склалося. Тому значна кількість тих, хто підтримував Україну в Донецькій і Луганській областях, були змушені поневірятися. Лише наприкінці вересня Міністерство освіти та науки (МОН) рішення про переїзд Донецького національного університету до Вінниці.
— Чи не було це запізно?
— Те, що це було запізно, навіть говорити не треба. МОН, як і весь український державний апарат, було паралізоване. Для нього це була криза завеликого масштабу. Тому вийшло так, що університети на територіях, захоплених бойовиками, залишили напризволяще. Лише потім прийняли рішення про передислокацію 16 вищих навчальних закладів (ВНЗ). Багато що робилося спонтанно, тому і тепер деякі університети перебувають у скруті. Це стосується і навчального процесу, і матеріальних умов як викладачів, так і студентів. Міністерству треба засвоїти цей урок і бути готовим до повернення України та ВНЗ на окуповані території.
— Чим відрізняється робота Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу в Донецьку та Вінниці?
— Головне, що ми змогли організувати роботу на новому місці. Перереєструвались у Вінницькій області. Інститут отримав офіційний статус свого перебування тут. Але діяльність не може бути такою ж, як у Донецьку. Там ми провели наше останнє аналітичне дослідження навесні 2014 року. Воно стосувалося ключових проблем політичного вибору громадян та політичної ситуації. Дослідження набуло широкого розголосу, бо відобразило реальні настрої. У Вінниці пріоритетні напрями діяльності змінились. Інститут бачив дуже складну ситуацію в ДонНУ. Через це ми займалися проектами, які допомогли університетові з європейським вибором, відновленням та інноваційним розвитком. Консультувались із представниками міжнародних донорських структур і підготували проект для фонду «Відродження». Він виділив 7 млн грн. Також ми проводили власні дослідження, аналізували інформаційний простір, зокрема і на Донбасі.
— Можете докладніше розповісти про результати останнього дослідження?
— Ми розвіяли кілька дуже поширених російською пропагандою міфів. По-перше — про те, що Донбас в абсолютній більшості підтримує сепаратистів, а також російське вторгнення. По-друге, міф відсутності України на Донбасі, а також того, що там живе особливий народ із власною ментальністю. Дослідження провели емпіричним шляхом, дотримуючись усіх наукових стандартів. У результаті побачили, що навесні 2014 року абсолютна більшість, на рівні 65 %, орієнтувалася на перебування Донецької області в Україні, на підтримку українського розвитку Донбасу. Сепаратистських і проросійських настроїв було набагато менше — 32 %.
— Чи комунікуєте тепер із російською стороною?
— Ні наукових, ні громадських, ні особистих стосунків із російськими колегами зараз немає. Для них зв’язки з організаціями, що мають виражену проукраїнську позицію, — елемент небезпеки як для таких, хто не підтримує політику Путіна. Це — велика проблема, бо наука й дослідження мають комунікувати, обмінюватися даними, шукати істину та звільняти інформаційний простір від пропаганди. На жаль, такої можливості зараз не бачимо.
— Минуло два роки від початку окупації територій на сході України. Можете розказати, з якими проблемами стикаються переселенці?
— Україна, за статистикою Організації Об’єднаних Націй, входить до десятки країн світу, які мають найбільшу кількість внутрішньо переселених осіб. Таких — майже 2 млн. Ці люди досі не мають багатьох фундаментальних прав, зафіксованих у Конституції України. Ми не могли голосувати на виборах, не маємо більш-менш стабільного статусу, багато людей потерпають через скруту. У переважної більшості переселенців на окупованій території залишилося все майно. Держава виявилася неготовою до цих проблем. Так, прийнято закони та постанови Кабміну про проблеми переселенців, але якість їхньої реалізації — сумнівна. Державна політика має бути чітко прописана. Її реалізація не має породжувати групи, що стигматизуються в суспільстві, створювати нові вогнища невдоволення. Треба запобігати цьому, працювати над політикою, що забезпечує виконання основних прав громадян України — переселенців — й інтеграцію в нові громади, де вони проживають. На владу чекає значна робота, а часу залишилося не так багато.
Розмовляв Олексій Коваленко, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...