Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

Вікторія Сюмар: «Шквал критики до влади менш страшний, ніж її неспроможність відповідати на болючі питання»

Автор:

|

Жовтень 06, 2016

|

Рубрика:

Вікторія Сюмар: «Шквал критики до влади менш страшний, ніж її неспроможність відповідати на болючі питання»

Вікторія Сюмар

Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар упевнена, що правда рано чи пізно переможе, вле Україні бракує грамотного проактивного відстоювання своєї позиції.

Про мораль і закон
— Як буде вирішуватися питання щодо антиукраїнської діяльності телеканалу «Інтер»?
— Законодавство чітко передбачає, як має відбуватися позбавлення ліцензії. Має бути відповідний моніторинг, доведені такі речі як, пропаганда війни чи ненависті. Якщо такі факти є, Національна рада з питань телерадіомовлення може звернутися до суду в зв’язку з цим. Наш Комітет розглядав це питання, і ми наголошували на відповідальності самих журналістів. Тому що правова держава будується на відповідальності кожного: і політика, і чиновника, і суддів, і, звісно, самих журналістів.
— Інша гучна справа. «Квартал 95» та їхній «жарт» у Юрмалі (тоді вони висміювали те, що Україна постійно позичає гроші в інших. — Ред.)…
— Це — зі сфери моралі. Оскільки творчі професії, такі як журналістика, акторство, мають право на своє довільне трактування, на гіперболу. Але коли країна переживає настільки важкі часи, коли дуже багато людей гинуть для того, щоб відстояти честь країни, її територіальну цілісність, чи доцільно використовувати принизливі порівняння і гіперболізувати те, що країна змушена брати ці запозичення? Таке ставлення і такі порівняння не є адекватними. Тобто, завжди потрібно співвідносити свободу та певні етичні норми, і відповідальність за свої слова.
— То їх просто розлюблять, і все…
— Так, думаю, що політик за свої рішення несе політичну відповідальність, актор за свою поведінку несе відповідальність своєю популярністю, своїм рейтинґом. І канал, до речі, також несе відповідальність своїм рейтинґом.
— Випадок із вашим колегою, депутатом і колишнім журналістом Сергієм Лещенком (він купив собі дорогуще помешкання, вартість якого значно більша за його статки. — Ред.). Чи не можна розглядати це як кампанію, спрямовану на те, щоби суспільство не довіряло журналістам? Чи це теж пролягає в етичній площині?
— Факти має перевірити Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і дати свої висновки. Бо це вже не етика, а закон. Оскільки мова йде про чиновника, народного депутата. Але й тут є багато етичних складових — це ляже негативом на ціле нове покоління політиків. Сергій сам завжди виставляв надзвичайно високі вимоги до політиків, не зважав на їхні декларації, коли казав про те, що вони прагнуть розкоші, вважаючи, що політики мають бути скромними. Він сам багато років привчав до цього країну. А тепер сам має справу з цим.

Про захист інформаційного середовища
— Що змінить закон, що виводить російський продукт із українського ринку, який готував ваш Комітет?
— Введення цього закону означатиме збільшення українського продукту і виведення російського. І це може не подобатися певним медіа-групам, що сидять на закупівлях концертів російських артистів і не хочуть витрачатися на запис українських.
— А це не може відштовхнути певну частину населення, яке звикло споживати медійний продукт російською мовою?
— Мова йде не про мову, а про програми. Російські гумористичні програми, концерти — все, що обурювало суспільство на «Інтері». Цей закон — не стільки про російське, скільки про логіку. Даруйте, Україна інтегрується до Європейського Союзу. Саме через це в нас є квота європейського продукту, але ця квота повністю закривається російським продуктом. Чому? Який стосунок має Росія до Європи? Де вона пропагує європейські стандарти та цінності? Ніде. Це абсолютно інша мораль й абсолютно інші цінності «руського міра». Росія використовує інформацію як засіб ідеологічної обробки.
— Отже, якщо український канал готує новини російською, то його це не стосується?
— Звісно, ні. Мова йде про продукт виробництва Росії.
— А яка доля проекту державної доктрини інформаційної безпеки, що був погоджений ще в жовтні 2015 року?
— Його мала схвалити Рада з національної безпеки й оборони. Там є низка термінів, які викликають питання.
— А на рівні Верховної Ради готуються якісь нові закони чи поправки?
— Ми на захист інформаційного простору зробили достатньо багато у цій каденції. Спробуємо утримувати баланс і далі. Напевно, дамо повноваження Національній раді штрафувати телеканали за порушення, пов’язані зі сферою безпеки.
— А на скільки будуть штрафувати?
— На 25 % від ліцензійного збору. Це максимальний штраф. Штрафи — поширена європейська практика. Водночас, в Європі набагато більша довіра до національних регуляторів у сфері телебачення та радіомовлення, а у нас неможливо без рішення суду позбавляти телерадіомовників ліцензії. В Європі кабельні оператори й інтернет-провайдери можуть зупиняти контент через порушення авторських прав. А в Україні усі ці речі сприймаються надзвичайно гостро, і ми ліберально підходимо до впровадження таких норм, обираючи м’якіші підходи.
— Не можу згадати випадків позбавлення ліцензій…
— Бо не було таких випадків. Єдине, що вдалося, це закрити російські телеканали, та й то — тимчасово і рішенням суду.

Про кримінал і сепаратистів
— Чи часто до вас звертаються журналісти зі скаргами на порушення свободи слова?
— Значно частіше скаржаться на порушення прав і бездіяльність силових структур. Проблема є у відсутності розслідувань справ проти журналістів, а не в тотальній цензурі з боку держави.
— Як просувається розслідування у справі Шеремета?
— Служба безпеки України прозвітувала, що вони співпрацюють із низькою міжнародних структур, таких як ФБР та Інтерпол.
— А у справі Бузини?
— Там є просування. Тепер — суд і покарання.
— Великий резонанс викликала ваша пропозиція щодо винесення питання подальшої долі Донбасу на референдум…
— Влада має критично пред’явити суспільству варіанти вирішення проблеми Донбасу та бодай почати загальнонаціональне обговорення, як їх вирішувати. Бо чим далі, тим більше нам дорікатимуть на відсутність стратегії вирішення базової проблеми для державності. І не треба сприймати референдум, як відділення. Референдум варто сприймати як дискусію, осмислення варіантів вирішення проблеми й об’єднання довкола одного з варіантів. Країна готова боротися за визволення цих територій. І треба розуміти, що військовий бюджет має бути набагато більшим, і обороноздатність має бути пріоритетом.
— Для Донбасу треба робити окремий інформаційний продукт?
— В жодному разі. Там треба контролювати там засоби поширення інформації. Телевежі ж контролюють росіяни. Російські інженери займалися перекомутуванням каналів. Вони їх захоплювали одними з перших і утримували міцніше, ніж адміністрації. Доведеться вести війну на цій території, щоб фізично захопити цю вежу і лиш тоді говорити про підготовку продукту. Але, це — не найбільша проблема, значно більша — як повернути контроль над самими територіями. Є воєнний шлях, є шлях, який нам нав’язують росіяни через федералізацію й є варіант «розійшлися, так розійшлися». Тому давайте дискутувати: чого ми хочемо, скільки це коштує, і чи готові ми за це платити таку ціну.

Про пропаганду
— Нещодавно ви відвідали Німеччину. Вплив російської пропаганди там відчувається…
— Не тільки вплив російської пропаганди, а вплив відсутності твердої та сильної позиції України. Ми не спроможні відстоювати та продавати, що називається, в інформаційному просторі свої досягнення. Це велика проблема, адже за два роки Україна пройшла величезну трансформацію. Такого рівня прозорості, як зараз є в Україні, в Німеччині немає.
— Як можна говорити «голосніше» зі західним споживачем інформаційного продукту?
— На жаль, у нас немає ресурсів на ведення інформаційних кампаній, бо вони коштують дорого. Можемо хіба що самі бути активними. Маємо активне посольство в Берліні. Вони можуть влаштовувати різні зустрічі та публічні заходи для того, щоб презентувати позицію України. Та потрібно мати більше інформування наших посольств про здобутки, які є в Україні, про успішні кейси розслідувань, всього того, що відбувається зараз.
Маємо навчитися розмовляти однією мовою — мовою Держави Україна.
— Чи можна це зробити, використовуючи наявні ресурси, майданчики, не вкладаючи шалені гроші, як, приміром, у російський Sputnik?
— Ми, звісно, не можемо конкурувати з Росією, бо такої структури взагалі не маємо. Але на нашому боці правда. Правда — це ресурс розумних людей. Розумні люди, зазвичай, формують громадську думку. Тому журналісти, політики переважно розуміють, що відбувається в рамках конфлікту в Україні. Тому правду треба і залишати своїм ресурсом. Це означає доносити інформацію, але й мати спроможність до чесної розмови, до визнання своїх помилок, визнання проблем, до критичного підходу до власних дій. І тим ми відрізняємося від махрової пропаганди.
Розмовляла Ольга Танасійчук, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...