Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 19, 2019

Віктор Суворов: «Ми ще побачимо, як завалиться Росія»

Автор:

|

Березень 26, 2015

|

Рубрика:

Віктор Суворов: «Ми ще побачимо, як завалиться Росія»

Віктор Суворов

Історик Віктор Суворов нещодавно створив акаунт у соціальних мережах, де опублікував глави зі своєї ще невиданої в Україні книги «Змієїд». Якщо коротко, це — історія про те, як чистили лави КДБ. Але є в ній щось від лицарського роману, любовна інтрига, красиві дівчата, подробиці кадебешного побуту й деталі життя, про які може розповісти тільки людина із цієї системи.

Терор — спосіб ротації для диктаторів
— Раніше ви писали, що за допомогою терору Сталін очищав і партію, й армію, і це нібито можна вважати своєрідним позитивом. Чи, по-вашому, такий терор справді зберігав боєздатність збройних сил?
— Після того, як я видав «Криголам», відразу ж посипалися запитання: як це Сталін міг готувати напад на Німеччину, адже він знищив великих, могутніх полководців. Там такий Тухачевський був геніальний, там був такий Якір геніальний…
І такими закидами намагалися спростувати «Криголам», тож мені довелося зайнятися цим питанням. Я вивчив те, що було до Другої світової війни в СРСР. І коли у мене з’явилися гарні документи, я написав книгу під назвою «Очищення» — про те, як Сталін чистив НКВС і Червону армію.
Чи були необхідні ті постійні чистки? Так, із моєї точки зору, абсолютно необхідні. Бо в демократичній державі існує механізм оновлення влади. Минуло чотири роки у Великій Британії, й обирають нового прем’єр-міністра, відбувається постійна ротація.
А при тоталітарному ладі ротації та вибору в народу немає, сидить нагорі великий вождь і він зобов’язаний робити цю ротацію насильницьким способом. Люди, котрі дорвалися до влади, звідти йти не хочуть, тому диктатору абсолютно необхідно їх звідти силоміць виганяти. І тоді починається велика кров: або диктатор знищує правлячий клас, або правлячий клас знищує диктатора. Після Сталіна насильницька ротація припинилася, і що ми отримали? Справжнісінький застій.
— Але в «Змієїді» ви подаєте цифри. Перед початком великої чистки у вищому керівництві НКВС був 41 комісар держбезпеки. Зі семи комісарів ГБ першого рангу було розстріляно сімох. Із 13 комісарів ГБ другого рангу розстріляно 11…
— Тут уже нікуди не втечеш від правди. Був 41 комісар державної безпеки. Один — генеральний комісар Ягода, семеро комісарів першого рангу, 13 — другого, і 20 комісарів третього рангу. З них тільки двоє пережило велику чистку, а після смерті Сталіна — один із тих, хто зостався, був розстріляний, а один помер у божевільні. Тобто з 41 людини ось того першого набору своєю смертю померла тільки одна, та й то завдяки божевільні. Цей період історії відносно мало знайомий молодому поколінню. Але він — шалено цікавий. Це — наше минуле, ми зобов’язані його знати.
— Ви завжди розповідали про розвідку, контррозвідку СРСР як про щось логічне і струнке. Але яка логіка в тому, щоби постійно вбивати? Вбили Троцького, Бандеру, Новодворську, Старовойтову, Литвиненка, Нємцова. Який сенс убивати поваленого або незагрозливого ворога?
— Існує дві розвідки, одна — військова (ГРУ), друга — контррозвідка (КДБ, тепер — ФСБ). ГРУ ніколи нікому не мстилося, там ставилося завдання добувати й обробляти інформацію. І якщо я добув інформацію, отже, я —успішний. А ВЧК, НКВС і КДБ захищали країну від внутрішніх ворогів, тому вони — такі криваві.
Навіть якщо Олександр Солженицин перебуває у США, він «мутить» народи СРСР. І хоча він — на іншому боці нашої планети, все одно він — внутрішній ворог, його потрібно якось нейтралізувати чи оббрехати.
Чому в НКВС була традиція вбивати? Щоби залякати всіх інших. Політичні вбивства скоювали в найширшому діапазоні. Або ми вбиваємо так, щоби ніхто не здогадався, що це – вбивство, як-от Степана Бандеру — недемонстративно. Або це вбивство має статися так, як убиває мафія, — на сходах обласної адміністрації серед білого дня й на очах поліції та телекамер, з автомата, так, щоби про це говорив увесь світ. Так був убитий Борис Нємцов.
— У вбивстві Нємцова ви звинувачуєте ФСБ?
— Я звинувачую Федеральну службу охорони (ФСО). Колись це було управління всередині КДБ, яке займалося охороною вождів. Після краху СРСР ця служба була виділена зі складу КДБ і перейменована. Зараз це — окрема таємна служба, що займається охороною президента й інших вищих посадових осіб.
Кремль перебуває під контролем ФСО. Як вдалося комусь убити на урядовій трасі, поряд із собором Василя Блаженного, поряд із кремлівськими вежами — і ФСО нікого не заарештувала? Вибачте, або ж цих хлопців треба розігнати всіх к бісовій матері, заарештувати начальника за халатність, або вони це зробили за наказом вищого начальства. А підкоряються вони напряму Путіну.

Якщо вже Сталіна вбили, то що там Путіна…
— Чи ви вірите в можливість палацового перевороту в Росії?
— Вірю — це надто м’яко сказано, я свято вірю в те, що палацові перевороти не тільки можливі, а що вони завжди будуть. Це — не просто традиція, а єдиний спосіб зміни керівництва. Іншого просто немає. Моя остання книга про Жукова «Облом» присвячена світлій пам’яті Абдурахмана Авторханова, котрий першим розкрив таємницю убивства Сталіна. А якщо вже товариша Сталіна вбили, то якогось там Путіна…
— Якщо ми нарешті побачимо «Лебедине озеро» у зв’язку з кончиною здрібнілого «вождя», то вже можна буде із чистою сумлінням вас запрошувати в Україну…
— Спасибі величезне. Але цього «великого кремлівського начальника» я не боюся. Існує й інша причина: в Естонії, Литві та Латвії опубліковано по 15-16 моїх книг. У Польщі — 18. Книги вийшли і в Греції, Іспанії, Португалії тощо. Найбільше відстає тут Україна. І мені дуже шкода. Кажу: хлопці, ну, невже вам не цікаво? Гарна книжка, стараюся я. А в Україні вийшло три чи чотири книжки. Й я зарікся, що доки більша частина їх не вийде, не приїду.
— Ви гадаєте, що Росія все-таки ще переживе якийсь свій розпад?
— Я мислю, як розвідник. Мій добрий учитель полковник Землянський мені казав: ти шукай завжди правило, в цьому правилі шукай виняток, спробуй зрозуміти, чому цей виняток є, яка причина і де потрібно шукати новий виняток. І ще, каже, шукай тенденцію, ось є одна подія, інша, в якому напрямку йде розвиток, тенденцію влови.
Так ось, яка тенденція. Існував надпотужний соціалістичний табір на чолі з СРСР — економічна, політична та військова наддержава — і його вірні друзі: Польща, Чехо-Словаччина, Німецька Демократична Республіка, Угорщина, Болгарія тощо. І раптом усе це завалилося. У той час вожді мали сісти за круглим столом і вирішити: хлопці, щось ми робимо неправильно, треба знайти причину розвалу. Якщо не знаєте, зверніться до вчених, до преси, зверніться до народу: щось із нами було не так, знайдімо помилку й усуньмо.
Але не було таких дебатів. Минає два роки, і валиться великий Радянський Союз. Був великий соціалістичний блок — він завалився, був великий СРСР — він завалився, залишилася велика Росія — і вона розвалиться. І я більше скажу: ми до цього доживемо. І нікуди вона не подінеться, відбувається вимирання російського народу, йде деградація розумова, емоційна, інтелектуальна, деградація народу та його еліти. Якщо в Україні щось не так, український народ виходить на Майдан, скидає злодіїв, злочинців і виганяє, а якщо це відбувається в Росії, то російський народ каже, що це — Державний департамент і злий дядько Обама.

Активність у соцмережах свідчить, що війна України — справді народна
— Чи ви вважаєте позитивним для цієї війни те, що ми всі вболіваємо, підказуємо генералам, коментуємо у «Фейсбуці» військові операції, аналітики дають у соцмережах прочухана Генштабу?
— Це — індикатор того, що — війна народна, це не якісь там «шурики» сидять у Генштабі й стрілки малюють. Це свідчить про те, що народ уболіває, підтримує, зустрічає бійця і вітає його, народ обговорює помилки керівництва, народ небайдужий до цієї війни. Ви подивіться, коли Росія воювала в Чечні. Як там було? Щоби мого синочка туди не послали, а те, що звідти боєць повернувся без рук, без ніг, та кому це треба, якщо це — не моє? Нікого це не цікавило і не обходило. А тут іде народна війна.
— Як гадаєте, цих так званих лідерів ЛНР, ДНР російське керівництво уб’є з часом чи ні?
— У них немає майбутнього, вони не доживуть до нового року. Дивлюся російське телебачення, от учора показують мапу, де написано — «Донецька область». Ніяких «ЛНР-ДНР». Цим хлопцям — кінець, нікому вони не потрібні, вже офіційно оголошено, що цих людей не можна пускати в Росію, бо вони несуть зі собою аґресію.
— Скажіть, а Україна потроху вчиться воювати? Ви бачите якийсь прогрес у нашій стратегії, тактиці?
— Український народ знає, як боротися за свободу, український народ домігся цієї свободи, хлопці стояли на Майдані, стояли на смерть, були готові вмирати й умирали. Вони розберуться з тими некомпетентними товаришами, котрі, сидячи в кабінетах, керують цією війною.
Розмовляли Лана Самохвалова, Євген Якунов і Віктор Мішковський, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...