Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 25, 2018

Віктор Небоженко: «Тимошенко сформує уряд у вигнанні»

Автор:

|

Жовтень 18, 2012

|

Рубрика:

Віктор Небоженко: «Тимошенко сформує уряд у вигнанні»

Як писав «Міст», сенат США схвалив резолюцію з вимогою до керівництва України негайно звільнити екс-прем’єра Юлію Тимошенко. Крім цього верхня палата Конґресу запропонувала Держдепартаменту застосувати санкції щодо осіб, причетних до ув’язнення колишньої голови українського Кабміну. Якраз після прийняття резолюції Філіп Ґордон, помічник держсекретаря США з європейських і євразійських справ, заявив, що, таким чином, відносини офіційних Вашингтона та Києва зараз «поставлено на паузу через переслідування українською владою екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко й інших діячів опозиції». Дуже символічно, що кнопку pause американці натиснули напередодні візиту до США українського президента. То чи варто очікувати реальних санкцій із боку США після резолюції сенату? Про це — у розмові з відомим політологом Віктором Небоженком, директором соціологічної служби «Український барометр.

Захист, обраний МЗС, — неправильний
— Вікторе Сергійовичу, багато ваших колег говорить про те, що резолюція по Україні, затверджена сенатом США, є останнім попереджувальним сигналом перед застосуванням санкцій. Як ви оцінюєте цей документ?
— Резолюція справді вирізняється дуже жорсткою тональністю часів «холодної війни». Сполучені Штати давно вже не оголошували нікому таких застережень. І в цьому випадку вони оголошують війну не Україні, а українському уряду або, як вони кажуть, режиму Януковича. Тобто, перша політологічна особливість цього документа полягає в тому, що чітко розділяється Україна й режим влади.
І на цей вкрай важливий момент Міністерство закордонних справ (МЗС) України не звернуло уваги. Не можна не сказати про неадекватної реакції нашого МЗС. У цьому випадку необхідно було застосувати всілякі дипломатичні засоби, для того щоби мінімізувати можливий негатив. Реакція ж МЗС тільки посилила конфлікт. Можна, звичайно, звинувачувати США в тому, що в них немає демократії, а саме таким є зміст відповіді українського відомства. Але після Каддафі та Мубарака важко сказати щось погане на адресу Сполучених Штатів. Зрештою, я не вважаю, що це – останнє слово США, оскільки вони, як мені здається, завжди залишають двері відчиненими. До цієї резолюції треба було поставитися м’якше й не чекати на наступне — жорсткіше – рішення. Адже подальше рішення буде оформлене вже не у вигляді резолюції сенату. Це буде звичайне, бюрократично жорстоке рішення Держдепу. Ось це вже буде недобре.
— У чому саме, на ваш погляд, полягатиме рішення Держдепу: у забороні на в’їзд до США низки українських чиновників, в економічних санкціях?
— Перш за все, у відкритті фінансових розслідувань щодо фірм, які торгують із фірмами сина президента. Зараз, наприклад, 40 білоруських підприємств, що мають свої інтереси з американськими компаніями, потрапляють під режим розслідування. А це – погано, коли над вами нависає податкова або чиновник з іншої країни й постійно питає, звідки ти взяв ті чи інші гроші. Нам не слід сидіти склавши руки й очікувати таких кроків із боку США. Тому ще раз підкреслю: захист, обраний МЗС, який каже, що там немає демократії, а сенат не є виконавчою владою, — неправильний. У тому-то й річ, що, коли проти наших політиків почне працювати звичайний держдепівський чиновник, це буде набагато гірше, ніж усі розмови сенаторів.
— Сьогодні багато, причому, як мені здається, небезпідставно, критикують реакцію українського МЗС. Проте лише одиниці згадують про те, яка реакція була б адекватною в цій ситуації. Як ви вважаєте, яким чином необхідно було діяти нашим дипломатам?
— У разі появи, з одного боку, документа, який інша сторона сприймає як дипломатично ворожий, надсилається «гонець» із повноважними представниками для вирішення конфлікту. Якщо цього не робиться, то конфлікт переходить на наступну стадію. Що зробило українське МЗС? Відправило в США президента. Але ще в момент голосування в сенаті повинен був не Леонід Кожара («регіонал», заступник голови Комітету ВРУ у закордонних справах. — Ред.) там сидіти, а міністр закордонних справ, який усіх там знає! А вони, у кінцевому рахунку, застосували засоби останнього ступеня — відправили в США главу держави. Я, наприклад, не можу зрозуміти, чому Костянтин Грищенко, ну, не те що підставляє президента, але вибирає для нього свідомо слабку позицію.

Постраждає передусім український бізнес
— Остаточну відповідь на питання: залишиться резолюція щодо України лише декларацією чи ж американці наповнять її юридичним змістом, очевидно, буде відома якраз після жовтневих виборів до ВРУ. І тут, до речі, зовсім не важливо, яким чином завершаться президентські вибори в США, оскільки автори «української» резолюції представляють різні партії. Джеймс Інгоф — республіканець, Дік Дурбін — демократ. Ви згодні?
— Цілком. І, до речі, згадайте недавню історію, пов’язану з Францією. Говорили, що, мовляв, ось, програє Саркозі вибори й відносини з урядом Франції налагодяться. Саркозі програв. Чи налагодилися стосунки?..
— Наскільки українське питання буде цікаве надалі?
— Треба розуміти, що Україна — один з елементів у перемовному процесі між Сполученими Штатами й Росією. І так буде завжди. І в цьому сенсі будь-якому українському прем’єр-міністру й дипломату можна лише поспівчувати. Людина, яка балотується в президенти або йде в дипломати, повинна знати, що опиниться між інтересами України, США та Росії. Зараз у нас, скажімо так, далеко не гладкі відносини з Росією. Деякі експерти кажуть, що, якби не Володимир Путін, усе було б інакше. Та не було б! Росія все одно жорстко відстоюватиме свої інтереси. Росіяни навчилися це робити, до речі, в американців.
Повертаючись до резолюції, зазначу, що слабкою ланкою в усій цій історії є наш міністр закордонних справ. Дивно просто! Адже п. Грищенко — блискучий американіст, він працював у США й чудово знає, що в тій ситуації саме він мав негайно вирушити в Штати. Замість цього через добу туди їде сам президент. Це — дипломатична поразка.
— Резолюція сенату США має рекомендаційний характер. Однак практика свідчить, що часто де-юре «сліпі» резолюційні постріли де-факто такими зовсім не є. І найдоречнішим тут може бути приклад із так званим списком Магнітського. Цей законопроект так іще й не прийняли в сенаті, проте в липні минулого року Держдеп заборонив своїм рішенням в’їзд на територію Сполучених Штатів цілій низці російських чиновників, які фігурують у «списку Магнітського». Як гадаєте, чи з’явиться «список Тимошенко»?
— Звичайно, список буде: або імені Тимошенко, або імені Ґонґадзе. А може, і зовсім не імені жертви. Наприклад, з’явиться список Рената Кузьміна…
Але найгірший шлях — той, який обрали стосовно Білорусі. Це — давно закрита країна, а от Україна — відкрита. Український бізнес на 70 % працює із Заходом. І якщо раптом буде формуватися список американських фірм, які співпрацюють з українськими компаніями, то це, я вам скажу, – набагато гірше за резолюцію сенату. Чому? Тому що це будуть робити бюрократи — жорстоко й поза політикою. А страждатиме, перш за все, український бізнес. Що зараз реально постраждає від цієї резолюції? Рейтинґ президента й рівень оцінки діяльності МЗС. Але якщо почнуть, грубо кажучи, бити по економічних суб’єктах, то ця ситуація для нас буде набагато важчою.

Вимога звільнити головного в’язня за медичними підставами — це оголошення війни
— Складно повірити в те, що ці ризики не прораховували в МЗС і інших держустановах. Чому ж у підсумку була озвучена абсолютно незграбна позиція офіційного Києва?
— Мені, відверто кажучи, не зрозуміло, чому. Раніше таку позицію можна було пояснити бажанням утихомирити Кремль. Але ж стосовно Кремля зараз провадиться точно така сама незграбна політика. Ви ж бачите, що зустрічі з Володимиром Путіним щоразу завершуються скандалами. І вважаю, що винен тут не Віктор Янукович. Я регулярно критикую президента за різні політичні негативи, але тут винен не він. Вважаю, що необхідно змінювати дипломатичну тактику й щодо Америки, і щодо Росії.
— Повернімося до резолюції сенату. Яку дипломатичну тактику необхідно було застосувати в цій ситуації?
— Треба було зібрати найкращі дипломатичні сили, використати лобістський вплив для того, щоби чітко проінвентаризувати претензії та, як мінімум, половину з них нейтралізувати.
— Ключовою вимогою резолюції є пункт про звільнення Юлії Тимошенко…
— Так, і зверніть увагу на те, як вони вимагають її звільнити. У резолюції написано: «Звільнення Тимошенко на медичних підставах». Що це означає? Те, що за допомогою Червоного хреста важко хвору Тимошенко вивозять за кордон. Таку позицію вибирають стосовно країн, із якими майже неможливо співпрацювати, — Сомалі, Конґо, Ефіопії та Судану. Це називається сомалійською моделлю вирішення проблеми.
— Ви вважаєте такий варіант реальним?
— А в української влади немає вибору, оскільки пролунав конкретний ультиматум. Вимога звільнити головного політичного в’язня за медичними підставами — це оголошення війни. Тож ескалація триватиме.
— Припустімо, що Юлію Тимошенко вивезуть за кордон. Що далі?
— Вона сформує опозиційний уряд у вигнанні. Це – масова практика. У кожній країні, де існують гострі політичні конфлікти, виникає така ситуація. У висновку ще раз хотів би підкреслити: у становищі, що зараз склалося, винен не президент Янукович, а дипломати. Одразу ж після затвердження резолюції треба було негайно встановлювати контакти, нейтралізувати гостроту проблеми. Замість цього МЗС України надіслав до США президента. Але ж він – не комунікатор, він не повинен вести перемовини, він є останнім обличчям! Там зараз повинен бути десант із 200 осіб із чіткими інструкціями стосовно зв’язків зі США. Має бути створено оперативний штаб. А чим займається Рада національної безпеки? Правильно, виборами. Чим займається Адміністрація президента? Виборами. А тим часом цунамі насувається зовсім з іншого боку.
Розмовляла Наталія Ромашова, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...