Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

Віктор Андрієнко: «Ми вийдемо на кіноринок з такими проектами, що в усіх роти повідкриваються»

Автор:

|

Вересень 01, 2016

|

Рубрика:

Віктор Андрієнко: «Ми вийдемо на кіноринок з такими проектами, що в усіх роти повідкриваються»

Віктор Андрієнко

Ми зустрілися з актором і режисером Віктором Андрієнком на Закарпатті, де він влаштовує покази фільму про Івана Силу. Після перегляду радо спілкується з дітлахами, роздає автографи та робить селфі. Спостерігаючи за ним, помічаєш, що йому це подобається. переймається, аби в українських дітей були українські герої і готовий про них годинами розповідати, якщо є потреба й нагода.

Україна вперше показала кіно, де не плачуть
— Фахівці вже бачили перший українських анімаційний ЗD-мультфільм із новим кіногероєм для дітлахів Микитою Кожум’якою, сином легендарного Кирила Кожум’яки, котрий у народній казці переміг дракона. Його взяли в міжнародний прокат, покажуть у 18 країнах світу…
— Ми вперше презентували його на цьогорічному Каннському фестивалі, а вперше в Україні — на Одеському фестивалі. Чекали оцінок дистрибуторів і критиків, вони схвальні. В Каннах сказали, зокрема, що це — перше українське кіно, де у фільмі не плачуть.
— А на дітях стрічку перевіряли?
— Було кілька показів фрагменту фільму на дитячих кінофестивалях. А нещодавно не просто показали дітям 15 хвилин фільму, а й зробили цілий майстер-клас. Дали можливість побачити, як робиться анімакіно. Я показав, як працюють аніматори, озвучують персонажів актори, як створюються декорації й оживають герої фільму. У рамках цього зробили озвучку частини фiльму з 40 дітлахами. Стільки емоцій було! Це й добра практика для аніматорів, коли вони бачать безпосередню реакцію дітей на свою роботу. Якщо подобається, вони хвалять, якщо ні — просто не дивитимуться. Коли ж бачиш позитивну реакцію, хочеться працювати ще більше. Та й варто більше уваги приділяти дитячому кіно — знайомити сучасних дітей із українською класикою дитячого кіно, яке було зроблено на Одеській кіностудії, кіностудії iм. Довженка, Київнаучфільмі.
— Ви казали, що «Микита Кожум’яка» — це спільна робота вашої команди…
— Так, у нас дуже добра команда. Головний режисер Манук Депоян дає загальне бачення, моє завдання — деталізувати все, розказати, підказати аніматорам, як краще задіяти між собою персонажів. Наразі, дуже вдячний хлопцям, що багато моїх ідей потрапили в це кіно. Я можу багато чого вигадати, а завдяки Мануку це все функціонує. У нашій студії Panama Grand Prix працює багато молодих людей, дехто прийшов із багатих проектів. Там гроші, зате у нас цікаво. А для того, щоб такі люди не втікали, кожна студія повинна мати не один проект, а кілька. Miramax, Pixar, Walt Disney працюють одночасно над десятьма проектами. Вже зараз пропонують те, що вийде у 2017-2018 рр. Можу сказати, що наступного року ми також вийдемо на кіноринок із двома новими проектами — такими, що в усіх роти повідкриваються! А якими, це, звісно, це таємниця.

Дітям потрібні українські герої
— Прем’єра фільму відбудеться 13 жовтня?
— 13 жовтня в Україні, пізніше буде показ на одному з центральних українських телеканалів, а світова прем’єра почнеться з листопада. В країнах Азії прокат піде дещо пізніше, у Кореї, Японії та Китаї показ буде на їхній Новий рік, у лютому. Але головне для мене — що у цей фільм «втягнув» усіх своїх друзів. Руслана Писанка, у котрої там дуже цікава роль Відьми. Василь Вірастюк озвучує батька Микити — Кирила Кожум’яку. Від його здібностей знімальна група була в шоці. Режисер Манук Депоян дивувався: «Я не знав, що Василь такий файний актор». Сергій Сивохо — найкращий Дракон. Він, до слова, сказав, що «Микита Кожум’яка» — це його спокута перед дитячим кіно, бо колись його ще маленького просили знятися для «Єралаша», а він дулю показав. Попри гумор, він професіонал — що на сцені, що в кіно, що на телебаченні.
— У світовому прокаті назва фільму відрізнятиметься від української?
— У світовому прокаті стрічка називатиметься The Dragon Spe. Адже діаспора в Канаді, наприклад, зрозуміє, хто такий Кожум’яка, ще, може в сусідніх найближчих країнах хтось знатиме, але от у Південній Кореї це навіть вимовити не зможуть. Тому зробили такий переклад. У нас Роксолана — там Роксі, у нас Микита — там Нікі… Міняють навіть назви героїв із урахуванням іноземної аудиторії. У нас злий Тать (щоб усіх завоювать), у них — Урк. Але не це головне, важливо, що всім подобається сама історія.
— Ви казали, якщо не маєш багато грошей на кіно, шукай гарну історію. У вас це вийшло з Іваном Силою, з Микитою, які ще історії варті того, щоб їх зняти?
— Мені поки що продюсери затулили пельку і сказали, щоб мовчав. Бо це — бізнес. Єдине, що можна сказати, це історії, які не мають віку. От ми з Василем Вірастюком досі їздимо до дітей із кінострічкою «Іван Сила». Після прем’єри будемо їздити з «Микитою Кожум’якою». У нас кожен день з’являється новий глядач. У таких речей не існує часу. Картина живе своїм життям. А головне в «Івані Силі» та «Микиті Кожум’яці» — те, що з’явився новий кіногерой, який подобається дітям.
— Добре, що герой — український…
— Отож бо й воно! Дітям потрібні українські герої. Після прем’єрного показу «Івана Сили» кілька років тому в Ужгороді мені писали, що діти починають займатися фізкультурою, цікавляться історією. Тим не менше, зараз ми знову приїхали на Закарпаття з цим фільмом, я перед показом питав дітлахів, мовляв, знаєте, хто такий Іван Фірцак (Кротон)? Тиша. А Іван Сила? Тиша. Отакої! Діти не знають ні своєї історії, ні своїх героїв. Тоді кажу: «Мабуть, тому я й приїхав показати це кіно!» От у Європі є аж два музеї Івана Сили (Кротона), а у його рідному селі Білки на Закарпатті один пам’ятник, що його півсела ще й лають, мовляв, із якого б це дива йому тут пам’ятник поставили! Вже мало хто знає у селі, що пам’ятник Івану Силі у Білках стоїть акурат навпроти церкви, яку 1947 року хотіли знести, а він не дав. Один вийшов проти групи енкаведистів, і нікого не вбив, нікого не поламав — переконав словом і своїм рiшучим виглядом, тому церква ще досі стоїть! Діти мають знати свою історію та своїх героїв! Якщо їх цьому не вчать у школі, треба виправляти ситуацію хоча б фільмами.

Dolby Surround у Лондоні дешевший, ніж в Україні
— Чому у нас так мало українського кіно?
— Його не просто мало, це — мізер. Розмір Чехії знаєте? Близько 15 млн жителів. А знаєте, скільки Чехія випускає фільмів на рік? Близько 60 для внутрішнього ринку.
— Таке число стосовно українського кіно видається фантастикою. У чому проблеми?
— Проблеми будуть до того часу, поки режисери та продюсери, перш ніж знімати кіно, не будуть задаватимуться питанням: а куди ми наше кіно продамо? Бо питання стоїть навпаки: давайте хоч щось знімемо. А далі що? Коли знімали Івана Силу, продюсер стрічки Володимир Філіппов поставив завдання зробити хороше дитяче кіно. Ніхто не казав: зробіть блокбастер, який принесе нам гроші, тому вирішили зробити гарне кіно для дітей.
— Із Кожум’якою було більше підтримки від держави?
— Частина бюджету — державні кошти, решту знаходили продюсери самі. Якщо зараз приймуть закон, за яким 30 % податку на додану вартість (ПДВ) будуть знімати виробникам українських фільмів, стане легше. Але це ще також бабуся надвоє казала.
— Чому?
— А ви ніколи не пробували піти й забрати оте ПДВ? Спробуйте! Люди, котрі роблять українські товари, кажуть, що рідко це вдається.
— Ви згадали Чехію. А у нас немає попиту на своє кіно?
— У нас є усе.
— То в чому річ?
— У жадібності. Знімаючи фільм, нам простіше поїхати в Лондон і зробити мікс звуку Dolby Surround, бо там вийде на 50 % дешевше, ніж в Україні? Отак і всюди.
— Що ж допоможе українському кіно?
— В Америці немає міністерства кіно, а кіно є. Держава повинна давати гроші на кіно, але має дивитися, на що вона дає ці гроші. Якщо ви даєте на арт, який подивиться 20 із гаком людей, то це може собі дозволити країна, яка твердо стоїть на ногах, з потужною економікою. А у нас ще не випадає… Тому треба давати гроші на те кіно, яке само себе окупити не може. На дитяче, пізнавальне. Другий момент — варто звернути увагу на те, як зробив свого часу у Франції Шарль де Голль. Він ставив велику фінансову планку американським та англійським фільмам, казав, мовляв, якщо хочете у Франції бути — будь-ласка, але 50 % від свого заробітку даєте нам. І, що важливо, всі ці гроші пішли на розвиток французького кіно. Якщо наші зроблять те ж саме, то у нас моментально знайдуться гроші на зйомки українського кіно. І буде, як у Чехії. Навіть краще!
Розмовляла Тетяна Когутич, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...