Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Вазіра Мартазинова: «Людина не винна в ґлобальному потеплінні»

Автор:

|

Лютий 02, 2012

|

Рубрика:

Вазіра Мартазинова: «Людина не винна  в ґлобальному потеплінні»

Ґлобальне потепління справді відбувається, і це не викликає сумнівів ні в кого зі сучасників. Люди, яким за 40 років, пам’ятають холодні, сніжні й довгі зими в 1970—1980 рр. Та вже наприкінці 1990-х такі зими траплялися через раз. А літо з кожним роком ставало все спекотнішим. Достатньо згадати хоча б 1999 рік, коли столиця знемагала від 30-градусної спеки два місяці поспіль, або ж 2010-й — із палаючими торфовищами та лісами. Чому так? Популярне пояснення: подібні аномалії спричинила діяльність людини, яка призвела до ґлобального потепління. Вуглекислий газ із труб фабрик і заводів, автомобільних вихлопів, наче ковдрою, огортає Землю, і вона віддає в космос менше тепла. Однак останнім часом у цієї, здавалося б, непорушної гіпотези з’явилося чимало критиків. І головне її слабке місце — у тому, що діяльність людини в планетарному масштабі все ж таки не настільки значна, аби вплинути на клімат усієї Землі. Українські вчені-метеорологи також не згодні з версією антропоморфної природи ґлобального потепління. Про причини зміни клімату, про чергування теплих і холодних періодів погоди розповіла професор Вазіра Мартазінова, експерт Усесвітньої метеорологічної організації з кліматичних досліджень, завідувач відділу кліматичних досліджень і довготермінового прогнозу погоди Українського гідрометеорологічного інституту.

— Вазіро Файзулівно, у школі курс географії вчить, що Арктика є «кухнею» погоди в Північній півкулі Землі. Вона разом з Атлантичним океаном визначає погоду в холодну пору року. Зараз же, кажуть, шкільна «істина» — уже й не аксіома зовсім…

— Справді, зараз усе різко змінилося. Раніше атмосферна циркуляція розглядалася як своєрідна теплова машина, яка діє таким чином: на полюсі завжди холодно, на екваторі — тепло. Узимку через слабке нагрівання Сонцем Землі холод з Арктики опускається в південні широти. Улітку ж він відступає на північ. Таким чином, працюють планетарно висотні фронтальні зони, що формують погоду цілий рік. Крім них на погоду впливає й взаємодія суша-океан — вона пом’якшує переходи між порами року. Океан, нагріваючись улітку, віддає тепло в холодну пору року, перешкоджаючи сильним морозам. Зараз усі ці чинники, безумовно, надалі впливають на формування погоди. Але працюють вони вже інакше. На їхнє функціонування наклалися так звані теплі смуги. Одразу поясню. Теплі смуги — це феномен сучасного клімату, відкритий ученими нашого інституту. Це — малорухомі маси теплого повітря у вигляді смуг, розтягнутих на тисячі кілометрів із півдня на північ. Аби було зрозуміліше, наведу таку аналогію: усі бачили, як узимку над теплотрасами не замерзає земля. Навкруги — сніг, а над трубою теплотраси — чорна смуга ґрунту. Так і в атмосфері. Довкола смуги може бути морозна погода, але всередині неї значно тепліше. Цікаво, що виникнення й рух цих смуг не залежать від процесів у атмосфері, пори року чи активності Сонця.

— Звідки вони беруться?

— Точна причина їх виникнення не відома. Можу сказати лише, що тепло, яке формує теплові смуги, іде від Землі, тобто має геофізичне походження. І, на відміну від смуг теплого повітря з тропіків, які іноді досягають широт України й приносять спекотну погоду влітку, це тепло є нерухомим і виникає завжди в одному й тому ж місці. Одна з таких смуг проходить через Україну від Чорного моря й тягнеться далі на північ, до Скандинавських країн.

— Як я зрозумів, теплові смуги сприяють потеплінню клімату в локальних зонах. А потепління характерне для всієї планети. Скільки воно ще триватиме?

— Я вже казала про теплову машину. Вона, на відміну від теплових смуг, рухома й має властивість обертатися навколо Північного полюса з періодичністю близько 30 років. Уявіть, що на Земну кулю надіта кругла шапка з холодного повітря з нерівними краями-вушками й що ця шапка обертається по осі — туди-сюди.

— Вона змістилася?..

— На початку ХХ ст. почалося зміщення цієї «шапки» на захід. І в сере­дині століття в європейській частині Євразії спостерігалося похолодання. Приблизно з 1944 року процес пішов у зворотний бік — на схід. І зараз ми спостерігаємо пік потепління. У 2000-х рр. це обертання досягло крайньої точки при русі зі заходу на схід. Тому впродовж наступних десятиліть слід очікувати поступового похолодання. Практично це проявиться в усе частішому прориві холодних арктичних повітряних мас на територію України взимку, що призведе до сильних морозів.

— А що з антропоморфною версією природи ґлобального потепління? Невже людина зовсім не впливає на клімат, а Кіотський протокол — це викачування грошей із країн, не причетних до ґлобального потепління?

— Явище теплових смуг не враховується в численних моделях прогнозування погоди. У короткотермінових прогнозах (до дев’яти днів) це не має особливого значення. Але кліматичні моделі дають збій. Недавно був прогноз, що в найближчому десятилітті слід чекати потепління на п’ять-шість градусів. Він базувався, головним чином, на збільшенні кількості вуглекислого газу в атмосфері у два—чотири рази. Але ми вже бачимо, що цей прогноз не справдився.

— Тобто ґлобальне потепління через автомобілі й труби з димом — міф, і скорочення викидів вуглеводнів не вплине на погоду на Землі?

— Звісно, ні. Не вплине. Про це навіть говорити не доводиться. Річ у тому, що антропоґенний (людський) вплив не скрізь є однаковим. Зрозумійте, вуглекислота за рахунок атмосферної циркуляції виноситься тільки в окремі зони, де й підвищується температура. І тоді виходить, що платити треба не всім, а тільки тим, хто страждає від парникового ефекту, спровокованого іншими. Найбільше через «рози вітрів» у цьому плані в Європі потерпають Скандинавські країни. У них підвищення температури відбувається якраз за рахунок антропоґенного чинника. Така ж за походженням точка потепління існує й у Сибіру. У нас же, на щастя, незважаючи на «рідні» викиди вуглекислоти й іншої хімії, — чистіше, тому що поверхневі атмосферні потоки забирають із території України майже все, чим ми коптимо атмосферу.

— Не можу не запитати вас про недалеке майбутнє. Якою буде погода в Україні найближчими місяцями?

— Можу відразу вас запевнити — сильних морозів уже не варто очікувати. Пік похолодання припав на 23—25 січня. Уночі місцями було до –16 градусів за Цельсієм. А в Карпатах — і до двадцяти морозу. Температура на початку лютого збережеться в межах багаторічної норми. Потім настане незначне потепління. А наприкінці місяця нас знову очікує похолодання. На весну чекаємо ранню й теплу. Але цьому не варто особливо радіти. У третій декаді березня температура знову буде зі знаком мінус. Те, яким очікується літо, спрогнозувати ще не можу — так далеко ми, метеорологи, не зазираємо.

Розмовляв Дмитро Хилюк, ForUm

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...