Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 17, 2018

Василина Кириченко: «Золота медаль — це багаторічна титанічна праця!»

Автор:

|

Січень 18, 2018

|

Рубрика:

Василина Кириченко: «Золота медаль — це багаторічна титанічна праця!»

Представниця Львівщини стала переможницею молодіжного чемпіонату Європи (ЧЄ) з дзюдо до 23 років. 21-річна Василина Кириченко виборола «золото» у місті Подгориця (Чорногорія)
— Василино, вітаю з нагородою і бажаю подальших спортивних перемог! Чим ця медаль цінна для тебе?
— Вигравати завжди приємно. А тренувань було багато, день у день разом із моїм тренером Андрієм Надоптою. Це направду титанічна праця. Адже маю за плечима вісім років тренувань.
— А що спонукало тебе прийти у секцію дзюдо?
— Спершу тато радив мені піти на гандбол. Та врешті я опинилась у залі, де займалися дзюдо. Ми прийшли туди з подругою. Їй сподобалося, а мені, відверто кажучи, не дуже. Але вона походила зо два тижні і пішла, а я залишилася й медалі виборюю.
— Вісім років занять — це чимало. А за що особливо вдячна своєму тренерові?
— Мені з тренером пощастило. Він добре знається на своїй роботі. Дуже багато мене навчив. Вся техніка дзюдо, якою я володію, це настанови, поради та праця мого тренера. А ще Андрій Григорович навчив мене терпіння! Він вимогливий тренер, і це добре для спортсмена, бо така вимогливість зобов’язує перемагати суперників. Поза тим, спорт — це не лише перемоги, а й поразки. Коли вміємо правильно сприймати свої поразки, то потім легше перемагаємо. Без поразок не буде перемог. Поразки дають нам зрозуміти, що, де і чому було не так.
— А скільки вже маєш медалей у своїй скарбничці?
— Майже 50 за вісім років. Гадаю, цього досить як для спортсменки мого віку. А «Золото» в Чорногорії — дуже важлива нагорода для мене. Серед іншого торік я стала срібною призеркою відкритого Кубку Європи з дзюдо, маю медалі з чемпіонату світу й Європи серед кадетів. Також у моєму послужному списку — дві медалі ЧЄ серед юніорів — перше і третє місця.
— Зупинятися на цьому не плануєш?
— Звісно, що ні.
— А мрієш про участь в Олімпіаді, яку проводитимуть у Японії 2020 року?
— Про такі серйозні змагання ще не думала. Якщо мене на неї відберуть, то, безперечно, це буде дуже класно. Але розумію, що то важка праця.
— Ти студентка п’ятого курсу філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, опановуєш психологію. Тренування, поїздки, збори, змагання. Часу на навчання вистачає?
— Якщо людина хоче вчитися, то знайде на це час. Вчуся і паралельно щодня тренуюся. А щодо майбутнього, то бачу себе тренером. Хотіла б передавати дітям те, що добре знаю сама. І саме тут знадобиться знання психології. Певна, що тренер має розуміти свого підопічного, мати до нього підхід і бути хорошим фахівцем.
— Чи є з боку влади повага до спорту, до переможців у спорті? Адже в Україні чомусь так повелося, що про спортсмена і тренера пам’ятають у той день, коли є медаль, а далі забувають…
— Дуже хотілося, аби було більше підтримки від Львівщини.
— А хто допомагає більше — місто, область чи федерація?
— Найактивніше докладаються спонсори, за що ми з тренером їм дуже вдячні.
— Участь в змаганнях — це не лише нагороди, а й можливість побачити світ, відвідати багато країн, оглянути пам’ятки архітектури. У скількох країнах вже побувала?
— У США, Південній Кореї, Японії, Саудівській Аравії, багатьох країнах Європи. Найбільше запам’яталася Японія, куди ми торік їздили з тренером на збори. Саме там я провела найбільше часу поза татамі.
— Щаслива від того, що обрала саме дзюдо?
— Ще й як. Дзюдо дало мені те, що зараз маю.
— «Золото» в скарбничці Василини Кириченко є, що далі?
— Знову тренування. Незабаром поїду на тренувальні збори в Заросляку біля Ворохти. І тренуватися будемо, і свіжим карпатським повітрям дихатимемо.
Розмовляла Ірина Цицак, «Львівська пошта»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...