Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Валентина Семеренко: «Надходить багато пропозицій змінити громадянство, але я — патріотка»

Автор:

|

Травень 14, 2015

|

Рубрика:

Валентина Семеренко: «Надходить багато пропозицій змінити громадянство, але я — патріотка»

Валентина Семеренко

Перший постолімпійський сезон став вдалим для лідера збірної України з біатлону Валентини Семеренко. Олімпійська чемпіонка Сочі-2014 в естафеті в минулому сезоні стала чемпіонкою Європи (вшосте) і підкорила нову для себе вершину — перше в кар’єрі «золото» чемпіонату світу. Крім того, вона увійшла до трійки найсильніших спортсменок, за підсумками року в загальному заліку Кубку світу.
— Валентино, який сезон ви вважаєте для себе важливішим й успішнішим — попередній, коли ви стали олімпійською чемпіонкою, чи цей, коли завоювали «золото» чемпіонату світу та фінішували третіми у загальному заліку Кубка світу?
— Для спортсмена всі сезони — важливі. І байдуже, олімпійський це рік чи неолімпійський. Тоді була мета якомога краще виступити на Олімпіаді, показати свій пік і максимум можливостей, зараз — інші пріоритети.
— Яке завдання на цей сезон було пріоритетним особисто для вас?
— Ніколи не ставлю собі особливих завдань. Головне — насолода від перегонів і добре виконаної роботи. Йти від гонки до гонки і в кожному старті намагатися показати максимально можливий результат — ось головна мета.
— Цього сезону ви вперше боролися за високі місця в загальному заліку Кубка світу. Чи важко тримати себе в тонусі протягом усього сезону?
— Неважко. Просто необхідно постійно доводити, що ти — сильний і стабільний спортсмен. Особисто від себе доводити. У мене завдяки тренерам і персоналу збірної була закладена відмінна функціональна підготовка на передсезонному зборі. Відчувала, що перебуваю в прекрасній формі, і намагалася використовувати всі свої козирі в кожній гонці. Найчастіше це вдавалося.
— Ви значно поліпшили свою стрільбу, хоча проблема останнього пострілу на вогневому рубежі час від часу нагадує про себе. Які емоції долають спортсмена перед останнім пострілом?
— Я би не сказала, що проблема у мене — саме з останнім пострілом. Просто на нього більше звертають увагу.
— Якщо раніше у збірної України був дуже рівний і сильний склад, то в цьому сезоні ви були фактично одноосібним лідером команди. Чи тисне на вас відповідальність?
— Мене вже не перший рік називають лідером команди. Це було і в той момент, коли в строю були Віта (Семеренко) й Олена (Підгрушна). Звісно, самотньою перебувати у компанії світових лідерів було важко. Але, я постійно пам’ятала про своїх уболівальників, про Україну, думала про те, що не можу їх підвести. І це допомагало не зламатися — і морально, і фізично.
— Чи була у вас думка взяти паузу в кар’єрі?
— Щороку виникає така думка, і сподіваюся, що це скоро станеться. Але, загадувати наперед не буду. Поки що всі думки — про біатлон. І, правду кажучи, я себе не уявляю поза змаганнями – жінкою, котра сидить вдома, займається господарством.
— Чи можете запевнити українських шанувальників біатлону, що до зимової Олімпіади-2018 Валя Семеренко пауз не робитиме?
— Так, про це можна сказати однозначно. Обіцяю всім, що нікуди не піду. Я маю захищати свою Батьківщину, свій прапор.
— Чи змінилися взаємини між збірними України та Росії за останній рік?
— Ні, цього немає. У нас із росіянками — дуже гарні стосунки. Так було, є і буде надалі. Напевно, так відбувається тому, що ми ніколи не торкаємося політики. Наша політика — це спорт, ми цим живемо і спілкуємося суто на професійні теми. Товаришуємо з дівчатами зі збірної Росії, наші тренери чудово між собою ладнають. Ми навіть організовуємо спільні збори перед сезоном. Адже в тій же Тюмені або Ханти-Мансійську сніг випадає набагато раніше, ніж у нас або в Європі. А наявність снігу дуже допомагає в передсезонну підготовку.
— До збірної України дуже часто залучають спортсменів з інших країн. Зокрема, з Росії та Білорусі. Вам ніколи не надходила пропозиція змінити спортивне громадянство?
— Надходить дуже багато пропозицій. Напевно, і грошей у мене було би більше, й усього іншого — автомашина трохи краща, будинок… Втім, мене вмовляти — марно, і в біатлонному світі про це знають. Я — патріотка. Разом із тим, хочу сказати про інше. Прагну звернути увагу керівників українського спорту на те, що в нашій країні дуже багато молодих талановитих спортсменів, котрі можуть досягти успіху вже найближчим часом або в перспективі на п’ять-десять років. Нам абсолютно не обов’язково запрошувати леґіонерів. Нам взагалі не потрібно цього робити. Потрібно вкладати гроші й увагу у своїх вихованців.
І я можу дати 100-відсоткову, ні, навіть 200-відсоткову гарантію щодо того, що наші діти-юнаки окуплять вкладення з надлишком. У нас є дуже багато талановитих спортсменів різного віку. І маленьких, кому зараз всього 7-14 років, і старші, юніори та молодь від 15 років. Треба в першу чергу звертати увагу на них. Витрачати гроші на них, а не на готових спортсменів із-за кордону. І тоді ми виростимо відмінне покоління власних чемпіонів — гордість українського спорту.
— Сезон закінчився. Дуже трудомісткий, насичений. Як плануєте відпочити? Любите море і пляж чи активне дозвілля?
— Я люблю своїх найближчих людей — рідних, друзів, уболівальників. Мене дуже люблять на Сумщині, постійно переживають за мене, радіють моїм успіхам. Не тільки в сім’ї чи серед друзів по школі, а й серед звичайних уболівальників, серед людей, із котрими в житті ніколи б не познайомилася, якби не спорт. І я дуже ціную цих людей, їхню увагу. Тому ні про які моря навіть думати не хочеться. Тільки додому — приділити увагу рідним, близьким, краю. Можливо, десь побути наодинці з собою. Але виїжджати точно нікуди не хочеться.
— Чим ви захоплюєтеся у вільний час? Чи є у професійної біатлоністки час на гобі?
— У моєму житті був період, коли захоплювалася вишиванням. Можу приготувати щось смачненьке. Але зараз основне — квіти. Я їх розвела скрізь, де тільки можна, — у своїй квартирі, у батьків. Зараз, у буквальному сенсі їм віддаю всю свою любов. Коли мене зустрічали вболівальники після закінчення сезону, то дарували дуже багато квітів. Люди дарували їх мені в подяку за перемоги для України, дарували від душі. І я з такою ж турботою, душевно ставлюся до цих квітів. До всіх, які у мене є.
— Думки про біатлон відвідують постійно, чи у відпустці ви можете повністю абстрагуватися від цього? Ночами не сняться перегони?
— Ну, ні, по ночах вже точно не сняться. А вдома я не хочу навіть думати про біатлон. Тут хочеться про все забути. Звісно, вболівальники постійно зустрічають на вулиці, в якихось громадських місцях, в крамниці, намагаються поговорити про біатлон. Я їх чудово розумію, але тут же прошу змінити тему розмови. І ми знаходимо мільйон різних тим, про що порозмовляти ще.
Розмовляв Кирило Стадниченко, УНІАН

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...