Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Валентин Коваль: «Після показу першого українського фільму в КНР чекаємо мільйон китайських туристів»

Автор:

|

Листопад 09, 2017

|

Рубрика:

Валентин Коваль: «Після показу першого українського фільму в КНР чекаємо мільйон китайських туристів»

Фільм «Сторожова застава» мають показати в кінотеатрах Китайської Народної Республіки (КНР). На такий результат розраховує Україна в рамках співпраці з КНР, про яку домовились представники Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Державного агенції з питань кіно та медіаіндустрії з колегами з державного управління Китаю з питань преси та видавництва, радіо, кіно та телебачення. Про деталі цієї співпраці розповів Валентин Коваль, член Національної ради та колишній генеральний директор телеканалів М1 і М2.

Україну включать до десятка країн-партнерів
— Українсько-китайська співпраця зосереджена, передусім, на кіновиробництві, телевізійному обміні й організації кінофестивалів. А що саме передбачається?
— Доступ до китайського ринку може бути дуже корисним для української теле- та кіноіндустрії. В КНР щомісяця відкривається стільки кіноекранів, скільки взагалі є в Україні. Якщо українські фільми зайдуть на китайський ринок, то це буде два-три проекти на рік у найкращому випадку. Телебачення ж функціонує зовсім інакше, воно існує в інформаційному полі постійно, завдяки чому китайці зможуть почути українську точку зору на певні події і дізнатися про Україну.
— Китайський ринок, як і саму країну, прийнято вважати одними з найзакритіших…
— Є забобони, нібито КНР — закрита територія. Там справді існує жорстка квота на іноземні фільми, зокрема американських має бути не більше, ніж 25 на рік. Але додатково 36 фільмів некитайського виробництва можуть вийти там у прокат. Ми розраховували хоча б на одне місце в цій квоті для українського кіно. Але під час зустрічі виявилися не готовими до прямого запитання: який фільм хочемо запропонувати для прокату в Китаї.
— То який саме фільм запропонуємо КНР?
— На зустрічі обговорювали анімаційний фільм «Викрадена принцеса». Та нам пояснили, що мультиплікацію вони не вважають чимось таким, що мають регулювати. Їх передусім цікавить «велике» ігрове кіно. Тому Українська кіноасоціація наразі визначається, що то буде за фільм. Більшість представників індустрії схиляється до того, що ним стане «Сторожова застава».
— Певно, є й особливі вимоги, які Китай висуває до своїх партнерів?
— Китайці з величезною повагою ставляться до своїх державних лідерів і своєї історії, до релігії, тому гумор на такі теми не дозволяють. Через це й формуються обмеження щодо контенту, який потрапляє на їхній ринок. Ми пояснили, що ставимося до цього з розумінням і готові відповідати таким вимогам. При цьому КНР готовий додати Україну до десятка країн, із якими здійснює більш-менш відкриту політику. Це важливо, бо в Китаї сьогодні живуть 1,5 млрд зовсім не бідних людей. Варто також розуміти, що бізнес-кола всіх східних країн дуже прислухаються до ініціатив керівництва своєї держави. Тож втілювати проекти за межами своєї держави намагаються в руслі загальностратегічних цілей.
— Посольство України в КНР також повідомило, що компанія Film.ua зніматиме новий фільм у копродукції з Китаєм…
— До компанії Film.ua влітку цього року звернулась організація «Китайський міжнародний арт-бізнес-альянс» із пропозицію відзняти фільм у рамках впровадження ініціативи «Один пояс, один шлях». Передбачається, що китайська сторона здійснюватиме його часткове фінансування. Сценарій розробляється разом, кастинг акторів також проводиться спільно. До кінця грудня ц. р. має завершитись пре-продакшн.
— Про що буде фільм?
— Про те, що з часів Шовкового шляху залишились артефакти. Різні культури, навіть не контактуючи одна з одною, мали певні схожі символи. Китайські вчені дізнаються про те, що в Україні знайшли артефакт, який дуже подібний до речей, що були десять віків тому в Піднебесній. Вони приїжджають до України, тут розпочинаються пригоди. Такий собі українсько-китайський «Джейс Бонд».
— Чи є в українських фільмів шанси потрапити на великі китайські кінофести?
— У КНР є три значних кінофестивалі — у Шанхаї, Пекіні та Гуанчжоу. «Незламна» торік отримала приз за головну жіночу роль на Пекінському кінофестивалі. Ми ж запросили їх на «Молодість», що відбудеться наприкінці травня 2018 року, та на Одеський міжнародний кінофестиваль.
—Для України прогнозований ефект очевидний: вихід на доволі закритий китайський ринок. А чим ми приваблюємо Китай?
— Там такий підхід: якщо лідер сказав, що Україна — гідна держава, то вони будуть з нами співпрацювати. Саме в цьому, на мій погляд, і криється причина того, що ми змогли домовитись про більше, ніж розраховували. По-друге, у них дуже розвинений туризм. Китайська сторона переконана, що після показу першого українського фільму ми отримуватимемо по мільйону туристів щороку, а то й більше. Для них важливо, щоб їхні туристи приїжджали до нормальної, урівноваженої країни, якою вони вважають Україну. До того ж, їм цікаво тут знімати, бо в нас адекватні ціни та зрозумілі продукти.

«Dzidzio контрабас» окупився за перший же вікенд
— Якось Сергій Тримбач, колишній голова Національної спілки кінематографістів, сказав, що для розвитку галузі Україна має щороку продукувати не менше 50 фільмів. Ви згодні з цією тезою? І наскільки вона актуальна тепер, особливо після заборони в Україні низки російських фільмів і серіалів?
— Зрозуміло, що кількість із часом переростає в якість. Після того, як в Україні потрапили під заборону російські телеканали та контент, наші кіностудії стали завантаженішими, ніж за часів співпраці з Росією. Навесні минулого року в Україну завезли близько 20-ти професійних кінокамер, які тут же розписали на два роки наперед. Тобто будь-яка кількість техніки відразу ж використовується, бо телеканали та кінотеатри потребують кінопродуктів. Наші митці збагнули, що можуть бути не просто партнерами Росії або російською тінню, а окремими гравцями на європейських та азійських ринках. Не знаю, як щодо 50 фільмів… Гадаю, що зараз їх знімається навіть більше ніж півсотні, але до кіно-театрального показу доходить таки менше, ніж 50. Так, наприкінці вересня було кілька тижнів, упродовж кожного з яких були прем’єри українських фільмів. Проте літо в цьому сенсі було «порожнім», навесні лише кілька фільмів вийшло.
— Які з останніх українських фільмів ви б відзначили?
— Ще не дивився «Dzidzio Контрабас», але піду на нього, як тільки зможу. Я просто знаю Михайла Хому (справжнє ім’я фронтмена гурту Dzidzio. — Ред.) уже багато років поспіль і розумію, що його природна енергія й та «дурня», що лізе з нього на кожному кроці, не можуть не виявитися на кіноплівці. Тому розумію, чому цей фільм окупився за перший же вікенд. Правда, його рекорд уже побила «Сторожова застава». Також цікавою роботою є фільм «Червоний». Дуже чекаю ще на появу «Кіборгів». Я бачив, як відбувалися зйомки і навіть переглядав режисерський монтаж першої половини фільму. Він виходить за рівень документального відновлення. Дуже важливо, щоб знімаючи фільм про певні історичні події, зробити не просто документальну драму, а своїми зйомками доповнити те, що не було відзняте під час події. Навіть у цьому режисерському монтажі вже видно, що фільм буде не просто хронікою.
— На ваш погляд, наскільки наші фільми конвертовані в світовий кінопростір?
— На жаль, не конвертовані. Навіть найкращі українські серіали за динамікою втричі повільніші за середні британські. Умовно кажучи, якщо в кліпі кожні три секунди має мінятися план, то в серіалі — кожні п’ять-сім секунд. Звісно, це позначається й на бюджеті. Мені здається, динаміка нашого найкращого серіалу «Нюхач» поступається середньому західному серіалу. Якби американці знімали таке кіно, то вони, можливо, втричі збільшили б темп змін, насиченість сцен. Тобто наші пішли шляхом, яким там зазвичай не йдуть: американці використовують спецефекти просто для того, щоб не давати якусь натуру, здешевити процес продакшну. Наші ж створили спецефекти існування запаху, що доносить інформацію до героя. Цей серіал проданий в багато країн світу, причому в деякі — як формат, тобто, як сценарій. Так, японці перезнімають «Нюхача» на свій лад. А взагалі, я більше можу сказати про наших музикантів, бо знаюсь на тій індустрії. Тож скажу, що й наші музиканти не є конвертованими в світовий шоу-бізнес. Так, у нас є артисти, котрі влітку не вилазять із фестивалів у Польщі, Словенії та Словаччині. Але далі слов’янських територій ніхто з них не йде. Ну, ще до Росії їздили раніше.
Розмовляв Олександр Трохимчук, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...