Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Вальдемар Надіжко: «Сьогодні лікарі згорають, як бенгальський вогонь»

Автор:

|

Грудень 08, 2016

|

Рубрика:

Вальдемар Надіжко: «Сьогодні лікарі згорають, як бенгальський вогонь»

Вальдемар Надіжко

У Львові розгорнулася кампанія цькування двох відомих лікарів-акушерів — Олега Данкова і Оксани Колодій — з вини котрих, імовірно, загинули немовлята. Львів’яни, а особливо львів’янки розділилися на два табори — одні вимагають жорстких покарань, інші — організовують флешмоби на підтримку лікарів. Чи має право лікар на помилку і якою має бути відповідальність за таку помилку, розповів відомий львівський акушер-гінеколог Вальдемар Надіжко, колишній головний лікар лікарні ОХМАДИТ.

Жодних обґрунтованих звинувачень немає
— Пане Вальдемаре, вочевидь, ви стежите за всією цією ситуацією. Наскільки виправданими є звинувачення на адресу лікарів?
— Насправді жодних обґрунтованих звинувачень немає. Як на мене, взагалі не можна звинувачувати людину, поки не доведено вину. Маю на увазі зараз випадок, який стосується Оксани Колодій — без доведення її вини батьки організовували пікет під стінами Львівської обласної державної адміністрації. Власне після цього випадку не дивно, що з’явився такий потужний флешмоб на захист Олега Данкова.
— Флешмоби стосувалися обох лікарів, але у випадку Олега Данкова йде мова про історію, яка трапилася понад два роки тому. Тепер Галицький суд Львова заборонив йому покидати Львів, суд також змінив статус Данкова зі «свідка» на «підозрюваного»…
— Так, але ще раз нагадую, що його вину не доведено, тому не можемо його звинувачувати.
— Ви казали, що таких фахових лікарів, як Данков, можна полічити на пальцях однієї руки. Цитую: «Система охорони здоров’я працює таким чином, що на 100 % виконати всі вимоги протоколів і наказів Міністерства охорони здоров’я майже неможливо і тому за бажання, будь-якого лікаря можна спіймати на гачок». Тобто, вину Олега Данкова можна довести?
— Я б зараз не хотів заглиблюватися у такі нюанси, винуватий чи ні. Тут треба детально вивчати обставини з конкретним випадком. Я не можу у цій справі виступати експертом. Знаю д-ра Данкова дуже багато років — з професійного боку і його людські якості. Але не можу коментувати саме той конкретний випадок причетності до смерті, в якому його звинувачують, бо треба аналізувати багато моментів. З Оксаною Колодій я не перетинався настільки близько.

Тільки добрий лікар може мати підтримку
— У випадку Оксани Колодій породілля, у котрої загинула донька, каже, що лікарка дала їй не ті ліки. Хто має оцінювати, чи ті ліки отримала жінка? Як має відбуватися така перевірка?
— У таких випадках є службові перевірки, існує визначена перевірка доречності виданих ліків. Я б не брався зараз оцінювати це. І мені прикро, що зараз дії лікаря оцінюють із чиїхось слів. Чудово розумію той емоційний стан, в якому перебувала вагітна, розумію стрес, який пережили родичі, але не можна робити висновки просто зі слів, має бути фаховий висновок. Коли будуть результати перевірки, тоді можна буде про це балакати коректно.
— Але зараз є ситуація, коли громадська думка, вражена горем, може просто не довіряти висновкам навіть офіційної комісії. Адже перевірку проводять лікарі, котрі можуть просто покривати свого колегу. Наскільки у середовищі лікарів присутня корпоративна солідарність захистити свого?
— Я б у цій ситуації висловився не стільки щодо корпоративної думки чи лікарської корпорації, скільки стосовно корпоративної позиції, власне, тих матерів, котрі опублікували свої історії. За свою лікарську діяльність не пригадую, щоб ситуація так бурхливо розгорталася. Й уявити собі, скільки лікар від себе мав віддати, відірвати оцим пацієнткам, аби зараз до нього це повернулося такою хвилею підтримки! Цей випадок, гадаю, є добрим і повчальним для молодих лікарів, для початкуючих лікарів, котрі зобов’язані навчитися добре працювати для того, щоб отримувати у кризових ситуаціях таку підтримку. Тому що, повірте, якби Олег Данков був або поганим, або навіть таким…
— Посереднім?
— …посереднім лікарем, то він би не отримав такої колосальної, щирої людської підтримки. Це не — штучні речі. Тільки добрий лікар, тільки фаховий лікар, в якому поєднується і фаховість, і людські риси, зміг підняти таку хвилю підтримки. Тому це є дуже добрий навчальний момент для молодих лікарів: щоб вони працювали настільки добре, щоб пацієнти, котрі народжували в межах від кількох місяців до десятків років назад, зараз, почувши про ту ситуацію, долучилися до підтримки.

Лікар також може помилитися
— Чи не буде зворотної реакції, коли медики просто будуть уникати складних випадків? За складні випадки хай інший лікар береться…
— А хто буде тим іншим лікарем? У нас зараз у лікарнях залишаться тільки ті, хто віддані справі. Будучи студентом, я не зовсім розумів того символу лікаря і медицини — палаючої свічки. Тепер розумію сутність того символу. Правдивий лікар, якщо він справді є тим добрим лікарем, не буде відбирати кращих пацієнтів чи гірших — буде надавати допомогу всім. Але питання в іншому — що на хвилі такої аґресії, на хвилі такого цькування лікарів, оте згоряння свічки відбувається набагато більше і набагато швидше. Тепер я б порівняв роботу лікаря не зі свічкою, а, можливо, з бенгальським вогнем, який згоряє занадто швидко. І ми за якийсь час прийдемо до того, що ота старша генерація добрих лікарів буде спалена, а молодша генерація виїжджає за кордон, втікає з медицини.
— Вони, можливо, тікають не з медицини, а від цих умов, коли лікаря можуть звинуватити?
— Вони втікають від тих умов, в яких доводиться зараз працювати лікарям і медикам загалом.
— Ці умови — тільки недофінансування? Чи все ж незахищеність лікаря перед такими звинуваченнями? Лікар має право на помилку чи ні?
— Лікар також є з крові і плоті, як і будь-хто інший. І будь-хто може помилитися. Стародавні латиняни казали «Я — людина і мені властиво помилятися». І слід брати до уваги, що чим більше лікар працює, тим більше у нього пацієнтів і тим більша ймовірність, що він матиме важкі, складні і, на жаль, інколи фатальні випадки. Звісно, набагато простіше прийти на роботу, формально відпрацювати, скажімо, з дев’ятої до четвертої та піти додому. Але це ж — механічна робота. На прикладі того ж д-ра Данкова бачимо, що акушери-гінекологи працюють нон-стоп, без вихідних, без урахування, чи це день, чи це ніч, чи це святковий, чи будній день. Це дуже важка робота.

Не варто вигадувати велосипед
— Ми зібрали офіційну статистику по смертності немовлят у лікарнях. І ця третя комунальна міська лікарня — не найгірша. Але збіглося так, що обидва випадки — й Олега Данкова, і Оксана Колодій — сталися саме у цій лікарні?
— Це — просто фатальний збіг обставин, а не якась цілеспрямована дія. На жаль, так обставини склалися, що ці випадки і в часі, і в місці наклалися один на інший.
— Яка роль медіа і соціальних мереж, у формуванні стереотипів про медиків?
— І медійники, і користувачі соцмереж беруть велику участь у формуванні таких стереотипів. Прикладом позитивної консолідації медійників і користувачів соцмереж є випадок Максима Стасіва — пересічного хлопця з важкою патологією, на лікування котрого завдячуючи медійному розголосу зібрали величезну суму за дуже короткий час. Якщо б не було підтримки медіа та соцмереж, зібрати кошти було б неможливо. Це той позитивний приклад вдалої взаємодії, що спрямований на порятунок людей.
— Давайте зачепимо ще тему хабарництва, зокрема згадаємо відомого хірурга Василя Савчина, котрого начебто затримали на хабарі. За словами самого лікаря, це вдячні родичі просто дали йому гроші. Ми знаємо, що серед медиків таке доволі поширено, але з юридичної точки зору — це хабар. Як у таких випадках має поводитися лікар?
— Як на мене, достатньо просто ці моменти усунути. Треба реформувати систему охорони здоров’я не на словах, а у такий спосіб, щоб пацієнт був забезпечений медикаментами. Тоді у нас автоматично зникнуть проблеми хабарів чи подяк. Систему треба змінювати загалом у державі, а не в окремому медичному закладі чи місті.
— Наступного року має стартувати медична реформа…
— Можливо, не варто вигадувати велосипед, а взяти за приклад будь-яку функціонуючу систему у пострадянській країні, наприклад, країни Прибалтики чи Грузію. Вважаю, цими питаннями мають займатися не стільки лікарі, скільки фахові менеджери й економісти. Вибрати оптимальну модель, адаптувати під Україну та запровадити.
Розмовляв Олег Онисько, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...