Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Вадим Нестерчук: «Спорт в Україні взагалі нікого не цікавить»

Автор:

|

Лютий 21, 2013

|

Рубрика:

Вадим Нестерчук: «Спорт в Україні взагалі нікого не цікавить»

Пілот і керівник першої української команди, що виступає на ралі «Дакар», розповів про те, як починав виступати, як він бачить ситуацію зі спортом в Україні, і поділився планами на майбутній сезон та думками про класифікацію гонщиків.
— Відомий німецький раліст Вальтер Рерль колись сказав, що, щоби стати великим гонщиком, треба боятися, а на «Дакарі» люди взагалі нічого не бояться й їх можна зарахувати, радше, до шаленців. Як у вас, узагалі, зі страхом?
— Усі бояться, і це – добре, бо якщо не боятися, то ніхто нікуди не доїжджатиме. Це — гарний стримуючий фактор, питання лише в тому, хто як бореться й у кого який поріг. Комусь страх дозволяє їхати швидше, комусь – ні. Тож страх є в усіх, річ у тому, як ти з ним упорався.
— Ви пройшли чималий шлях, на перших гонках були проблеми з технікою, траплялося не доїжджати. Упродовж трьох останніх років результати поліпшилися…
— Протягом тих трьох років у нас є фініш на «Дакарі», це добре, тому що три роки поспіль доїжджати на «Дакарі» — це справді чудовий результат. Що ж до результату в абсолюті, то, звісно, ми не задоволені, тому що завжди розраховуємо на місце набагато вище — у десятці.
— Бюджет вашої команди склав півмільйона доларів, так було 2010-го, 2012 року. Чи все залишається в цих рамках?
— Все тримається на тому ж рівні. Витрати, як і в держбюджеті, правильніше розписувати під доходи, а не доходи планувати під ті витрати, які ти собі намалював. Треба спочатку знайти гроші, а потім їх витратити, тому наше первинне завдання — знайти гроші, адже автоспорт — високотехнологічний спорт, дуже дорогий.
— На якусь допомогу з боку держави розраховуєте?
— Ні, на допомогу від держави не покладаюся, так само як і у своєму звичайному житті. У мене досі немає трудової книжки, я вважаю, що сам повинен заробляти на прожиття, не хочу залежати від когось. З іншого боку, вважаю, що це — не державна справа. Так, є приклади такого державного піару: значною мірою КамАЗ, МАЗ — чіткий приклад. Команда «Астана», команда Туркменістану, яка проїхала «Шовковий шлях». Але гадаю, що держава може ефективніше витратити свій обмежений ресурс, тим більше – українська держава. Більш правильним було би нашій державі думати про дитячий, юнацький спорт, покоління, що зростає. Тому що, коли йдеться про Олімпіади, то я дивуюся, як наші хлопці можуть завойовувати стільки медалей з урахуванням того, що в країні за 20 років незалежності для спорту не було зроблено ні-чо-го.
— Держава стоїть осторонь, а наскільки цікавий автоспорт в Україні для приватних спонсорів?
— Спорт в Україні взагалі нікого не цікавить. На жаль, ні державу, ні спонсорів. Погляньте, що відбувається на наших провідних каналах: є спонсор — є спорт у новинах, немає спонсора — немає й спорту. Але «Дакар» — настільки багатогранний, що я завжди відкриваю щось нове. Так, це – великий спорт, пригоди, людські взаємини, нові країни, красива природа, високі технології. Коли багато такого, то із цим можна щось робити. Постійно потрібно бути в тонусі, щось вигадувати, удосконалюватися, думати й шукати. А наш бізнес перебуває в стані «дав десять тисяч, по телевізору показали тупий ролик, і ось так я просуваю свій товар». Якась фішка, оригінальна річ — не для нас.
— Наскільки цікавий для вас чемпіонат України? Може, як полігон для обкатки потенційно талановитих людей? Чи краще не витрачатися й одразу вийти за кордон?
— Наша дисципліна, ралі-рейди, підрозділяється на три складових. Є ралі-марафони: «Дакар», «Африка Еко Рейс», «Трансоріенталь», який ми їхали, може, цього року буде в Китаї марафон на 10 тис. км. Є ралі-рейди: «Абу-Дабі Дезерт Челлендж», «Ралі Фараонів», Марокко, Туніс, «Шовковий шлях» — перегони протягом тижня на близько 4 тис. км. Є бахи — гонка на два дні, дуже швидка, до тисячі кілометрів бездоріжжя. За профілем місцевості в Україні немає територій, де можна було би проводити повноцінний, цікавий і довгий ралі-рейд, не кажучи про ралі-марафони. В Україні можна проводити бахи, тому що територія не дозволяє нарізати спецділянки, довші за 100 км, навіть 200 км ідуть із якимись асфальтними вставками. Це – не зовсім добре, не зовсім правильно.
— Ви кажете, що цьогоріч маєте намір брати участь у чотирьох гонках…
— У нас торік був дуже цікавий насичений сезон. Ми спробували проїхати Кубок світу на те, щоби його виграти в «продакшні». У цьому були свої «плюси» і «мінуси», але реально я вкотре побачив, що бахи — не моє. Сконцентруємося на тому, що виходить добре, на тих перегонах, які справді цікаві та важкі. Перша гонка — «Абу-Дабі Дезерт Челлендж». Далі – «Шовковий шлях», дуже добра могла би бути гонка, якби проходила по місцевості свого першого маршруту – Казань-Казахстан-Ашхабад-Туркменістан. Пустеля, величезні простори Казахстану, степи, плато, дуже гарний ралі-рейд. Зараз його загнали в європейську частину під політичною складовою Олімпіади в Сочі, це не дуже цікаво. Але це – справді ралі-рейд, ще й відносно недорогий, тому ми записали його собі в програму.
— А завдання підготовки до «Дакару»-2014?.. Які конкретні кроки будете робити, аби потрапити в десятку?
— Нам потрібен потужніший автомобіль і складніший «Дакар». Останній, гадаю, ми цього року отримаємо, та чи буде він достатньо складним для гарного результату — не знає ніхто. Команду ж я розпустив, аби відпочила, усе ж минулий сезон був дуже важким, реально від жовтня не було жодного вихідного, хлопці там ночували, щоби підготувати автомобіль. Після кожного «Дакара» ми обнуляємо наші стосунки та починаємо зі чистого аркуша: хочу, щоби завжди це був усвідомлений вибір, аби нікого не затягнули й він би біг, як загнаний кінь.
Розмовляв Дмитро Литвинов, Champion

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...