Новини для українців всього свту

Saturday, May. 30, 2020

Українка з Diamond Princess: «Під час карантину споживання алкоголю пасажирами зросло»

Автор:

|

Квітень 20, 2020

|

Рубрика:

Українка з Diamond Princess: «Під час карантину споживання алкоголю пасажирами зросло»
Круїзний лайнер Diamond Princess

Одними з перших українців, котрі стикнулися з коронавірусом, були члени екіпажу круїзного лайнера Diamond Princess. Вони повернулися до України після двотижневої обсервації у Японії. Ім’я співрозмовниці, на її прохання, не називаємо.
— Як на лайнері дізналися про коронавірус?
— Diamond Princess рухається за визначеним маршрутом, зазвичай пасажири мають сім або 15 днів круїзу. У портах вони можуть зійти, побувати на екскурсіях і повернутися. Якщо їхнє турне закінчилося, до нас приєднуються нові туристи. У порту Гонконгу до нас потрапив інфікований літній чоловік. Побув шість днів і зійшов на берег на Тайвані. Не знаю, чи вимірювали в нього температуру, брали зразки для тестування, але потім надійшла інформація, що він був заражений коронавірусом. Капітан зробив відповідне оголошення, згодом надійшов ще лист із центрального офісу компанії. Там містилися рекомендації для пасажирів та екіпажу: не панікувати, дотримуватися особистої гігієни, виконувати інструкції. Але не всі пасажири дотримувалися правил гігієни, навіть рук не мили.
— Як поводилися пасажири та екіпаж?
— Після першого інфікованого ми продовжували працювати у звичайному режимі. Але вірус швидко розповсюджувався, до медичного центру на лайнері почало звертатися все більше й більше людей зі симптомами застуди, підвищеною температурою. Лікарі робили тести й підтверджували коронавірус. Першого дня був хаос, розгубленість, не знали, що відбувається і що робити. Адже в компанії вперше за 55 років її існування зіткнулися з такою надзвичайною ситуацією. Однак вже наступного дня все запрацювало, як годинник. Пасажири перебували в каютах, екіпаж працював, як і раніше, тільки в масках, рукавичках, із посиленою дезінфекцією.
— Мабуть, найскладніше було тим, у кого каюти без вікон?
— Аякже. Каюти на лайнері різного класу, від двох до чотирьох пасажирів. І ті, хто не мав вікон і балконів, опинилися в замкненому просторі. Але вони мали можливість дивитися телебачення, мали доступ до Інтернету. Їм передавали настільні ігри, судоку, кросворди, аби було чим себе зайняти. Щоби полегшити ситуацію, за якийсь час схвалили рішення про прогулянки на відкритій палубі. Люди могли вийти за певним графіком і подихати свіжим повітрям. Але, звісно, з дотриманням карантинного режиму — у масках.
— Чи зросло на кораблі споживання алкоголю?
— Лайнер перебував біля порту Йокогама, але постачання провіанту й усього необхідного з берега не припиняли. Японці передали на лайнер і гуманітарну допомогу. Жодних проблем не відчували. Все було, як завжди. А споживання алкоголю зросло. Імовірно, і через сподівання, що він допоможе вберегтися від зараження. Пасажири замовляли алкоголь у маленьких пляшках, але це не ті обсяги, що можуть вразити українців.
— Було страшно?
— Перші дні — так. Але весь час працювала і намагалася не думати про погане. Важливу роль зіграла спокійна, адекватна поведінка капітана — він постійно підтримував екіпаж. Нас щодня інформували, що відбувається, які заходи вживають. Удома мама знала, де я перебуваю, іншим казали, що лайнер — біля берегів Австралії, ситуація стабільна.
— Дехто вважає, що рішення про карантин цілого лайнера було хибним…
— Нам також так здається. Адже система вентиляції спільна і вірусом заразилося багато людей, та ще й дуже швидко. Але на рішення про карантин ми не впливали. Потрібно, мабуть, було діяти інакше. Тим паче, що там була значна частина пасажирів із груп ризику, зокрема літні люди 80+. Однак таке сталося вперше, тому легко приймати правильні рішення опісля.
— Чи підтримувало українців Посольство України в Японії?
— Ми перебували на зв’язку, але траплялися й непорозуміння. Так, нам запропонували евакуацію з лайнера, ми не відмовлялися, просто попросили, щоби пройти карантин у Японії. А медіа повідомили, що українці з Diamond Princess відмовилися від евакуації. Це неправда.
— На рішення проходити обсервацію в Японії вплинуло враження від зустрічі евакуйованих з Уханя в Україні?
— Авжеж, ніхто не хотів опинитися в такій ситуації. Ми пройшли карантин у префектурі Сайтама. Коли покинули лайнер, нас автобусами перевезли в студентський гуртожиток, де ми й провели 14 днів. Коронавірусу ні в кого не виявили. Компанія-роботодавець забезпечила всім необхідним. Усе було спокійно та зручно. Ми отримали довідки, що пройшли карантин, і спокійно повернулися додому. У Борисполі поміняли температуру — в усіх усе гаразд.
— Роботодавець надав якісь преференції чи премії?
— Нам оплатили два місяці відпустки.
— Чи плануєте повертатися до роботи на круїзний лайнер?
— Не знаю. Побачимо, що буде. Але це був дуже незвичний досвід, і не лише для мене. Але загалом я рада, що в такій критичній ситуації ми опинилися біля берегів Японії. Адже, якби це була інша країна, історія могла бути й іншою. Тепер з особливою повагою ставлюся до японців, бо вони виявили солідарність і співучасть із пасажирами й екіпажем.
Розмовляла Ірина Синельник, УНІАН

About Author

Meest-Online