Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 30, 2020

Томас Фрідман: «Путін набагато більше боїться України, ніж Америки»

Автор:

|

Травень 08, 2014

|

Рубрика:

Томас Фрідман: «Путін набагато більше боїться України, ніж Америки»

Томас Фрідман

Американський журналіст Томас Фрідман — один із найвпливовіших коментаторів у світі. Це – людина, яка двічі на тиждень публікує колонку на шпальтах New Tork Times. П. Фрідман пише про міжнародну політику, глобалізацію та Близький Схід.

Виграти може або Росія, або Україна
— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні? Які бачите ймовірні сценарії розвитку подій?
— Мені би дуже хотілося, щоб Україна знайшла свій шлях у майбутнє, прийнятний для більшості населення, і щоби при цьому не було проблем із боку Російської Федерації (РФ). Але з кожним днем шанси на такий розвиток подій тануть на очах. Зараз на карту поставлено майбутнє, і виграти може або Росія, або Україна. Україна робить правильно багато речей. Але перед нею зараз постає завдання — створити інклюзивну та легітимну політичну систему, яка зможе втілити сподівання Майдану через реальні політичні партії, органи управління та політичний процес.
Якось я написав, що Путін набагато більше боїться вас, аніж нас. Якщо Україні вдасться втілити в життя ідеї Майдану й обрати гідних лідерів, котрі зможуть привнести ці ідеї в політику, у відносини з Європейським Союзом (ЄС), якщо Схід і Захід будуть мати добрі перспективи, — це надзвичайна загроза для Путіна. Він боїться цього більше, ніж наших літаків, танків і навіть санкцій. Якщо просто поряд будуть люди, котрі розмовляють тією ж мовою та яких довго асоціювали з РФ, а тепер ті самі люди самостійно визначають свою долю, — це найважче для нього. Вважаю, що Україна має встановити правильні пріоритети, а саме — сформувати легітимний інклюзивний уряд, який впроваджуватиме ідеї Майдану через партії, політику, вибори й управління.
— Ви говорите про інклюзивний уряд, тобто той, куди ввійдуть представники всіх партій, у тому числі «регіонали». Але як можна пропонувати місця в уряді тим, хто вбивав ваших прибічників?
— Спробуймо звернутися до досвіду країн «Арабської весни». Яка із цих країн має зараз найкращі результати?
— Туніс…
— А знаєте, якій країні США допомагали менш за все?
— Тунісу?..
— Саме так. Чи не здається вам дивним той факт, що саме країна, якій ми найменше допомагали, має найкращі результати? Туніс мав розбіжності в поглядах між релігійною та світською частинами населення. Так само, як у вашій країні, було багато суперечностей у поглядах людей, котрі живуть на заході та сході. Унаслідок важких випробувань Туніс отримав дві дуже важливі речі, і перша з них — політична філософія «немає переможців і переможених».
Наприклад, вам хтось не подобається, ви йому не вірите, таке буває. Бо, приміром, ви — релігійна особа, а він — ні. Але ви маєте знайти спосіб написати разом Конституцію, яка буде задовольняти вимоги всіх сторін. У Тунісі дуже розвинене громадянське суспільство, завдяки якому вдалося досягнути згоди — завдяки профспілкам робітників, юристів, лікарів, жіночим організаціям і організаціям із прав людини. Залучайте людей, створюйте рівні для всіх можливості в політиці, навіть якщо вам важко з кимось домовитися. Такими мають бути основні керівні принципи для народу України.

Наслідки в Криму будуть через рік
— Ми вже мали подібний досвід, існувала широка коаліція за президента Ющенка, а результат був жахливим…
— Я не кажу про коаліцію. Маю на увазі можливість рухатися вперед на спільних засадах. Це – не просто об’єднання людей, а об’єднання ідей і цінностей. Ваше майбутнє — це законність, ЄС, чесні та відкриті вибори. Необхідно виявити спільні цінності й об’єднати навколо них якомога більше людей. Це має бути коаліція спільних цінностей, а не поділ пирога.
— Що має робити Україна?
— Перше — це створення чесного, достойного й інклюзивного уряду. Потрібно мати надзвичайно сильне громадянське суспільство, встановити прозорість, залучати медіа. Друге — революція зовні. Що більше Україна має контактів із ЄС, то більше вона долучається до загальноєвропейських стандартів прозорості, підзвітності, відповідальності й управління.
— Як вважаєте, наскільки ефективною була політика Адміністрації президента Обами щодо України?
— Ми переоцінюємо Америку та її можливості в таких країнах, як Єгипет, Туніс, Сирія й Україна, і недооцінюємо те, що можуть зробити самі люди в цих державах. Мене більше цікавлять ваші дії, вони є набагато важливіші за те, що робимо ми.
— Мені здається, що деякі українці зазнали розчарування, адже ви відписали Будапештський меморандум…
— Звісно.
— Тобто, ми маємо підпис президента Клінтона на документі, але Сполучені Штати не втрутилися в конфлікт у Криму…
— Розумію ваше розчарування. Я не є представником Адміністрації президента США, а отже, я не буду їх захищати. Але вважаю, що найголовніше — те, що робите саме ви.
— Отже, ми маємо воювати з РФ?
— Та ні. Я не знаю обороноздатності України й того, чи здатна вона боротися з Росією.
— Наша обороноздатність багато в чому поступається російській…
— Але якщо Путін захопить східні області України, це стане його найбільшою помилкою й початком кінця його режиму.
— Чому?
— Люди там не хочуть бути частиною Росії. Їх більше турбують економічні питання. Вони хочуть відчувати, що їх поважають і рахуються з їхньою думкою. А якщо Путін зробить це, Україна зможе вже завтра вільно просуватися до ЄС, і тоді щодня люди в Донецьку й інших містах будуть цікавитися, чому в сусідніх областях живуть набагато краще. І це знову вкаже на неправильність дій Путіна.
На перших шпальтах американських газет — статті про Крим. Економічна ситуація там — жахлива. Інвестиції втікають із РФ — не тільки ті гроші, які вже були там, а й гроші тих, хто мав намір інвестувати в Росію. Ви ще не бачите наслідків, але ви побачите їх через рік.

Красти не треба взагалі
— Як ви вважаєте, чи залишиться Америка світовим лідером?
— Це залежить від того, що ми робимо. Свою останню книгу я написав про Америку. Не можна нічого отримати, виставляючи на показ власні вади або, навпаки, вважаючи себе надзвичайним. Ми маємо докладати зусиль задля досягнення результату. Гадаю, що тіснішим і взаємопов’язанішим стає наш світ, то більшого значення набувають вічні цінності: здоровий глузд і відповідальне батьківство. Зараз відповідальне лідерство, чесний і порядний уряд означають дуже багато.
— А як створити гарний уряд?
— Це називається лідерством. У деяких країнах лідери й еліта – повністю корумповані, зацікавлені лише в розкраданні. Інші країни мають далекоглядну еліту. Візьмімо Курдистан і Багдад. У Багдаді крадуть 80 %, а країні залишають 20 %. У Курдистані крадуть 20 %, а країні залишають 80 %. Якщо порівняти, то Курдистан — гарний, зростаючий, квітучий. Не кажу, що треба красти 20 замість 80 %. Красти не треба взагалі.
Тепер погляньмо на Індію та Пакистан. Джавахарлал Неру сказав у 1950-х рр., що найважливішим пріоритетом є розвиток інститутів і технологій. А Пакистан вважав пріоритетною побудову атомної бомби, військових баз і клубів офіцерів. Тепер можемо бачити різницю.
Тобто, деяким країнам пощастило, бо вони мають далекоглядних лідерів, а інші – страждають через корумповану еліту. Мені подобається Росія, але я є на боці тих, хто намагається збудувати власне майбутнє. Я — не з тими, хто приходить і каже: ви повинні залишатися у сфері нашого впливу.
— Ви кажете, що Україні необхідне нове лідерство, але Україні – лише 23 роки, а США на 200 років старші…
— Я розумію.
— Як подолати цю дистанцію, якщо нам необхідно це зробити набагато швидше, ніж це зробили ви?
— Знаю, що це — нелегко. Але подумайте про те, що ви вже зробили. Ви за три місяці скинули корумповану диктатуру. Це – велике досягнення! Треба ставити питання: «У чому полягає моя сила, а в чому — його слабкість?» Слабкість його — у тому, чого він боїться найбільше. Як я казав, це — не американські танки.
Путін боїться легітимної України. А якщо він цього боїться, то це й треба робити: проводити чесні та відкриті вибори, створити більшість, що зможе ввібрати відповідальних політиків, і розвивати громадянське суспільство, яке буде спостерігати за ними щодня під мікроскопом.
— Чи існує для Росії загроза на кордоні з Китаєм?
— Найбільшим ризиком для Путіна є те, чого він іще не бачить. Знаєте, чого він не бачить? Він не помічає 23-річного випускника інженерного факультету Московського університету, котрий уже вирішив їхати в Силіконову долину, тому що дивиться на нинішню РФ і розуміє, що тут у нього немає майбутнього. Також Путін не бачить інвестора в Лондоні, Нью-Йорку або Токіо, котрий каже: я хотів вкласти кошти в російський фонд, але передумав. Ось чого він не бачить.
— Із досвіду «Арабської весни», як довго триває вікно можливостей після революції?
— Хороше запитання. З одного боку, часового обмеження немає. А з іншого – є енергія, яку треба реалізувати, поки вона — найпотужніша. Саме через це ви маєте зараз провести чесні вибори. Погляньте на Туніс, погляньте на Польщу. 25 років тому в них були величезні проблеми. І подивіться, що вони зробили за цих 25 років! Це ж — ваші сусіди. Також позитивні зміни відбулися у Хорватії. Невже поляки — кращі за українців? Невже розумніші?
У вас є достатньо часу для того, аби розпочати зміни. Так, ви можете скласти руки й сказати, що це – неможливо, і це стане вашою реальністю. Але ви можете сказати самі собі, що ви здатні зробити це — і справді домогтися цього.
Розмовляв Сергій Лещенко, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply