Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Святослав Шеремета: «Після подій 2014 року Україна торгувати історією більше не буде»

Автор:

|

Лютий 08, 2018

|

Рубрика:

Святослав Шеремета: «Після подій 2014 року Україна торгувати історією більше не буде»

2017-й запам’ятався, зокрема, загостренням українсько-польських відносин на тлі трактування історії. За яких умов Україна готова відновити співпрацю з РП, розповів Святослав Шеремета, відповідальний секретар Державної комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції (АТО), жертв війни та політичних репресій.

«Завжди було складно, але завжди відбувався діалог»
— Ви співпрацюєте з РП багато років, чи було розуміння, що рано чи пізно це питання стане руба, чи цього могло і не трапитися?
— Українсько-польські відносини завжди були складними і в історичних питаннях завжди було не просто спілкуватися. Особливо не просто було реалізовувати спільні проекти щодо історичної пам’яті, а також проекти з увічнення пам’яті українців на території РП. Завжди були гострі дискусії. Бувало, що нам роками доводилося погоджувати наші проекти, ми отримували розмаїті відмовки. І, навпаки, коли польська сторона хотіла реалізовувати проекти на території України, то завжди висувала максимальні і часто контраверсійні вимоги, неприйнятні з українського погляду на історію. Завжди було складно, але відбувався діалог. Відверто кажучи, я сподівався, що складні питання будуть із часом вирішуватися, і ми зможемо конструктивніше працювати. Навіть коли до влади в Польщі прийшла партія «Право і справедливість», коли змінилися дійові особи в польському Інституті національної пам’яті (ІНП) і була розформована Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, з якою ми працювали багато років я доволі оптимістично дивився на майбутню співпрацю. Але з Міністерством культури РП так і не вдалося налагодити партнерські стосунки, на кілька моїх листів не отримав відповіді. Натомість із ІНП Польщі співпрацювали непогано. Зокрема, в грудні 2016 року провели ексгумацію та перепоховали в лісі поблизу Любачева трьох загиблих воїнів УПА. Я сподівався, що співпраця розпочнеться, бо дивився і дивлюсь на питання увічнення пам’яті без політики. Але не зміг передбачити позицію, яку займуть ІНП і Міністерство культури РП щодо актів вандалізму на українських місцях пам’яті та поховань. Якби ці інституції зробили заяву, що українські надмогильні пам’ятники були споруджені з порушенням польського права або нелегально, але вони засуджують факт вандалізму та спосіб, в який ці пам’ятки були зруйновані, питання було б зняте і співпраця б не зайшла у глухий кут.
— На якому рівні слід вирішувати скандал — політичному чи експертному?
— Якби питаннями історії займалися експерти-історики або експерти з питань увічнення пам’яті, настільки далеко конфронтація не зайшла б. Бо якщо сідають говорити експерти, вони розуміють, про що йдеться. Ми розуміли, що нашим завданням є увічнити пам’ять загиблих, і ми доходили компромісів, знаходили  спільні знаменники. Наша позиція така: кожен загиблий має право на хрест чи інший релігійний символ, на могилу і на те, щоб було виписано його ім’я і зазначено, ким він був. Але одна справа увічнити загиблого, і зовсім інша — проводити на цьому певну пропаганду чи політику, героїзацію, міфологізацію, як доволі часто прагне зробити польська сторона. Українська сторона ніколи собі не дозволяла на території РП реалізовувати помпезні проекти. Наші проекти з вшанування пам’яті загиблих завжди відповідають певним стандартам: хрест, пам’ятник на кладовищі, таблиця з написами. Натомість польські партнери доволі часто прагнуть провести героїзацію загиблих.

«РП відходить на задній план у ЄС через дії свого уряду»
— Яку карту намагається розіграти Польща?
— Польща має непрості стосунки в питаннях історії з Литвою, Німеччиною, Україною, і не думаю, що це далекоглядна політика. Ми бачимо процеси, які відбуваються в Європейському Союзі (ЄС), де фактично РП з однією з найвпливовіших країн в ЄС поступово відходить на задній план через дії свого уряду і в Брюсселі, зокрема, є великий скепсис стосовно Польщі. Це, вочевидь, не влаштовує польську еліту. І сподіваюся, що до них дійде усвідомлення, що так діяти не можна.
— Вітольда Ващиковського замінив Яцек Чапутович, це може вплинути на ситуацію?
— Важко сказати, більшість новопризначених міністрів працювали в польському уряді як заступники міністрів або на посадах інших міністрів. Відбулася ротація. Щодо нового міністра закордонних справ, то він понад півроку працював заступником Ващиковського. Але я все ж маю великі сподівання, що минуле нового міністра (він науковець, керував академією державного управління і дипломатичною академією) буде сприяти тому, що міністр закордонних справ Польщі буде вести себе як дипломат. Але ми чудово розуміємо, що не міністри визначають політику, а партія.
— Для вирішення цього конфлікту президенти обох країн домовилися про підвищення рівня двосторонньої історичної комісії до рівня віце-прем’єрів…
— Насправді ніякої спільної комісії з поховань не існувало і не існує досі. В українсько-польській співпраці є угода між урядом України й урядом РП про збереження місць пам’яті та поховань жертв воєн і політичних репресій від 21 березня 1994 року. Відповідно до неї, кожна сторона визначила структури й організації, які будуть займатися реалізацією цієї міжурядової угоди. До 2016-го з боку РП це була Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва, ліквідована 1 серпня 2016 року, а з української сторони це була і залишається Державна міжвідомча комісія з увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни і політичних репресій. Президенти між собою вирішили, що зустрінуться віце-прем’єри і лише домовлятимуться про подальшу співпрацю.

«Поляки міряють тими часами, коли українці поступалися принципами за економічні преференції»
— Від польських політиків звучало, мовляв, вони піклуються про зменшення впливу на історичну політику Шеремети та В’ятровича. Чи спала б напруга, якби ці посади зайняли інші люди?
— Ми декларуємо принципи, притаманні для більшості українського суспільства: повага до поховань, повага до нашої історії та недопущення наруги над українською пам’яттю. Шеремета не вічний, але хто б не був секретарем комісії чи головою ІНП, він буде сповідувати вищезазначені принципи. На жаль, що у приватних розмовах, інколи і на офіційному рівні лунають фрази про те, що РП вагомо підтримує Україну в питаннях сучасної війни, економіки тощо, тому, українці мають заткнутися стосовно своєї історії. Це, мовляв, ваша плата за нашу підтримку. Справжні партнери так не чинять. Після подій 2014 року ми розуміємо, що поступки історією можуть привести до набагато гірших наслідків. Україна історією торгувати більше не буде.
— За три роки у РП зруйнували 15 українських пам’ятників і хрестів. Що з ними, чи вдається їх відновити?
— Насправді було 15 актів вандалізму у восьми місцях. В деяких були навіть неодноразові акти вандалізму. Серед них два місця пам’яті є абсолютно законними і легальними. Жодна з цих руйнацій не відновлена. На горі Монастир, де поховані воїни УПА, котрі загинули в боях з військами НКВС, пам’ятник був встановлений польською Радою охорони пам’яті боротьби і мучеництва, тому є абсолютно легальним. Уже три роки минуло, та він досі не відновлений. Місця руйнувань — Грушовичі, гора Монастир, Верхрата, Радруж, Молодич, Вербиця — переважно там поховані воїни УПА, котрі загинули в боях з військами НКВС. Інші загинули в боях з польськими комуністичними службами, тож вони є жертвами польських комуністів. Тоді в мене виникає запитання: за всіма деклараціями польське суспільство й інституції, які займаються питаннями пам’яті, є антикомуністичними, але не дають відновити пам’ятники жертв комунізму. Отже, польська влада прикриває комуністів, котрі боролися як проти українського, так і проти польського підпілля?

«Українці не воюють із пам’ятниками»
— Чи напрацьовується якесь рішення щодо того, що має бути з нелегальним могилами і пам’ятниками в обох країнах?
— ІНП проводить верифікацію польських місць пам’яті на території України, і вже виявлено понад 160 місць, споруджених чи відновлених або взагалі незаконно, або з порушенням українського законодавства. На території РП є 30-50 таких українських місць. Ми пропонуємо легалізувати за принципом «всі на всі», адже українці не воюють із пам’ятниками, на відміну від того, що відбувається на території РП. Ми цивілізована країна і цивілізована нація. Це підтверджують події минулого року, коли була блискавична реакція української влади усіх рівнів, громадськості та політиків на акти вандалізму щодо польських місць пам’яті на території України. А зруйнований символічний пам’ятник у Гуті-Пеняцькій був відновлений коштом української сторони. На жаль, у Польщі бачимо зовсім іншу ситуацію.
— Яка доля «чорного списку Ващиковського»?
— Я залишаюся нев’їзним. Є механізм, який дозволяє мені їздити в інші країни ЄС, коли це відповідає інтересам цих країн. Зокрема, мав запрошення від Німеччини, поїхав туди. В інші країни, якщо будуть якісь заходи, можу їздити. Ця заборона — шантаж із боку Міністерства закордонних справ РП українських істориків, політологів і журналістів, Мовляв, думайте, що робити, пишете і говорите.
Розмовляла Мар’яна Білозір, ZIK

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...