Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 23, 2017

Степан Хмара: «Влада вимірює воєнні втрати у грошах, а не у кількості вбитих синів України»

Автор:

|

Червень 08, 2017

|

Рубрика:

Степан Хмара: «Влада вимірює воєнні втрати у грошах, а не у кількості вбитих синів України»

Степан Хмара — політв’язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань, Герой України й один із співавторів Декларації про незалежність України.

«Ми мали б виставляти рахунки за цю війну»
— Якщо Україна визнає Російську Федерацію (РФ) окупантом, що це нам дасть?
— Якщо Україна юридично визнає РФ аґресором, тоді перед нами відкриваються перспективи у дипломатичній роботі на міжнародній арені, це позначиться і на економічних можливостях. Ми ж, навіть не визначивши статус Росії, як країни-аґресора, не можемо відкрити рота про допомогу біженцям, або вимушеним переселенцям, котрі втекли від російської аґресії. У нас ці люди подаються, як внутрішньо переміщені особи, а тому ми не можемо звернутись до міжнародних організацій з проханням про допомогу їм. Хоча в Європі навіть після Другої світової війни не було такої кількості біженців. А на території України є більше, ніж 1,5 млн. Це ж жахлива кількість людей. Вони повинні мати статус саме біженця, а не внутрішньо переміщеної особи.
— Але влада стверджує, що якщо ми розірвемо економічні зв’язки з РФ чи окупованими територіями, це призведе до економічного знищення України. Що з цим робити?
— Коли нас лякають економічними втратами від юридичного визнання окупованих територій чи від розірвання дипломатичних зв’язків із Росією, це звучить по-блюзнірськи цинічно. А чому ці фарисеї вимірюють цю війну у втрачених грошах, а не у кількості вбитих російськими «автомийниками» кращих синів України? Чим можна оцінити загублені життя молодих людей? Те, що ці мафіозі недобрали кілька мільярдів — це одразу стає «трагедією для України» й їхні поплічники про це кричать. А чому не кричать про смерть молодих хлопців, де ці експерти, коли гинуть люди? Це ганьба для держави та для тих, хто підтримує цю нахабну та цинічну брехню.
— Але в Україні працює російський бізнес, зокрема «Сбербанк» та «Альфабанк». Що ж із цим робити?
— Ми мали б виставляти рахунки за цю війну РФ. І рано чи пізно це доведеться зробити. Знаєте, в Україні й справді дуже багато російського майна, капіталу — і це ще з початком російської аґресії потрібно було конфіскувати. І ті українські підприємства, які підозрюються у співпраці з аґресором, також потрібно було арештувати. Якщо їхній злочин доведуть, можна усе конфісковувати на користь українських військових. Так роблять усі країни, які себе поважають. Але наш Президент як верховний головнокомандувач засвідчив, що він не може бути президентом України.
— В чому його слабкість?
— Уже після побиття активістів Дніпрі він мав би піти у відставку, визнавши, що правоохоронці не мали права після трагічних подій на Майдані піднімати руки на патріотів. У відставку також мав би піти міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Але звільнили місцевих начальників — оце й усе.
— Ви, маючи досвід боротьби з справжнього тоталітарною державою, погоджуєтеся, що в Україні будують поліційну державу?
— Це справді так і було помітно вже давно. Наші військові, котрі перебувають на передовій, не так добре оснащені, як Національна гвардія чи той же Корпус оперативно-раптової дії. Влада знову намагається захиститися поліцією від людей. І тому у нас замість армії розбудовують поліційні структури. Але хочу їх розчарувати: від гніву простих українців це їх не врятує. Якщо народ організується та виступить проти якогось антинародного рішення, то ніяка Нацгвардія їх не врятує. Приклад Януковича це чітко показав.
— Але міністр Аваков, схоже, іншої думки…
— У Харкові є два мафіозних клани, один — клан Добкіна та Кернеса, а другий — Авакова. Вони конкурували між собою довгий час. На Авакова свого часу заводили сім карних справ, вони зараз заморожені. Можливо, їх навіть уже знищили. Але стосувалися вони корупції, розбійних нападів і грабежу.

МП поводиться, як колаборант
— А як оцінюєте діяльність Служби безпеки України (СБУ)?
— Вона займається лише поширенням «фейків». СБУ й інші спецслужби були б ефективними, якби вони боролися з внутрішніми та зовнішніми ворогами. Але це не так. Наприклад, у відділі департаменту по боротьбі з корупцією СБУ працює такий собі Василь Пісний, за котрим, на мою думку, тюрма давно плаче. А ще на п’яту колону в Україні, у спецслужб, переконаний, є достатньо матеріалів, щоб припинити їхню роботу. Але ж ніхто їх не чіпає.
— Тобто «п’ята колона» в Україні нікуди не поділася?
— П’ята колона почуває себе дуже вільно в Україні, натомість ми не бачимо жодних серйозних заходів проти її діяльності. Це означає, що українська влада суттєво не змінилася, просто систему очолив Петро Порошенко. А саме від Президента насамперед залежать кадрові питання та боротьба з корупцією. Але корупція нікуди не зникла, ми з нею стикаємося щодня. А по місцях розставили своїх людей і дали їм завдання працювати так, як «потрібно».
— Згадуючи п’яту колону, важко не згадати діяльність Московського патріархату (МП) в Україні. Що з цим робити?
— Наша влада мала б робити активніші кроки, щоб нейтралізувати агентурну структуру, якою зараз є православна церква МП. Вони на території України поводяться, як колаборанти, відмовляючись відправляти похоронну службу за загиблими українськими військовими, поширюючи брехню про Україну серед власних парафіян. Ці факти всім відомі, їх обговорюють у соціальних мережах. Цим би мала давно зайнятися СБУ та негайно заборонити попів, котрі шкодять національній безпеці. Ми пам’ятаємо той ганебний випадок, коли митрополит Онуфрій позаторік під час вшанування загиблих героїв українсько-російської війни відмовився встати. Це вияв жахливої зневаги до наших героїв. Але ніякої реакції з боку української влади не було.
— А як щодо Верховної Ради?
— Її потрібно давно переобрати. Але водночас потрібно прийняти новий закон про вибори і потрібна нова легітимна Центральна виборча комісія. Патріоти у парламенті є, але їх, на жаль, замало.
— Чому ж їх патріотів так мало?
— Бо партійні списки своїх політичних проектів формують олігархи. І саме вони привели до влади не патріотів, а тих, кого було треба.

Буде запит на зміни — будуть і зміни
— Зараз знову заговорили про статус української мови в Україні, зокрема пропонується підтримати закон про її захист і поширення. Разом із тим, не всі українські чиновники знають державну мову…
— Українську мову потрібно активно захищати. Але навіть зараз є достатньо законів, щоб наші чиновники розмовляли українською. Це і закон Про державну службу, є стаття Конституції, яка каже, що єдиною державною мовою в Україні є лише українська і чиновники зобов’язані нею спілкуватися. Але наші чиновники цього не роблять. І глава держави, який відповідно до статті другої Конституції України має гарантувати виконання законів, також цього не робить. Коли доходить до проблеми функціонування української мови в Україні, нам кажуть: це не на часі, є питання важливіші. А «не на часі» означає одне: немає бажання, немає політичної волі щось робити для захисту української, немає бажання дотримуватися законів України.
— Але на державних посадах в Україні є багато неукраїнців…
— По-перше, неукраїнці — це ті, хто мають по кілька паспортів, отже, в Україні не мають права працювати на державній службі. Якби закон працював, не було б і проблем. Друге: я проти того, щоб запрошувати на державні посади іноземців. Ці люди можуть працювати в Україні консультантами, радниками, але не займати вищі державні посади. Натомість ті, котрі набули громадянство, дотримуються норм законодавства, визнають українську культуру й ідентичність, знають мову, можуть працювати тут.
— Ви активно критикуєте теперішню владу. А якою має бути справді ефективна влада в Україні?
— Критикую, бо Петро Порошенко показав, що він не здатен провести в Україні якісь реформи, щоб українцям стало краще жити. А те, якою має бути справжня українська влада, говорили ще з 1890-х рр. Ефективна українська влада має відповідати трьом принципам: патріотизму, професіоналізму та порядності. Ось такими мають бути усі українські чиновники.
— Тоді чому, починаючи з 1990-х рр., нами керували ті, хто хотів лише на цій країні нажитися?
— Вочевидь, кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Можливо, ми на таку владу заслужили. Якщо українці і далі сидітимуть і сподіватимуться, що їм допоможуть чи то зі Заходу, чи зі Сходу, чи то з неба сам Господь Бог, то вони нічого не отримають. Треба брати усе в свої руки і боротися. Бог допомагає насамперед тим, хто сам здатен собі допомогти. Як ми будемо діяти, таку владу й матимемо. Тому потрібно перестати скаржитись і починати щось робити. Зокрема, українцям зараз потрібно тиснути громадською думкою на владну верхівку. І якщо Президент продовжуватиме цією думкою нехтувати, тоді потрібно попросити його покинути найвище крісло в державі. Українцям потрібні активні дії, буде запит на зміни — будуть і зміни.
Розмовляла Марія Бойко, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...