Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2012/02/1312475781_411a40ab-5196-4573-a667-0f1da2d9d871_mw800_mh600_s-450x337.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2012/02/1312475781_411a40ab-5196-4573-a667-0f1da2d9d871_mw800_mh600_s.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 17, 2019

Стефан Романів: «Треба в себе вірити»

Автор:

|

Лютий 09, 2012

|

Рубрика:

Цими днями виповнилося 83 роки від дня створення Організації українських націоналістів. Із нагоди річниці ОУН редакції сайтів «Український погляд» і «Націоналістичний портал» запропонували читачам задавати питання, які стосуються історичного минулого, сучасної діяльності та перспективних планів ОУН, оцінки політичної ситуації Стефанові Романіву, голові Організації українських націоналістів (бандерівців). Питань надійшло чимало, часто вони повторювалися. Тож редакція відібрала найтиповіші.

Богдан (м. Київ): — У чому полягає актуальність ОУН сьогодні?

— ОУН є актуальною доти, доки існує українська нація й триває змагання за її перспективу. ОУН прагне наповнення національним змістом української держави, соціальної справедливості та народовладдя в ній, ОУН хоче бути активним учасником революційних подій, а насамперед — революційних якісних змін у свідомості громадян, які є відповідальними за розвиток цієї держави, за майбутнє своїх нащадків. ОУН прагне бути іскрою, яка запалює цей дух. Нашою працею в різних галузях ми стараємося допомогти Україні стати серед потужних держав світу, де людина, сім’я, бізнес матимуть усі можливості розвиватися й будувати український світ.

Андрій (м. Київ): — Як удалося відновити ОУН у сучасній Україні?

— Фактично ОУН ніколи не припиняла своєї діяльності в Україні в тій чи іншій формі. Останнім Крайовим провідником ОУН у підсовєтській Україні був славної пам’яті Зеновій Красівський, котрий зміг розбудувати мережу з активних і відданих людей, налагодив видавництво й вишкіл молоді. Після проголошення незалежності 1991 року ОУН лише в нових умовах і формах продовжує місію зміцнення української держави. Члени ОУН і багато інших патріотів вірили та далі вірять в український націоналізм. Для нас було очевидним, що лише національним духом, вірою у свої сили, гуртуванням однодумців і проведенням просвітницької праці серед тих, хто скептично або опозиційно ставився до поняття національної ідеї, можна буде, відповідно, скоріше чи пізніше відбудувати Державу. Цей процес триває, і ОУН є його учасником.

Михайло (м. Херсон): — Чи хтось із ОУН виділяв якісь гроші на боротьбу з онкологією?

— ОУН усвідомлює, що система охорони здоров’я в Україні перебуває в украй занедбаному стані, дуже багато людей, особливо в сільській місцевості, літні громадяни, «чорнобильці», інші соціально незабезпечені категорії населення не мають змоги отримати належний медичний догляд і відповідне лікування. ОУН постійно намагається знайти можливість допомогти потребуючим, у тому числі онкохворим. Як приклади наведу організацію свого часу багатомільйонних вантажів гуманітарної медичної допомоги «чорнобильцям», жертвам повені на Закарпатті, ветеранам визвольних змагань, шахтарям-інвалідам на Донбасі, дітям із вадами серця. З ініціативи ОУН створено Благодійний фонд «Соборність», який у межах проекту «Дар життя» допоміг урятувати життя десяткам дітей із різних реґіонів України, а ось буквально кілька місяців тому ми фінансово посприяли в лікуванні хворої на рак жінки зі Сумщини.

Дмитро (м. Запоріжжя): — Пане Романів, скажіть, будь ласка, хто з опозиційних діячів вам імпонує, за кого ви віддали би свій голос на виборах до парламенту?

— Зараз, гадаю, не так варто говорити чи перераховувати, хто з політиків кому найбільше імпонує. Cьогодні важливо, аби до виборів усі патріотичні опозиційні сили домовилися про те, як готуватися й діяти, щоб отримати більшість у Верховній Раді. Не завжди лідером є той, хто найголосніше кричить. Лідер повинен визначитися своєю працею, своїми ділами, своїм розумінням, що не «Я», а «МИ» творимо команду, і таким чином зможе навколо себе гуртувати не опортуністів та користолюбних пристосуванців, а відданих синів і доньок народу, які спільно хочуть розвивати українську державу.

Дмитро (м. Київ): — Як ОУН ставиться до лівих рухів проукраїнської орієнтації?

— ОУН ділить політичні рухи не на ліві чи праві, а на українські й антиукраїнські. Особисто я не бачу в Україні лівих рухів проукраїнської орієнтації.

Руслан (м. Хмельницький): — Коли ОУН перестане бути марґінесом і піде в маси?

— Гадаю, що наша праця і є скерованою в маси: ОУН має широкі партнерства зі структурами, організаціями з метою поширювати ідеологічні та програмні засади, вести спільно активну діяльність. Мені здається, що ОУН через свої структури, через свою програму, власне, і старається довести до мас, що державу будуємо ми разом. Члени та симпатики ОУН активно працюють у різних сферах суспільного життя. Найближчим часом обов’язково відвідаємо й Хмельницький.

Олесь (м. Хмельницький): — Які аспекти ідеології українського націоналізму потребують сучасного переосмислення?

— Український націоналізм як ідеологія і політичний рух засадничо ґрунтується на незмінних вартостях. Наш ідеал — ідея власновладства українців на своїй землі, у своїй державі, котра служить потребам народу всередині та захищає його національні інтереси зовні. Що я можу зробити для свого народу, чим я можу допомогти, як іще краще можу пізнавати та любити свою країну, наскільки я готовий віддати себе Україні? Це — запитання, які ставилися 1929-го, в 1932—1933 рр., у часи Другої світової війни. 2012 року ці питання також актуальні. Не тільки слово, але діло. Ідея і чин! Змінюється тактика, оновлюються засоби та методи, але якщо міняти ідеологію, то вона вже буде не ідеологією українського націоналізму, але якоюсь іншою. Я закликаю глибше вивчити нашу історію, щоби краще зрозуміти Україну й ідеологію ОУН.

Наталія (м. Миколаїв): — Жителям східної України пояснювали раніше, що ОУН — це Організація українського народу. Чи доцільно й зараз так трактувати цю абревіатуру?

— Наталю, дякую за актуальне запитання. ОУН — це організація, рух, який від 1929 року стоїть в аванґарді боротьби за здобуття й утвердження української державності. ОУН має свою історію та записані в історії свої заслуги. У цей час ОУН також надалі мусить себе боронити від дезінформації, а ця боротьба стає легшою, тому що є розсекречені архіви. ОУН стоїть в обороні історичної правди: говорімо, дискутуймо, але треба перевіряти факти. ОУН справді є організацією українського народу, бо вийшла корінням із народних потреб, ними живе та їм служить. Ключова теза, яка звучала під час наших зустрічей із людьми й у Донбасі, і в Дніпропетровську, Харкові, Сумах, Львові, Києві, у Тернополі та де б ми не були, — Держава. Хочемо Українську державу! Розумію ваші запитання, але наголошу: ОУН — це славні букви, за якими багато стоїть. Ми закликаємо вас і інших із нами співпрацювати.

Олена (м. Харків): — Як ви гадаєте, що треба зробити для об’єднання України?

— В Україні — на сході, заході, на півдні й півночі — постійно чую одне: ми хочемо справжню Українську державу. Питання тепер треба ставити, яка вона має бути й хто повинен її такою зробити. Здається, тут треба знову підійти до питання революції — у думках, в усвідомленні того, що ми, незалежно де проживаємо, єдині в помислах і діях. Ми мусимо сказати, що ми, українці, віримо в Єдину Україну й об’єднуємося навколо скріплення української держави, навколо національної ідеї. Це поняття важливе, тому що коли хтось не може в державі, у якій живе, прийняти закони, мовну політику, повагу до історії й усвідомити спільну державну перспективу, тобто те, що складає поняття громадянина, то треба запитати, чи така людина може спричинитися до об’єднання. Якщо ні, та людина повинна в себе спитати: що я роблю тоді на цій землі?

Олена (м. Київ): — Яка подія, пов’язана з діяльністю ОУН, вам запам’яталася найбільше?

— Є багато позитивів і неґативів, які спадають на думку. Але найбільше, що мені запам’яталося останнім часом, — це відвідини східних областей із програмою, із виступами, зустрічами з громадою, молоддю, зі студентами, шахтарями, педагогами, мас-медіа. Я повернувся до Києва, а відтак до своїх рідних у Західній Україні, із наснагою, радий, що бачив, відчув цю єдину Україну й що ця постійна дезінформація про антиукраїнський схід поширюється тими, які не вірять в Україну.

Янош (США): — Чи в нас планується висунути кандидатів, щоби могли перевірити, які маємо сили та впливи в народі? І чи планується будь-яка передвиборна акція на жовтневі вибори?

— Члени та симпатики ОУН обов’язково будуть висуватися за мажоритарними округами. ОУН не є політичною партією, і, очевидно, вони будуть іти або від зареєстрованих партій, або як самовисуванці. Також ідеться про узгодження кандидатів від опозиційних патріотичних сил на виборах, щоби не було конкуренції між своїми. Це — дуже важке завдання. Ми будемо підтримувати узгоджених кандидатів і поборювати антиукраїнські сили, проводитимемо відповідну передвиборчу агітацію.

Микола (м. Тернопіль): — Які, на вашу думку, перспективи націоналістичного руху в Україні на найближчі роки?

— Я оптимістично дивлюся на перспективи націоналізму. Народ постійно шукає дорогу до певних вартостей і цінностей. Тепер існує до певної міри вакуум у суспільстві. ОУН побудована на високих і шляхетних цінностях. Організація не є партією, отже, не повинна підлаштовуватися, лукавити, іти на угоди й компроміси, усупереч своїм принципам, вона добирає до своїх лав найкращих, не маючи на меті стати масовою, а зберігає чистоту ідеї і прагне до найвищої мети. ОУН мала й завжди буде мати свою місію в націоналістичному русі.

Микола (м. Київ): — Чому ОУН на сьогоднішньому етапі відмовилася від силової боротьби й, по суті, є культурницькою організацією?

— Боротьба набуває різних форм, ОУН завжди намагалася бути адекватною до обставин і знаходила відповідні методи, єдиним критерієм яких є ефективність. Деколи це — збройна боротьба, деколи — інформаційна. Тепер ОУН бореться різними засобами, щоби зрештою будувати Україну спільно з тими, хто вірить у незалежну державу, незалежну не тільки від окупанта, але від рабів, які готові продати українську душу, українську державу. Зараз ОУН веде багатофронтову боротьбу — тут є із чим боротися: є президент, який не зумів допровадити до правового, економічного, національного розвитку держави, є корумпована система, є п’ята колона й експансія «Русского міра», який хоче знищити те, що українське, є міністр освіти Табачник… Боремося, щоб Україна ввійшла до європейської спільноти, боремося, щоби світ визнав Голодомор Ґеноцидом. Отже, ОУН — не лише культурницька, а й правозахисна, політична, гуманітарна, виховна, екологічна міжнародна організація. Треба в себе вірити, треба брати майбутність у свої руки, зокрема, коли влада не діє на користь народу й держави. У цей час треба на підставі боротьби й будувати — будувати свій український світ: будуймо українське! Це також боротьба, тому що треба не тільки поборювати, але й творити!

Володимир (м. Луганськ): — Ваше ставлення до євроінтеґрації України є позитивним чи скептичним?

— Україна належить до традиційної Європи, історично Україна завжди була її частиною. Не тільки Україна скористається з євроінтеґрації, але і Європа — економічно, політично, культурно. Тому маємо прагнути до Європи як співдружності вільних націй.

Дмитро (м. Краматорськ): — Чи приділяє увагу ОУН східним реґіонам України, зокрема Донбасу? Як її сприймає тутешнє населення?

— ОУН вбачає перспективу й ставить собі за пріоритетне завдання розбудову міцних структур у східних реґіонах України. Маємо сильний зв’язок зі східними областями — там патріотичні громади, які в умовах тиску мусять обстоювати своє українство. У Донецьку цього літа я зустрічався з патріотами, яких оштрафували за те, що вийшли на вулиці з нагоди річниці Незалежності. Ми зустрічалися з викладачами та батьками дітей з українських шкіл, які захищали ці школи тому, що, як мені сказала одна мама, хочуть не лише україномовну школу, а й щоби діти виховувалися в українському дусі. Ми зустрічалися з керівництвом незалежних профспілок, із протестуючими «чорнобильцями», із представниками влади. Населення сприймає наші ідеї по-різному, звісно, відчувається упередженість, брак інформації, проте є й непідробний інтерес, який ми прагнемо задовольнити, розвіюючи комуністичні міфи про ОУН і фальсифікації різних колєсніченків, лєвченків і табачників. Я — за те, щоби націоналісти посилювали свою присутність у Донбасі, звертали більше уваги на схід — зустрічалися й один одного підтримували.

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...