Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, May. 24, 2019

Станіслав Шевчук: «Європейський суд скаже, чи є у нас політв’язні»

Автор:

|

Червень 14, 2012

|

Рубрика:

Станіслав  Шевчук: «Європейський суд скаже, чи є у нас політв’язні»

На долю двох головних бранців українського політикуму — Юлії Ти­мошенко та Юрія Луценка — українська Феміда вже не звертає уваги: вироки — ухвалено, звинувачені — у в’язниці, апеляції — подаються та відхиляються. Чи не остання надія й п. Луценка, і п. Тимошенко вирватися з-за ґрат — це Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ). Екс-прем’єр уже почула від нього перше рішення на свою користь: суд постановив, що вона має лікуватися в стаціонарі за межами Качанівської колонії. Тепер черга за Луценком отримати свою порцію європейської підтримки. Яким може бути рішення Європейського суду, чи дасть воно екс-урядовцям шанс вийти на волю? Про це — розмова зі Стані­славом Шевчуком, суддею Європейського суду з прав людини від України 2009 року, доктором юридичних наук, професором Києво-Могилянської академії, членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.

Сиґнал для України

— ЄСПЛ зараз розглядає справу «Луценко проти України». Як процедурно розвиватиметься процес і на що зважатимуть судді при ухваленні рішення?

— У справі Юрія Луценка фактично всі документи вже є. Заявник, його адвокати, уряд уже надали свої коментарі, наближається стадія ухвалення рішення. Але наголошу: те, що слухання у справі п. Луценка є публічним, — це сиґнал для України, що справа має виняткове значення для захисту прав людини. Публічні слухання, насправді, — дуже рідкісні в ЄСПЛ. Судді ухвалюють рішення самостійно, без залучення публіки.

— А чи були вже в історії сучасної України публічні слухання з інших справ, які розглядав ЄСПЛ?

— Так, були публічні слухання у справі російського холдинґу «Совтрансавто» проти України, де нашу державу звинувачували в порушенні прав росіян на володіння майном.

2002-го рішення було ухвалене на користь холдинґу. Інші публічні слухання були у справі «Салов проти України». Сергія Салова, помічника кандидата в президенти Олександра Мороза, заарештували в день першого туру виборів 1999 року. 2005-го суд ухвалив вирок на його користь.

— Коли, на ваш погляд, можна очікувати рішення у справі Юрія Луценка?

— Основні позиції судді вже з’ясували. Для прийняття рішення може знадобитися як тиждень, так і півроку. Але, гадаю, що до липня воно буде.

— Від чого це залежить?

— Після публічних слухань судді збираються на засідання палати для обговорення справи. У палаті — семеро суддів. Вони мають прийти до певного консенсусу. Якщо не вдається його досягнути, то судді мають указати свої окремі думки. Разом вони готують проект рішення. Якщо в них не виникає запитань, судді можуть це зробити швидко.

Наслідки будуть дуже серйозні

— У складі суддів, які провадять справу п. Луценка, є українка Ганна Юдковська. Чи вимога, щоб до складу суддів, які розглядають справу проти держави, входив суддя родом із цієї країни, — обов’язкова?

— Раніше це була обов’язкова вимога. Після прийняття протоколу 14 відмовні та прості справи розглядає один суддя чи комітет у складі трьох суддів, і вимоги, що серед них має бути суддя від країни заявника, немає. І це створює певні проблеми, бо судді не розуміються на тонкощах мови та правової системи певної країни. Звісно, вони можуть залучити суддю з України, якщо виникають певні запитання. Але українська суддя — одна, а справ є багато.

— Які статті Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод можуть бути порушені арештом і відправкою за ґрати Юрія Луценка?

— Публічні слухання стосувалися двох питань: право на свободу й особисту недоторканність та обмеження прав і свобод не має використовуватися з будь-якими іншими намірами, ніж ті, для яких вони були передбачені. Остання стаття — найцікавіша. У справі п. Луценка суд з’ясовує, чи справді екс-міністра заарештували й ув’язнили тільки в контексті карної справи, чи за цим криються інші причини. У цьому випадку — оскільки Юрій Луценко був політиком — чи не є це прикриттям політичного переслідування.

— Чи ЄСПЛ розглядав подібні справи та які рішення ухвалював?

— Омбудсмен Валерія Лутковська, виступаючи на відкритих слуханнях у справі Юрія Луценка й наводячи арґументацію, що стаття 18 Конвенції не може бути застосована, послалася на справу російського медіа-магната Володимира Гусинського проти Російської Федерації (РФ), якого заарештовували, щоби примусити віддати частину бізнесу. Суд визнав, що РФ порушила ст.18 Конвенції, підтвердивши тим, що порушені карні справи були інструментом тиску на бізнесмена. Тобто у справі п. Гусинського суд визнав порушення статті 18.

Утім, п. Лутковська з посиланням на цю справу зробила висновок, що

ст. 18 щодо п. Луценка не може бути застосована. Бо Юрій Луценко — не медіа-магнат, а політик. У цьому випадку суд розглядає, чи не пов’язане ув’язнення п. Луценка з іншими мотивами, ніж скоєння карного злочину. Якщо суд це підтвердить, наслідки будуть дуже серйозні для України, оскільки таким чином через судове рішення буде визнано, що в Україні фактично є політичні в’язні. І це, наголошую, — рішення судового органу, а не постанова Парламентської асамблеї Ради Європи, де зібралися політики й просто поговорили. Це — юридичний факт, і відкинути його буде неможливо.

Суд може задовольнити більшість вимог

— На основі яких даних суд з’ясовуватиме, чи є арешт Юрія Луценка суто кримінальним, чи за ним стоять інші мотиви?

— До уваги братиметься погіршення політичної ситуації, відгуки європейських структур, ситуація з іншими карними справами щодо політиків. Теоретично є можливість, що суд виїде в Україну й поставить запитання на місці. Суд сам вирішує, які джерела інформації він використовуватиме.

— Ваш прогноз, яким буде рішення суду…

— На мій погляд, суд може задовольнити більшість вимог адвокатів п. Луценка.

— Якщо суд ухвалить вердикт на користь Юрія Луценка, як далі розгортатимуться події?

— Загальний підхід суду такий: він фіксує порушення статті Конвенції з прав людини й каже, щоби держава це порушення усунула. Як усувати — держава має визначити сама. Наприклад, якщо суд визнає, що було порушено ст. 5 і непропорційно було вжито такий запобіжний захід, як арешт, то Україна має виправити це порушення, причому не тільки стосовно п. Луценка, а й щодо решти ув’язнених.

— Але ж Юрія Луценка вже засудили…

— Так, тут є дуже специфічний момент. Практика суду останнім часом розвивається в дуже цікавому напрямку. Аналогічна ситуації була в Азербайджані. Європейський суд розглядав справу «Фатулаєв проти Азербайджану». Журналіст Фатулаєв дав оцінку ситуації в Нагірному Карабаху, яка супе­речила позиції державної влади, і його засудили до ув’язнення за дифамацію (приниження честі, гідності та ділової репутації). Ухвалюючи рішення у цій справі й бачачи кричуще порушення прав людини, ЄСПЛ 2010 року в резолютивній частині не просто зафіксував порушення, а зобов’язав негайно випустити ув’язненого. Теоретично так само може вчинити суд і в інших справах.

90 % рішень не виконуються

— Якщо суд не допише, що треба негайно випустити п. Луценка, але визнає, що його права порушено, як буде виправлятися ситуація?

— Будуть тривалі дискусії.

— Тобто Юрій Луценко сидітиме, а Україна думатиме, як виконати ці рішення?

— Йому можуть виплатити компенсацію — 5 тис. EUR, потім скажуть, що це — арешт, а п. Луценко вже ув’язнений за іншою статтею тощо. Але Україна має виконати рішення ЄСПЛ і потім прозвітувати про це. У який спосіб вона це робитиме — держава сама обирає.

— Чи ви можете спрогнозувати, який спосіб вибере Україна?

— Це неможливо спрогнозувати.

— А чи рішення на користь Юрія Луценка зможе змінити або певним чином вплинути на нашу судову систему?

— У нас так склалося, що посадовці, визнані ЄСПЛ винними в порушенні прав людини, відбулися лише переляком. У нас понад 90 % рішень ЄСПЛ, ухвалених проти України, не виконується повною мірою. Зараз їх — більш ніж 800, і вони не зняті з контролю в Комітеті міністрів Ради Європи. Рада Європи — це своєрідний клуб демократичних країн, де говорять спільною мовою. Якщо ж одна країна не розмовляє цією мовою, то їй просто варто вийти із цього клубу.

— Тож ситуація зі справою п. Луценка може закінчитися виключенням України з Ради Європи?

— Теоретично це можна припустити, особливо, якщо рішенням суду буде встановлено наявність політичних в’язнів. Але я не знаю, навіщо це потрібно Україні.

«Це треба було зробити терміново»

— Пропоную перейти до справи Юлії Тимошенко. Посол Німеччини Ганс-Юрґен Гаймзьот заявив, що п. Тимошенко можна лікувати за кордоном, згідно зі статтею 39 реґламенту ЄСПЛ. Як ця стаття узгоджується з українським законодавством, за яким ув’язнений не може полишати межі країни?

— У рішенні ЄСПЛ щодо п. Тимошенко сказано, що треба забезпечити їй лікування за профілем захворювання поза межами Качанівської колонії. До речі, це слід було зробити терміново, а скільки часу минуло надаремно. Рішення ЄСПЛ — обов’язкові для виконання, це не рекомендація. А в нас ситуація з виконанням постійно погіршується.

— Тобто трактувати рішення ЄСПЛ про можливість для Юлії Тимо­шенко лікуватися за кордоном так, як ще робить німецький посол, не можна?

— У них же — Шенгенська зона, і, напевне, у нього така логіка: якщо не можна лікувати в колонії, то нехай лікують за її межа­ми. А для них «за межами колонії» — це вся Європа. Але ж у нас — не Шенген. Крім того, європейські політики не є політичними біженцями.

— ЄСПЛ може зо­бо­в’язати лікувати п. Тимо­шенко поза межами колонії в стаціонарі? Це входить до його компетенції?

— Він уже зобов’язав.

— Але міністр юстиції Олександр Лавринович стверджує, що це якраз не належить до компетенції ЕСПЛ.

— Щодо компетенції ЄСПЛ — це не моя думка, а європейська практика.

Головна мета — захищати права людини

— А наскільки рішення ЄСПЛ є політизованими?

— ЄСПЛ — доволі своєрідний орган, але його головна мета — захищати права людини. Це, по суті, перлина Ради Європи. Коли є серйозні проблеми, на які треба реаґувати негайно, тоді суд і підключається. Ми це бачимо й на прикладі справи п. Луценка. ЄСПЛ дав пріоритет їй, хоча екс-міністр міг би чекати ще п’ять років. Деякі наші політологи та люди, які люблять коментувати будь-що, можуть сказати, що це — політика. Але це насамперед — привертання уваги до важливих проблем. Уявімо собі: є європейська країна, на яку насувається авторитаризм. Це питання, звичайно, хвилює Раду Європи, у статуті якої прописані верховенство права, права людини та демократія. А наші політологи трактують це як політичне рішення.

— На слуханні справи п. Луценка позицію держави представляла п. Лутковська. Чи зможе вона зрушити з місця справу захисту прав громадян?

— Валерія Лутковська знає Європейську конвенцію, вона дуже добре орієнтується у владних кабінетах. Але під час останніх виборів омбудсмена виникли два серйозних питання, на які ніхто не дав відповіді. Перший момент — конфлікт інтересів. Як наголосив Володимир Буткевич, суддя ЄСПЛ, що людині, котра більшу частину свого професійного життя була представником уряду й мала за завдання захищати державу від людей, дуже важко переключитися та почати захищати людей від держави. Тим більше, Україна — не Франція. Тут систематичні проблеми з правами людини. Хто їх порушує? Їх порушує держава. А другий арґумент — це відсутність її правозахисної діяльності.

Розмовляла Юлія Лаврисюк

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...